Лекція 8. Годівля свиней

Свині– багатоплідні тварини з коротким циклом розмноження і високою енергією росту. Вони всеїдні і мають кишковий тип травлення. Особливості травлення і обміну поживних речовин у свиней зумовлюють необхідність більш вимогливого відношення до повноцінності їх годівлі. Вони добре використовують більшість поживних речовин кормів як рослинного, так і тваринного походження, але на відміну від жуйних, особливо чутливі до нестачі у раціонах незамінних амінокислот (лізину, метіоніну, цистину, триптофану та ін.), вітамінів групи В, оскільки названі речовини у їх організмі не синтезуються і повинні надходити з кормами та добавками.

Свині набагато гірше використовують грубі корми з великим вмістом клітковини, ніж концентровані, соковиті та корми тваринного походження. Тому, для збалансованої годівлі дуже важливо комбінувати різні види кормів у раціонах свиней та підбирати найбільш фізіологічно і економічно раціональний тип годівлі. Хоча, в цілому, тварини цього виду легко пристосовуються до різноманітного живлення (від рослиноїдного до плотоїдного) і при цьому характеризуються підвищеною здатністю трансформувати корми в м'ясо.

У залежності від зони ведення свинарства розрізняють такі типи годівлі: концентратний (степ), концентратно-картопляний (полісся), концентратно-коренеплідний (лісостеп). При концентратному типі годівлі концентрати у структурі раціонів свиней різних статево-вікових груп займають 70–90 %; при концентратно-картопляному – концентрати 50–70 %, а картопля 20–40 %; при концентратно-коренеплідному – концентрати – 60–80, коренеплоди – 15–30 %.

Годівля свиноматок. Годівля свиноматок повинна бути спрямована на забезпечення їх високої відтворювальної здатності. Краще всього запліднюються та виношують потомство матки середньої вгодованості. При добре збалансованій годівлі від свиноматки можна отримувати 20–24 поросят за рік. Утримання і годівля свиноматок повинні забезпечувати одержання на опорос 10–12 поросят середньою живою масою 1,2–1,3 кг, високу молочність маток, збереженість приплоду і живу масу молодняка у 2-місячному віці не менше 18–20 кг. Потреба свиноматок у енергії і поживних речовинах залежить від їх віку, живої маси, вгодованості і фізіологічного стану.

Розрізняють три види фізіологічного стану свиноматки:холоста, поросна, підсисна. Холостих маток годують за тими ж нормами, що і маток у перші 84 дні поросності. За 10–15 днів до парування чи осіменіння норму їх годівлі збільшують на 20–30 %. Як молоді, так і дорослі матки в період підготовки до парування, повинні отримувати повноцінну годівлю.

Годівля поросних свиноматок.Для підвищення запліднювальності, плодовитості і якості поросят матки повинні бути добре підготовленими до парування. В цей період годівля повинна бути за повноцінністю такою, щоб матки в період спаровування мали заводську вгодованість.

Потреба поросних свиноматок у поживних речовинах залежить від віку, живої маси та періоду поросності (перші 84 і останні 30 днів).

У перші 84 дні поросності потреба свиноматок у поживних речовинах практично не зростає. Тому рівень годівлі тварин у цей період – близький до підтримуючого. Упродовж останнього місяця поросності у маток інтенсивність обміну речовин стрімко зростає. Рівень накопичення енергії і поживних речовин у цей період збільшується у 8–10 разів.

Приріст живої маси за період поросності вважається оптимальним, коли його величина знаходиться для свиноматок віком до двох років у межах 50–55 кг, а старших цього віку – 35–40 кг.

З розрахунку на 100 кг живої маси, як поросні, так і холості матки повинні одержувати у віці до двох років – 1,8–2,4, а у віці старшому двох років – 1,2–1,6 кг сухої речовини. Орієнтовно поживність 1 кг сухої речовини раціону повинна знаходитись на рівні 12–14 МДж обмінної енергії, або 1,05–1,1 к. од, та містити таку кількість поживних речовин: перетравного протеїну – 100–110 г, лізину – 7,5–8,0 г, метіоніну+цистину – 6,5–7,0 г, триптофану – 1,5 г, клітковини – 10–13 %, кальцію – 9 г, фосфору 6–7 г, каротину 10–12 мг, вітаміну D – 400–500 МО, Е – 40 мг, В₁, – 2,5–3,0 мг, В₂, – 7 мг, В₃ – 2,3 мг, В₄ – 1,1–1,2 мг, В₅ – 81 мг, В₁₂ – 25–30 мкг, а також мікроелементів (мг): заліза –80–85, міді – 15–20, цинку – 85–90, марганцю – 45–50, кобальту – 1,5–2,0, йоду – 0,3–0,4.

Для забезпечення нормального росту і розвитку поросних маток у віці до двох років, незалежно від фактичної живої маси, їх слід годувати у відповідності до норм дорослих маток, а норми годівлі поросних багатоплідних маток, виснажених попередньою лактацією, збільшують на 10–15 %.

У структурі раціонів поросних і холостих маток концентрати займають 50–70 %, соковиті 20–40, грубі –5–10 і корми тваринного походження до 5 %. Орієнтовні добові даванки кормів для цих маток (кг/гол.): зернові концентрати 1,5–2,5, коренебульбоплоди – 3–4, комбінований силос 1–2, трав'яне (сінне) борошно 0,5–1,0, зелений корм – 4–7, макуха 0,2–0,5, корми тваринного походження та дріжджі кормові – 0,2–0,3. Концентрати бажано згодовувати у вигляді сумішей або комбікормів, у яких зернові та інші компоненти складають (% за масою): ячмінь – 40–45 %, кукурудза – 20–25, пшениця – 15–18, зернобобові (горох, соя, люпин) – 5–6, макуха і шроти (соняшнику, сої) – 2–3, корми тваринного походження 3–5. У суміші з концентрованими кормами бажано згодовувати 2–3 % мінеральних добавок та преміксів.

Упродовж останнього місяця поросності бажано вводити до раціону свиноматок від 0,5 до 1,0 кг пшеничних висівок для запобігання запорів і забезпечення нормальної роботи травного каналу. За 15 днів до опоросу кількість соковитих, зелених та грубих кормів зменшують, одночасно збільшуючи частку концентрованих кормів у структурі раціону до 85 %. За 5–7 днів до опоросу рівень годівлі маток необхідно поступово зменшувати таким чином, щоб на день опоросу згодовувати не більше половини кормів повного раціону. У цей період припиняють прогулянки маток. За 5–6 годин до опоросу свиноматок зовсім не годують, а тільки напувають водою.

При годівлі стандартними повнораціонними комбікормами їх згодовують від 1,5 до 4,0 кг комбікорму на голову за добу, залежно від фази фізіологічного стану тварин.

Необхідно ретельно контролювати якість кормів, тому, що мерзлі, гнилі і уражені грибками можуть викликати аборти і народження мертвих поросят. Не рекомендується згодовувати поросним маткам макуху і шроти хрестоцвітних, бавовника, конопель, а також пивну дробину і барду.

Годівля лактуючих свиноматок. Потреба лактуючих свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, тривалості підсисного періоду.

У середньому на 100 кг живої маси лактуючій матці слід згодовувати 2,5 – 3,5 кг сухої речовини, вміст енергії та поживних речовин у 1 кг якої становить 1,2–1,3 к. од. (13–14 МДж обмінної енергії), перетравного протеїну 140–160 г, лізину – 8–9 г, метіоніну+цистину – 5–6 г, триптофану –1,5–1,6 г, клітковини – 7 %, кальцію – 8–10 г, фосфору – 7–9 г. Потреба у мікроелементах та вітамінах така ж, як і у поросних маток, за винятком заліза, кількість якого для лактуючих маток в 1,5 рази є вищою.Норми годівлі для лактуючих свиноматок розраховані на 8 чи 10 поросят. При більшій або меншій їх кількості норму, відповідно збільшують або зменшують на 0,25–0,30 кг сухої речовини у розрахунку на одне порося.

Основу раціонів лактуючих маток повинні складати концентровані корми у суміші з кормами тваринного походження. На ці корми повинно припадати не менше 65 % енергетичної поживності зимових і 75 % – літніх раціонів.На грубі корми повинно припадати близько 5 %, а на соковиті – 20–30 %. Корми повинні бути високоякісними. Лактуючим маткам не можна згодовувати шрот і макуху бавовника, конопель, хрестоцвітних, а також пивну дробину.

При нормальному опоросі після 10–12 годин можна згодовувати 0,5–0,7 кг суміші концентратів (вівсянка, висівки пшеничні, макуха льону, дерть ячмінна) у вигляді бовтанки, а в наступну годівлю кількість кормів збільшують і поступово, упродовж тижня, переходять до згодовування повноцінного раціону. Молокогінними для них є корми багаті протеїном, а також кормові буряки, морква, баштанні. Комбінований силос до раціону підсисних свиноматок слід вводити поступово. Так, за добу до відлучення поросят з раціону маток виключають молокогінні корми, одночасно знижуючи норму згодовування усіх кормів на 40 %.На ніч не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не годують, а ввечері їм дають половину кількості кормів, передбачених повним раціоном, та воду. Наступного дня свиноматок переводять на раціон холостих, групують за вгодованістю і молочністю. Виснажених переводять на підвищений рівень годівлі.

Коли застосовують повнораціонні комбікорми, їх згодовують у сухому або зволоженому вигляді два рази на добу у кількості 5–7 кг.

Годівля кнурів. Потреба кнурів у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та інтенсивності статевого використання.

Кількість сухої речовини на 100 кг живої маси становить для молодих (віком до двох років) кнурів 1,4–1,5 кг, для плідників із закінченим ростом –1,1–1,2 кг. Концентрація енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини повинна становити 1,25–1,30 к. од., або 13,5–14,5 МДж обмінної енергії, біля 155 г перетравного протеїну, 9,5 г лізину, 6,3 г матіоніну+цистину, 9,3 г кальцію, 7,6 г фосфору, 7 % клітковини. Концентрація мікроелементів та вітамінів в 1 кг сухої речовини у раціонах кнурів має бути такою ж, як у сухій речовині свиноматок. Норми концентрації енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини раціону розраховані на інтенсивне використання кнурів.

Раціони годівлі для кнурів повинні відповідати періоду використання: статевий спокій чи інтенсивне навантаження. Переводити плідників на годівлю за нормами для періоду інтенсивного використання необхідно не пізніше як за 1,0–1,5 міс. до початку парувального сезону, оскільки лише після такого терміну помітно поліпшується якість сперми. При тривалому непарувальному періоді норми годівлі дорослих кнурів знижують на 10–20 %. Молодим кнурам при помірному використанні (6–8 садок за місяць) норми годівлі не зменшують. Інтенсивним вважається навантаження, коли молодим кнурам дають 12–16 садок на місяць, а кнурам старше двох років – 20–25.

Концентровані корми за загальною поживністю повинні становити 70–80 %, корми тваринного походження, а також грубі – по 5 %, соковиті – 10–20 %.

Кнурам слід згодовувати легкоперетравні корми: дерть ячмінну, кукурудзяну, просяну, горохову, вівсяну, висівки пшеничні, льонову і соняшникову макуху, коренеплоди, комбінований силос, молоко збиране, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно, високоякісний зелений корм і трав'яне (сінне) борошно.

У зимовий період у складі раціонів кнурів повинна бути невелика кількість соковитих кормів (3–5 кг/гол./добу), із яких бажано вводити 1–1,5 кг червоної моркви, високоякісне бобове сінне або трав'яне борошно (0,5–1,0 кг/гол./добу). Згодовування великих кількостей об'ємистих кормів призводить до зниження статевої активності кнурів. Корми тваринного походження у раціонах кнурів є обов'язковими компонентами. В літній період до складу раціону обов'язково включають зелену масу бобових (люцерну, конюшину, еспарцет) та злакових, а також баштанні (гарбузи, кабачки, кормові кавуни). Бажано випасати кнурів.

На комплексах кнурам згодовують повнораціонні сухі чи зволожені комбікорми у кількості 3–4 кг/гол./добу.

Добова даванка корму не повинна, перевищувати 2–3 % маси тіла або становити 5–7 кг кормової суміші.

Годівля поросят-сисунів. Залежно від прийнятої у господарстві технології виробництва свинини підсисний період триває 26, 35 або 60 днів. Поросят ранньої відлучки (26–35 днів) у подальшому переводять на годівлю замінниками молока та спеціальними комбікормами.

В оптимальних умовах годівлі і утримання упродовж перших 10 днів після народження їх жива маса зростає більш ніж у два рази, за 30 днів – у 6–8, а за 60 днів – у 16–20 разів. Тому свиноматки уже на 20-й – 30-й день лактації не в змозі повністю забезпечити їх поживними речовинами за рахунок молока і виникає потреба додатково підгодовувати молодняк.

Потреба поросят-сисунів у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та середньодобових приростів.

У першу декаду життя потреба поросят в обмінній енергії і поживних речовинах задовольняється молоком свиноматки. Але з другої декади забезпеченість за рахунок молока становить 80–85 %.

Потреба поросят живою масою до 6 кг, від 6 до 12 і від 12 до 20 кг у сухій речовині становить відповідно 5,3; 4,7 і 4,5 кг/добу. Енергетична цінність і вміст поживних речовин із збільшенням живої маси поросят зменшується і становить 1,6–1,4 к. од. або 17,6–15,4 МДж обмінної енергії, 230–190 г перетравного протеїну, 15,3–11,1 г лізину, 9,7 г метіоніну+цистину, 115–60 г сирого жиру, 30–40 г клітковини, 14–10 г кальцію, 10–8 г фосфору, 3–4 г кухонної солі, 114–116 мг заліза, 16–18 мг міді, 85–87 мг цинку, 45–46 мг марганцю, 1–2 мг кобальту, 0,3–0,4 мг йоду та вітамінів: А – 6,8–5,8 тис. МО, D – 0,7–0,6 тис. МО, Е – 50–40 мг, В₁ –3,4–2,9 мг, В₂ – 9,0–6,0 мг, В₃ – 30–25 мг, В₄ – 0,7–1,5 г, В₅ – 45–57 мг, В₁₂ – 34–29 мкг.

При організації нормованої годівлі поросят слід врахувати їх біологічні особливості, виділяючи найвідповідальніші (критичні) періоди вирощування.

Перший критичній період – це перші 2–3 доби після народження, коли тварини потрапляють у нове середовище з мінливою температурою і вологістю повітря, до якого повинні пристосуватися. У цей період поросята або починають добре розвиватися, або поступово слабнуть від недоїдання і захворювань і можуть загинути.

Другий – настає на 5–7-му добу вирощування, коли через дефіцит заліза в молоці у них може розвиватися анемія.

Третій – пов'язаний із послабленням у 10-денному віці пасивного імунітету, одержаного з молозивом та прорізуванням кутніх зубів.

Четвертий – зумовлений відлученням поросят, коли вони позбавляються материнського молока і повністю переходять на споживання інших кормів.

У перші години після опоросу молозиво є єдиним кормом поросят.Вперше їх слід підпускати до свиноматки не пізніше, як через 1,5–2 год. після народження. Під час першої годівлі необхідно правильно розподілити соски між поросятами: до передніх (перша, друга і третя пари) – більш молочних, підсаджують слабших поросят, до середніх (четверта і п'ята пари) і задніх (сьома і восьма пари) – добре розвинених і жвавих.Привчають поросят до певних сосків упродовж доби, починаючи з першої годівлі, їх відповідним чином мітять. Протягом 2–3 тижнів після народження поросята ссуть свиноматку 20–24 рази на добу (через 60–80 хв.), одержуючи за кожну годівлю 15–25 г молока, більш енергійніші – до 50 г. У другу половину підсисного періоду кратність ссання зменшується до 14–20 раз.Перерва між годівлями не повинна перевищувати 1,5–2 год., тому що молочність при скороченні кратності ссання зменшується. Молоковиділення у маток триває лише 35–45 сек., хоч поросята масажують вим'я 7–10.

У деяких дорослих і дуже часто у свиноматок-первісток рефлекс молоковіддачі викликається важко, особливо коли кволі і погано розвинені поросята слабо масажують вим'я і залишаються голодними, хоч свиноматка має достатню молочність. У таких випадках слід масажувати вим'я упродовж 3–4 днів після опоросу поки поросята зміцніють. Також треба мати на увазі, що деякі поросята перерослими іклами під час ссання та при боротьбі за сосок травмують його. В цьому випадку свиноматки непокояться і не дають приплоду ссати. Запобігати цьому можна підрізанням 1/3–1/4 висоти зуба.

Кількість мінеральних речовин, особливо заліза, що надходить з молозивом, а потім з молоком матері, уже на 2–3 день після опоросу є недостатнім. Тому, в цей термін та на 15–20 день поросятам для профілактики анемії роблять підшкірні ін'єкції препаратів (фероглюкіну – 2 мл, феродексу – 1,5 або урзоферану – 5 мл) При їх відсутності можна застосовувати суміш солей заліза, міді і кобальту: 2,5 г сірчанокислого заліза, 1 г сірчанокислої міді і 0,3 г сірчанокислого кобальту розчиняють у 1 л кип'яченої і охолодженої до 40 °С води. Перед кожною годівлею цим розчином змочують соски, а коли поросята почнуть споживати корми, його з розрахунку 10 мл на 1 гол за добу дають разом з кормом чи водою. У молоці свиноматок міститься значна кількість гамаглобулінів з високими імунними властивостями до кінця лактації. Тому більш тривале утримання поросят під маткою сприяє подальшому інтенсивному вирощуванню здорових тварин.

Підгодівлю поросят-сисунів проводять у відповідності з схемами, які є готовими раціонами, розробленими на кожну декаду.

На третій день після опоросу у відділенні для поросят розміщують спеціальні коритця з водою та коритця з кількома відділеннями наповненими товченою крейдою, кістковим борошном, червоною глиною, дерниною та деревним вугіллям. На 4–5 добу після народження поросятам дають підсмажене зерно ячменю, кукурудзи, гороху та ін. З 5–10-денного віку поросят поступово привчають до споживання збираного або незбираного коров'ячого молока (свіжого або краще у вигляді ацидофільної простокваші), спеціальних комбікормів чи кормосумішей, починаючи з 20–50 г на голову на добу. З початком споживання поросятами молока до нього домішують невеликі кількості комбікорму. Поросяті за 2 місяці згодовують 20–30 кг молока. З 10–15 днів життя поросятам дають невелику кількість трав'яного або сінного борошна, подрібнену моркву або зелені корми, подрібнені буряки, гарбузи, варену картоплю (краще у вигляді пюре).

Поросята-сисуни у двотижневому віці повинні бути привчені до поїдання всіх видів кормів. При годівлі зволоженою сумішшю у віці до 30 днів корм роздають 4 рази на добу, у віці старше 30 днів – 3 рази на добу, а при годівлі сухою сумішкою відповідно 3 та 2 рази на добу. Корм роздають у чисті коритця, до яких не мають доступу свиноматки. Поросята повинні мати вільний доступ до чистої питної води (коритця, автонапувалки).

Якщо поросят вирощують за методом раннього відлучення (через 26 чи 35 днів після народження), то для їх годівлі застосовують спеціальні кормосуміші або комбікорми.

Зернові подрібнюють до розміру часток 0,8–1 мм. Горох, сорго, кукурудзу та пшеницю бажано екструдувати, ячмінь і овес обов'язково очищати від плівок. Коренеплоди, баштанні, зелені корми подрібнюють до величини часток 0,5–1 см, картоплю пропарюють або варять. Всі корми краще змішувати і згодовувати у вигляді вологих сумішей. На комплексах поросятам згодовують комбікорми у сухому чи зволоженому вигляді.

Годівля відлучених поросят.Після відлучення годівлю молодняку організовують у відповідності з призначенням тварин (ремонт чи на м'ясо).

Поросят краще відлучати за один прийом і для зменшення збудження, викликаного відсутністю свиноматки і материнського молока, їх залишають у тому ж станку упродовж 10–15 днів, а матку переводять до іншого. За цей період не слід змінювати склад раціону і режим годівлі, але для запобігання переїдання і розладу процесів травлення у перші 3–5 днів після відлучення необхідно зменшити добову даванку корму на 20–30 %. Згодовування антибіотиків і молочної кислоти (5 г на 1 л води) у цей період попереджує розлади травлення.

Потреба поросят у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та інтенсивності росту.У період від 2-х до 4-х місяців годівля поросят повинна забезпечувати середньодобові прирости у межах 400–450 г.На 100 кг живої маси молодняку цього віку необхідно 4,0–4,5 кг сухої речовини. Концентрація енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини повинна становити 1,3 к. од. (14,4 МДж обмінної енергії), 150 г перетравного протеїну, 9 г лізину, 6,4 г метіоніну+цистину, 50 г сирої клітковини, 4 г кухонної солі, 9,3 г кальцію, 7,6 г фосфору, 93 мг заліза, 12 мг міді, 58 мг цинку, 47 мг марганцю, 12 мг кобальту, 0,23 мг йоду, 5 мг каротину та вітамінів: D – 0,41 тис. МО, Е – 35 мг, В₁ – 2,3 мг, В₂ – 3,3 мг, В₃ – 17 мг, В₄ – 1160 мг, В₅ – 70 мг, В₁₂ – 23 мкг.

Для відлучених поросят раціони складають із доброякісних легкоперетравних кормів: дерть ячмінна, пшенична, кукурудзяна, варена картопля, коренеплоди, морква, трава бобових у стадії бутонізації, соєвий, соняшниковий та льоновий шроти або макуха. Добрим джерелом протеїну та лізину для поросят є зерно гороху у кількості до 15 % у складі комбікорму. З кормів тваринного походження використовують збиране молоко, сироватку, маслянку, рибне та м'ясо-кісткове борошно і інші. Орієнтовна структура раціонів для поросят 2–4-місячного віку становить: суміш концентрованих кормів 70–80 %, коренебульбоплодів – 10–20 %, трав'яне борошно бобових – до 5 %, корми тваринного походження – 5–8 %.

Поросят після відлучення формують у однорідні за статтю і живою масою групи і годують тричі на добу. Корм зволожують водою, або молочними відходами. На промислових комплексах поросят годують повнораціонними комбікормами у сухому вигляді або рідкими бовтанками. Молодняк повинен мати вільний доступ до води.

Годівля ремонтного молодняку.Попередню оцінку і добір ремонтного молодняку проводять у 2, 4 і 6-місячному віці.За весь період вирощування їх середньодобові прирости повинні бути не меншими 600–650 г. Свинки у 9–місячному віці у племінних господарствах повинні мати живу масу 120–130 кг, у промислових стадах – не менше 110–120, кнурці у віці 11 місяців – відповідно 150–170 і 140–150 кг.

Потреба ремонтного молодняку у поживних речовинах залежить від живої маси, статі, віку та середньодобових приростів. У розрахунку на 100 кг живої маси ремонтні свинки повинні споживати від 4,5 (при масі 40–50 кг), до 2,5 кг (при масі 80 і більше кілограм) сухої речовини, а ремонтні кнурці відповідно 4,5 та 3,0–3,5 кг. Рівень енергії та поживних речовин у 1 кг сухого залишку для ремонтного молодняку (свинок і кнурців) з живою масою 40–80 кг та 80 кг і більше складає відповідно: кормових одиниць –1,2 і 1,1 (13,3 і 12,2 МДж обмінної енергії), перетравного протеїну 130 і 120 г, лізину 7,5 і 7,0 г, метіоніну+цистину – 4,5 і 4,0 г, клітковини – 6 і 8 %, кальцію 9,5 і 9,0 г, фосфору 7,5 і 7,0 г, заліза 90 і 80 мг, цинку 60 і 90 мг. Вміст інших показників поживності у 1 кг сухої речовини для ремонтного молодняку різної живої маси є однаковим і становить: кухонної солі – 5,8 г, міді – 12 мг, марганцю – 47 мг, кобальту – 1,2 мг, йоду – 0,23 мг, каротину – 7 мг, та вітамінів: D – 350 МО, Е – 41 мг, В₁ – 2,6 мг, В₂ – 7 мг, В₃ – 23 мг, В₄ – 1,16 г, В₅ – 70 мг, В₁₂ – 29 мкг.

Для ремонтного молодняку використовують ті ж корми, що і для відлучених поросят. У залежності від зони частка концентрованих кормів у раціонах ремонтного молодняку може становити – 60–80 %, коренебульбоплодів комбінованого силосу – 20–25 %, кормів тваринного походження та трав'яного борошна по 3–5 %. У літній період зелені корми становлять 20–25 %. Зернові корми згодовують ремонтному молодняку у вигляді зерносумішей або комбікормів у склад раціонів разом з іншими кормами залежно від обраного типу годівлі.

Для виготовлення зернових сумішей і комбікормів рекомендовані подрібнення з переважаючою кількістю часток розміром 0,5 – 1 мм. До комбікорму не слід включати бавовниковий і ріпаковий шроти, а зерно бобових краще використовувати екструдоване, або після термічної обробки, що підвищує перетравність протеїну та енергетичну поживність. Коренеплоди, гарбузи, силос та зелені корми подрібнюють до пастоподібної маси і додають до концентратів перед роздачею.

Відгодівля свиней. Відгодівля є заключним (перед забоєм) процесом виробництва свинини, основна мета якого полягає в одержанні максимального приросту живої маси тварин при раціональних витратах кормів.

Молоді свині дають м'ясну тушу з меншою кількістю сала, ніж дорослі. Приріст м'яса в них відбувається у більших розмірах і з меншими затратами кормів, ніж у дорослих.

Високі рівні протеїну сприяють формуванню м’язової тканини, а значні рівні енергії – відкладенню жиру в організмі свиней. Якість жиру свиней залежить від жиру кормів. Споживання свиньми значних кількостей рослинних жирів є причиною зниження якості свинини. Сало таких свиней є м'яким та легкоплавким, непридатним до копчення.

Розрізняють такі типи відгодівлі свиней:інтенсивна м'ясна відгодівля та її різновид – беконна, а також відгодівля свиней до жирних кондиції.

Інтенсивна м'ясна відгодівля свиней.Для виробництва пісної свинини на відгодівлю ставлять молодняк 2,5–4-місячного віку масою 25–30 кг. Закінчують відгодівлю при досягненні тваринами живої маси 100–120 кг. Такої маси тварини досягають у 7–8-місячному віці при середньодобових приростах за весь період після відлучення не менше 500 г.

Найбільш ефективною м'ясна відгодівля є тоді, коли прирости живої маси свиней, за період відгодівлі, знаходяться у межах 600–700 г/добу і вони досягатимуть живої маси 100–120 кг в 6–7-місячному віці при витратах кормів на 1 кг приросту не більше як 4–4,5 к. од.

Норми годівлі молодняку свиней при інтенсивній м'ясній відгодівлі залежать від живої маси і середньодобових приростів.Відгодівлю молодняку свиней поділяють на два періоди: вирощування (від 40 до 70 кг) і власне відгодівля (з 71 до 120 кг).У період вирощування при середньодобових приростах 550 – 800 г кількість сухої речовини на 100 кг живої маси повинна становити 4,5–3,5 кг. Рівень енергії та поживних речовин в 1 кг сухого залишку у цей період складає: 1,15–1,30 к. од. (12,8–12,5 МДж обмінної енергії), 110–135 г перетравного протеїну, 7,0–7,3 г лізину, 4,2–4,4 г метіоніну+цистину, 6,6–5,6 % клітковини. Із збільшенням середньодобових приростів, зростає споживання сухої речовини на одиницю маси та концентрація енергії, протеїну і амінокислот у 1 кг сухої речовини. Кількість інших поживних речовин із підвищенням приростів живої маси на 1 кг сухої речовини не змінюються і становить: 5,8 г кухонної солі, 8,4 г кальцію, 7 г фосфору, 87 мг заліза, 12 мг міді, 58 мг цинку, 47 мг марганцю, 1,2 мг кобальту, 0,23 мг йоду, 5,8 мг каротину та вітамінів: D – 290 МО, Е – 29 мг, В₁ – 2,3 мг, В₂ – 3 мг, В₃ – 14 мг, В₄ – 1 г, В₅ – 58 мг, В₁₂ – 23 мкг.

У період відгодівлі (з 71 до 120 кг) при середньодобових приростах 550–800 г свині повинні споживати на 100 кг живої маси 3,5–2,7 кг сухої речовини. Концентрація енергії та поживних речовин у 1 кг сухого залишку у цей період складає: 1,20–1,35 к. од. (13,4–14,9 МДж обмінної енергії), 100–130 г перетравного протеїну, 6,0–6,6 г лізину, 3,6–4,0 г метіоніну+цистину, 7,6–6,4 % клітковини. У цей період, як і в період вирощування із збільшенням середньодобових приростів зростає споживання сухої речовини на одиницю маси та концентрація енергії, протеїну і амікокислот у 1 кг сухої речовини, а інші поживні речовини із підвищенням приросту живої маси на 1 кг сухої речовини не змінюється і складають: кухонної солі – 5,8 г, кальцію – 8,1 г, фосфору – 6,7 г, заліза – 81 мг, міді – 12 мг, цинку – 58 мг, марганцю – 47 мг, кобальту – 1,2 мг, йоду – 0,23 мг, каротину – 5,2 мг та вітамінів: D – 260 МО, Е – 20 мг, В₁ – 2 мг, В₂ –3 мг, В₃ – 14 мг, В₄ – 1 г, В₅ – 58 мг, В₁₂ – 23 мкг.

При інтенсивній м'ясній відгодівлі свиней можуть використовуватись найрізноманітніші корми. Орієнтовна структура раціонів свиней при відгодівлі наступна: концентрати – 65–75 %, соковиті – 25–30 %, грубі – близько 5 %. У період вирощування (жива маса 40–70 кг) у складі концентратів мають бути корми тваринного походження (до 5 %).

До свиней при беконній відгодівлі ставляться більш високі вимоги: жива маса у 8-місячному віці повинна бути 80–105 кг, а товщина шпику над остистими відростками 6–7-го грудних хребців не враховуючи товщини шкіри, не більшою 3,0–3,5 см. Крім цього при беконній відгодівлі слід враховувати хімічний склад кормів: корми багаті на легкотопкий жир, та водянисті сприяють м’якості шпику, погіршенню кулінарних та смакових якостей свинини. До кормів, які сприяють одержанню високоякісної пісної свинини та бекону відносяться: ячмінь, жито (до 30–40 % від енергетичної поживності раціону), просо, горох, люпин, вика, збиране молоко, м'ясне і м’ясо-кісткове борошно, коренебульбоплоди, зелені корми і комбінований силос. Негативно впливають на якість свинини: макуха, рибні відходи і рибне борошно з високим вмістом жиру, меляса, овес, соя, кукурудза (більше 30 % від енергетичної поживності раціону). Ці корми згодовують в обмежених кількостях, або виключають з раціону за 30–40 днів до закінчення відгодівлі.

Коренеплоди та інші соковиті корми подрібнюють до часток розміром 5–10 мм чи до пастоподібного стану, згодовують у суміші із подрібненими концентрованими кормами або комбікормами-концентратами два рази на добу. Свині повинні мати вільний доступ до води.

Відгодівля свиней до жирних кондицій.До жирних кондицій відгодовують переважно підсвинків скороспілих порід і їх помісей, малопродуктивних маток після відлучення поросят, дорослих вибракуваних свиноматок і кнурів (кастрованих).

Молодняк скороспілих порід і їх помісей відгодовують до жирних кондиції починаючи з живої маси 40–45 кг у 4-місячному віці, з метою одержання свинини, призначеної для консервування, виготовлення окороків, грудинки, корейки, копчених ковбас. Одержання такої свинини забезпечується відгодівлею підсвинків до живої маси 140–150 кг у віці 9–10 місяців і одержанням середньодобових приростів в межах 650–700 г у середньому за період відгодівлі при витратах 5,0–5,5 к. од. на 1 кг приросту.

За 1,5–2,0 місяці до забою до раціону тварин слід вводити достатню кількість кормів, що позитивно впливають на якість продукції. Зокрема, дерть ячмінну, просяну, горохову, картоплю, буряки та інші.

Відгодівля молодих малопродуктивних свиноматок до жирних кондицій починається з живої маси 130–140 кг після відлучення поросят першого опоросу, і закінчується після досягнення живої маси 200–220 кг (тривалість відгодівлі близько 3 місяців).Прирости живої маси повинні бути на рівні 1000 г, а витрати корму на 1 кг приросту – не більше 6 к. од. Після відлучення поросят молоді свиноматки мають добрий апетит. Тому для їх відгодівлі можна застосовувати у великій кількості дешеві корми: качани кукурудзи, коренеплоди, картоплю, гарбузи, зелену масу, сінне та трав'яне борошно, висівки пшеничні, барду тощо. Але з другого місяця кількість об'ємистих кормів знижують (за винятком картоплі), а кількість концентратів і особливо тих, які позитивно впливають на якість свинини, збільшують.

Для сальної відгодівлі також використовують вибракуваних основних свиноматок і кнурів (кастрованих). Метою відгодівлі дорослих свиней є одержання сальних туш із шпиком, товщиною не менше 7 см (підшкірне сало в туші становить не менше 50 % її маси). Тривалість відгодівлі 90–100 днів.При відгодівлі свиней до жирних кондицій (сальна відгодівля) використовують переважно дешеві, вуглеводисті корми. Орієнтовно з розрахунку на 1 кг приросту живої маси при такій відгодівлі витрачається 7–8 к. од. Для сальної відгодівлі вибракованих свиноматок і кнурів можна використовувати на її початку, коли вони мають добрий апетит, дешеві корми (траву, силос, коренеплоди, відходи виробництва та інОскільки надалі апетит у тварин погіршується, даванку об'ємистих кормів треба зменшувати, одночасно збільшуючи кількість концентратів. За 1,5–1,0 місяць до забою до раціонів включають корми, які підвищують якість м'яса і сала. Зокрема, це необхідно робити у тих випадках, коли у наборі концентрованих кормів переважає кукурудза.