Лекція 6. Годівля молодняку ВРХ. Відгодівля ВРХ.

Для визначення потреби молодняку в поживних речовинах враховують зміни в організмі тварин за період росту – від народження до досягнення зрілості. При цьому виділяють такі періоди: новонародженості, молочний, перехідний, фізіологічної та господарської зрілості.

Залежно від породи, умов годівлі та утримання маточного поголів’я телята народжуються живою масою 25-40 кг. За повноцінної збалансованої годівлі молодняк інтенсивно росте і за перший рік життя досягає 50% живої маси дорослих тварин. За другий рік інтенсивність росту знижується до рівня 70% першого року, а за третій – до половини другого року. Росте велика рогата худоба до 4–5 років, але максимальної живої маси досягає пізніше – через 2–3 роки після закінчення росту.

Після народження телят забирають до профілакторію, де утримують до 2-3 тижневого віку (період новонародженості). Передшлунки у новонароджених телят не функціонують. Процеси травлення протягом перших 2–3 місяців життя відбуваються переважно у кишечнику. Напувають теля через годину-півтори після народження свіжевидоєнним молозивом. У першу годівлю здоровим телятам випоюють до 1,5–2,0 кг молозива, слабим – до 1,0 кг. Друге та послідуючі випоювання проводять через 3–4 години після попереднього. У перші два дні життя телят випоюють 5–6 разів. У наступні дні кількість молозива збільшують до 1,5–2,5 кг за одну даванку, згодовуючи за добу 6–8 кг. Кратність випоювання через кожні два дні зменшують на одну даванку і до кінця молозивного періоду доводять до 3 разів. Молозиво повинне бути близьким до температури тіла теляти (35–38 °С). При відсутності материнського молозива телят напувають молозивом від інших корів, або штучним молозивом (на 1 л молока добавляють 10 мл риб'ячого жиру, 5 г кухонної солі, свіже куряче яйце, старанно змішують і згодовують по 300 г 5–6 разів за добу). Щоб поліпшити травлення, із 3–5-денного віку телятам через 0,5–1 годину після випоювання молозивом дають досхочу перевареної води (температура 25–35 °С), але краще випоювати сінні або хвойні настої. На 7–10 день молозиво за своїм складом не відрізняється від молока. До 7-денного віку теляті бажано випоювати материнське молоко, а потім переводити на молоко від різних корів.

У віці 2–3 тижнів телят переводять із профілакторію у телятник і утримують у групових клітках протягом усього молочного періоду.Норми годівлі телят залежать від мети вирощування (на ремонт, на м'ясо), статі, віку, середньодобових приростів та живої маси тварин, що закінчили ріст.

Телят у молочний період годують за схемами, які являють собою раціони, розроблені на кожну декаду. До поїдання сіна телят привчають з 5–10-денного віку, підвішуючи жмут сіна в клітках, а пізніше розкладають його в годівниці. Даванку сіна поступово збільшують, і в 3-місячному віці вона становить 1,3–1,4 кг, а в 6-ти місячному – близько 3 кг. У цей же період (5–10 днів) телятам вводять концентрати та мінеральні добавки. Кращим концентрованим кормом є комбікорм. При відсутності його телятам дають вівсянку, макуху або шрот, висівки пшеничні, дерть кукурудзяну. Суміш із цих компонентів готують у однакових пропорціях. Соковиті корми згодовують телятам з 20–30-денного віку. Спочатку вводять коренеплоди, потім сінаж, а пізніше силос у кількостях 0,2–0,5 кг на голову за добу, поступово збільшуючи даванку (коренеплодів до 2 кг, силосу до 5–8 кг). У літній період, починаючи з другої декади після народження, телят привчають до зелених кормів, збільшуючи добову даванку їх у 2-місячному віці до 3–4 кг, в 4-місячному – до 10–12, в 6-місячному до 18–20 кг/гол/добу.

З метою економії незбираного молока при вирощуванні телят, особливо для відгодівлі на м’ясо, їх переводять на годівлю замінником незбираного молока (ЗНМ). Поживність 1 кг сухого ЗНМ складає 2,20 к.од. Перед згодовування ЗНМ відновлюють до молока у співвідношенні: 1 частина сухого ЗНМ і 9 частин води або 1,25 частин сухого ЗНМ і 8,75 частин кип’яченої води температурою у межах 55°C. Суміш ретельно перемішують до повного розчинення порошку, охолоджують до температури 35-37°C і випоюють телятам. Згодовують замінник молока телятам з 11 доби після народження. На одне теля витрачають сухого ЗНМ при вирощування для виробництва молока від 35 до 48 кг, при вирощуванні на м’ясо – від 23 д 28 кг.

До складу замінників молока входять, %: сухе збиране молоко – 60–70, суха молочна сироватка обезцукрена – 10–15, сколотини – 5–10, жир гологенізований – 18–20, фосфатидний концентрат – 2–5, антиоксидант – 0,003-0,04%, а також антибіотики – 50 мг, вітамін А – 30-40 тис. МО, вітамін D – 5-10 тис. МО, вітамін Е – 20 мг та ряд інших необхідних елементів живлення або спеціальний премікс – 1%.

У м'ясному скотарстві телят до 6–9-місячного віку вирощують під матерями на повному підсосі. До споживання рослинних кормів цих телят привчають до 10–20-денного віку (сіно, концентрати). Норми годівлі їх залежать від інтенсивності росту і розраховані на одержання 800–1000 г середньодобового приросту.

Потреба молодняка старше 6-ти місяців у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, статті та середньодобових приростів, які пов'язані з живою масою тварин, що закінчили ріст.

Годівля ремонтних теличок має бути спрямована на отримання здорових із добре розвиненими молочними ознаками тварин, здатних споживати значні кількості об'ємистих кормів, перетворюючи їх поживні речовуни у продукцію Ремонтні телиці віком 6–18 місяців для забезпечення своїх потреб у поживних речовинах повинні споживати 2–3 кг сухої речовини на 100 кг живої маси на добу. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини повинна бути на рівні 0,8–0,9 кормових одиниць (8–9,5 МДж обмінної енергії), а кількість перетравного протеїну 70–90 г, клітковини 18–22 %, цукру 60–80 г, кухонної солі – 5–6 г, кальцію 6–7 г, фосфору 4–5 г, каротину – 20–30 мг, вітаміну D – 500–800 МО і вітаміну Е – 40 мг.

З віком концентрація енергії і поживних речовин у 1 кг сухого залишку корму зменшується.

Ремонтних телиць слід годувати так, щоб вони у 18 місяців досягли 70 % живої маси дорослих корів. Основу зимових раціонів телиць становлять грубі й соковиті корми. З розрахунку на 100 кг живої маси їм дають 1–2 кг сіна, 3–6 кг силосу, 1–2 сінажу і 1–3 кг коренеплодів. При нестачі сіна до 30 % кількості даванки його за поживністю у раціоні телиць старших року, можна замінити соломою ярих культур.

При невисокій якості об'ємистих кормів добова даванка концентратів становить 1,0–1,5 кг на добу.

Структура раціонів ремонтних телиць залежить від природноекономічних умов та якості кормів і може змінюватись у певних межах: сіно, солома – 15–20 %, силос – 20–40 %, сінаж – 20–30 %, коренеплоди – 10–20 %, концентрати – 10–30 %.

У літній період основу раціонів телиць складають зелені корми, добова даванка яких (враховуючи і випасання), має бути такою (у кг): у віці 7–9 місяців – 18–22; 10–12 місяців – 22–26; 13–15 місяців – 26–30; 16–18 місяців–30–35; 18–24 місяці – 35–40.

Організація годівлі племінних бугайців направлена на отримання добре розвинених активних у статевому відношенні тварин. Бугайці віком 6–16 місяців для забезпечення потреби у поживних речовинах повинні отримувати на центнер маси 2–3 кг сухої речовини на добу. Вміст енергії в 1 кг сухої речовини повинен становити 0,9–1 кормову одиницю, або 9,5–10,5 МДЖ обмінної енергії, рівень перетравного протеїну – 90–100 г, клітковини – 18– 20 %, цукру – 80–90 г, кухонної солі – 5–6 г, кальцію 6–8 г, фосфору –4–5 г, каротину – 20–30 мг, вітаміну D – 500–800 МО, вітаміну Е – 40–50 мг. Як і в ремонтних теличок, у бугайців концентрація енергії і поживних речовин в сухому залишку корму з віком знижується.

Порівняно з телицями бугайцям згодовують більше концентрованих та менше об'ємистих кормів. У структурі раціону на частку сіна припадає до 15%, сінажу – 25, силосу – 15, коренеплодів – 10 і концентратів – 35%. У зимовий період до раціону включають сіна – 4–8 кг, силосу – 5–6, сінажу – 5–6, коренеплодів – 5–6, і концентратів (комбікорму) – 1,8–3,5 кг та необхідні мінеральні і вітамінні підкорми. У літній період сіно і соковиті корми замінюють травою, а концентрати залишають без змін.

Відгодівля– це надлишкова контрольована годівля, спрямована на отримання максимальних приростів живої маси при мінімальних витратах кормів. Проводять відгодівлю молодняку та дорослої вибракованої худоби. Залежно від віку розрізняють такі технології виробництва яловичини.

Відповідно до віку тварин, які надходять на відгодівлю, умов їх вирощування та якістю одержуваної продукції у нас установилися такі типи відгодівлі великої рогатої худоби:

1. інтенсивне вирощування і відгодівля молодняку не старше 1,5-річного віку до передзабійної живої маси 400-500 кг для одержання маложирної соковитої яловичини високої якості;

2. дорощування і відгодівля молодняку низької вгодованості. Худий молодняк ставлять на дорощування при помірній повноцінній годівлі для компенсації росту і при досягненні живої маси на рівні вимог першого класуі заводських кондицій його переводять на відгодівлю до живої маис 450-600 кг у 2-2,5-річному віці для одержання жирної яловичини з великою кількістю підшкірного і внутрічеревного жиру;

3. відгодівля дорослої худоби для одержання жирної яловичини;

4. виробництво телятини–відгодівля телят до 3-4 місячного віку на рівні приростів живої маси не менше 900 г за добу при годівлі молочними кормами, з додаванням сіна, концентратів і коренеплодів.

Потреба великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, та планових середньодобових приростів.

Відгодівля худоби проводиться на пасовищі або у стійлі. Стійлова відгодівля проводиться при використанні бажано дешевих кормів. Це побічні продукти харчової промисловості–жом, барда, м¢язга або соковиті корми внутрігосподарського виробництва–силос, сінаж, баштанні плоди, трава, кормосуміші у напіввологому чи гранульованому стані. Залежно від використаних кормів відгодівлю поділяють на декілька видів.

1. Відгодівля на жомі. Проводять відгодівлю на жомі у господарствах, розміщених поблизу бурякоцукрових заводів. При годівлі худоби використовують кислий, сухий жом і патоку. Свіжий жом тварини поїдають неохоче, а сухий включають до комбікормів або до повнораціонних кормосумішей.

Дорощування молодняку до живої маси 280-300 кг проводять з використанням жому розпочинають з підготовчого періоду і привчають тварин до його поїдання протягом 10 діб. При дорощуванні оптимальна дача жому залежно від віку складає 10-20 кг на добу. При відгодівлі кількість жому збільшують до 40-50 кг на голову за добу і регулюють його кількість залежно від періоду відгодівлі.

Відгодівлю дорослої худоби на жомі після привчання розпочинають з великих даванок – до 70 кг на добу. Для кращого поїдання жому його здобрюють розчином патоки: 1-1,5 кг на 3-4 л води і здобрюють добову даванку жому.

Для підтримання нормального травлення до раціону додають 3-5 кг грубого корму (1,0-1,5 кг/100 кг живої маси), в тому числі бажано 1,5-2,0 кг сіна. Концентрованими кормами раціон балансують за протеїном, мінеральними та іншими дефіцитними поживними речовинами. У структурі раціонів на жом припадає 50-60%, грубі корми – 15-20 і концентровані – 20-30%, в тому числі–5-10% на патоку.

Жом містить високий вміст кальцію, мало протеїну та фосфору і повністю відсутні вітаміни А і Д. Незбалансованість раціонів за цими речовинами викликає зниження продуктивності та захворювання на остеомаляцію. Для підвищення протеїнової поживності раціонів до них додають небілкові азотисті сполуки у кількості 25-30% від потреби у протеїні. Кислий жом амонізують, сечовину та інші амонійні солі згодовують у складі концентрованих кормів, здобрюючи ними жом. Жомові раціони збагачують сіркою – 2 г на одну кормову одиницю або використовують главбуреву сіль – 20-30 г на голову за добу.

Добову норму жому згодовують за 3-4 даванки. Кислий жом тварини “зализують” і для кращого поїдання його необхідно рихлити та здобрювати концентрованими кормами. Грубі корми згодовують двічі на добу – вранці та на ніч.

2. Відгодівля на барді. Відгодівлю на барді проводять у господарствах, розміщених поблизу спиртових заводів. Для відгодівлі використовують зернову, картопляну, інколи мелясну барду. Тривалість відгодівлі 90-100 діб, а при повноцінній годівлі можливий і більш тривалий період – до 150 діб.

Оптимальна кількість зернової і картопляної барди – 15-20 кг, патокової – 10-15, грубих кормів – 2,0-2,5, концентратів – 0,3-0,5 кг на 100 кг живої маси. Зернова барда відносно багата протеїном та фосфором і бідна кальцієм, вітамінами А і Д. Максимальна кількість барди у раціонах молодняку – 60-65 кг на голову за добу, для дорослої худоби – до 80 кг. У кінці відгодівлі кількість барди у раціоні зменшують. Із мінеральних речовин обов’язково згодовують кухонну сіль та крейду.

Барду згодовують теплою (25-30 ºС) у вигляді пійла. У приміщенні підлога повинна бути сухою. При сирій і брудній підстилці та нестачі кальцію і вітаміну Д тварини хворіють на бардяний мокрець.

Згодовують барду 2-4 рази на добу у суміші з подрібненими грубими кормами. Годівниці очищають від залишків, щоб вони не закисали. Закисання барди викликає розлад травлення. Раз на декаду годівниці дезинфікують розчином вапна.

3. Відгодівля на картопляних вичавках.Відгодівлю проводять на відгодівельних пунктах поблизу крохмальних заводів. Картопляна м¢язга містить 88% води, 1,5 клітковини, 9,5 безазотистих екстрактивних речовин і мало протеїну–0,6%. Зернова м¢язга (пшенична, кукурудзяна) у 2-2,5 рази поживніша за картопляну.

До раціону м¢язгу включають із розрахунку 10-13 кг, грубих кормів–2,0-2,5 кг на 100 кг живої маси. Концентратів у структурі раціону 30-40%. За відсутності комбікормів з преміксами до зернової суміші додають білково-мінерально-вітамінні добавки (БМВД).

4. Відгодівля худоби на силосі.Використання високоякісного силосу у збалансованих раціонах за енергією та поживними речовинами забезпечує середньодобові прирости живої маси від 800 до 1000 г і більше. Висока повноцінність силосних раціонів забезпечується включенням до їх складу зерносумішей, збагачених білково-мінерально-вітамінними добавками і преміксами або спеціального комбікорму.

У структурі раціону на частку силосу припадає 40-45%, грубих кормів – 20-25 і концентратів–35-40%. Силосу згодовують на 100 кг живої маси – 8-10 кг, грубих кормів – 1,0-1,5 і концентратів – 0,5-0,8 кг. У кінці відгодівлі кількість силосу і соломи зменшують, а концентратів–збільшують на 5-10%.

Найбільш ефективно у фізіологічному і технологічному відношеннях згодовувати силос у вигляді вологих повнораціонних кормових сумішей. Порівняно з роздільним згодовуванням продуктивна дія їх підвищується до 15-20%.

При відгодівлі на баштанних плодах і коренеплодах їх включають до раціону 10-20 кг і грубих кормів 1,5-2,0 кг на 100 кг живої маси.

5. Відгодівля худоби на сінажі.Раціони сінажного типу забезпечують одержання високих середньодобових приростів живої маси молодняку при менших витратах концентрованих кормів. При використанні сінажу високої якості у складі кормосумішей ним можна замінити грубі корми і силос. До складу вологих повнораціонних кормосумішей сінажу включають для молодняку 60-65% і 35-40% концентратів, а для дорослих тварин на відгодівлі відповідно 50-60% та 40-50%. Сінаж також включають до вологих силосно-сінажних повнораціонних кормових сумішей. Раціони балансують за мінерально-вітамінним комплексом згідно деталізованих норм для відгодівлі тварин.

6. Відгодівля на зелених кормах. Зелені корми завдяки сприятливому співвідношенню у них поживних речовин, наявність вітамінів, мінеральних та інших речовин позитивно впливають на ріст та відгодівлю тварин. Відгодівля на зелених кормах проводиться у теплий період року кормами зеленого конвеєру. У осінній період згодовують гичку цукрових буряків, коренеплоди, залишки овочівництва, а також силос, сінаж.

Зелені корми у структурі раціону займають 80-85% за поживністю, концентрати – 15-20%. Відгодівлю на зелених кормах поділяють на декілька періодів. При використанні трави у ранні фази вегетації, концентратів згодовують мінімальну кількість для балансування раціонів за необхідними елементами живлення, а в кінці відгодівлі їх кількість збільшують.

7. Відгодівля худоби на повнораціонних сумішах.Використання вологих, сухих, гранульованих і брикетованих кормосумішей при відгодівлі худоби підвищує ефективність використання відходів рослинництва, спрощується складання раціонів, скорочуються строки відгодівлі. Роздавання таких кормів легко механізувати, а використання їх більше відповідає біологічним особливостям жуйних, ніж згодовування кормів роздільно.

До складу напіввологих кормосумішей (вологість 30-50%) входять силос, сінаж, концентрати, сінне або трав¢яне борошно, подрібнені сіно, солома та інші здобрюючі і балансуючі добавки. Співвідношення окремих видів кормів може бути різним але вміст енергії та поживних речовин повинні відповідати прийнятій нормі для забезпечення запланованого приросту.

Найбільш прості кормосуміші включають солому, подрібнену до величини часток 0,2-0,5 см, концентрати та необхідні кормові добавки. Використовують такі суміші переважно у гранульованому вигляді. Наприклад, повнораціонна гранульована кормосуміш може вміщувати: соломи–35%, сухого жому–26, зернових концентратів–23, сінного борошна–13,3, мінеральної добавки–1,8 і сечовини–0,9%. Така суміш при згодовуванні може забезпечувати середньодобові прирости до 1000 г більше.

Інтенсивна технологія вирощування і відгодівлі проводиться на промислових комплексах за спеціально розробленим виробничим циклом

Відгодівля за такої технології проводиться переважно на концентрованих кормах (до 67%). Розроблені рецепти кормосумішей із меншим вмістом концентратів (40-50%).