Основи нормованої годівлі. Годівля дійних, сухостійних корів та нетелей

Тварини постійно витрачають енергію і поживні речовини на підтримання життєдіяльності і утворення продукції. Тому їх організм потребує безперервного відновлення цих витрат за рахунок поживних речовин, що надходять з кормами, а їх кількісне вираження є нормою годівлі.

Отже, норма годівлі – це кількість енергії і поживних речовин, які забезпечують відповідну продуктивність тварин при збереженні їх здоров'я та нормального відтворення. Годівля, яка відповідає нормам, називається нормованою.Така годівля підвищує коефіцієнт корисної дії кормів, що має важливе значення для економного використання кормових ресурсів.

Годівлю великої рогатої худоби, коней і овець нормують в основному за вмістом кормових одиниць, обмінної енергії, сухої речовини, сирого і перетравного протеїну, сирої клітковини, крохмалю, цукру, сирого жиру, кухонної солі, кальцію, фосфору, магнію, калію, сірки, заліза, міді, цинку, кобальту, марганцю, йоду, каротину, вітамінів Е і D. Раціони свиней, птиці, крім цих показників, додатково нормують за незамінними амінокислотами та водорозчинними вітамінами.

На основі норм складають раціони. Раціони можуть бути індивідуальні та групові. При груповому нормуванні вони складаються на «середню» тварину. Для цього формують однорідні групи тварин. Індивідуально–групові раціони складають на групи тварин, враховуючи індивідуальні особливості кожної тварини.

Раціон– набір і кількість кормів, що спожила тварина за певний проміжок часу (добу, місяць, сезон, рік). Якщо раціон повністю і всебічно задовольняє потреби тварин у поживних речовинах, його називають збалансованим,а годівлю – повноцінною.Відхилення між вмістом поживних речовин у раціоні і нормою за основними показниками (к. од. та перетравний протеїн) не повинні перевищувати 5 %.

Тип годівлі залежить від виду основного корму у раціоні (силосний, сінажний, напівконцентратний і інші). Годівля, яка має певні якісні та кількіcні особливості, тобто характеризується систематичним використанням окремих кормів називається типовою. Кожному типу годівлі відповідає певна структура раціону, яка показує співвідношення окремих груп або видів кормів у ньому за енергетичною цінністю і виражена у відсотках.

Годівля, яка підтримує життя тварин, забезпечує роботу внутрішніх органів і виділення певної кількості тепла для підтримання нормальної температури тіла, називається підтримуючою.

Повноцінність годівлі тварин контролюють зоотехнічними та біохімічними методами. До зоотехнічнихметодів відносять аналіз раціону за вмістом поживних речовин та відповідність їх кількості до потреби, рівень продуктивності, ціну корму, відтворювальні функції і стан здоров'я. До біохімічних– відносять дослідження показників крові, сечі, молока та іншої продукції на вміст білка та його фракцій, гемоглобіну, глюкози, глікогену, кетонових тіл, вітамінів та мінеральних речовин.

Відхилення цих показників від норми свідчать про незбалансовану годівлю тварин.

Особливості годівлі великої рогатої худоби пов'язані з особливостями будови та функціонування органів травлення. Цей вид тварин пристосований до поїдання і перетравлення значних кількостей об'ємистих кормів. Завдяки мікроорганізмам, перетравність сухої речовини раціону у передшлунках складає 60–70 %. У цих відділах травного каналу відбувається синтез амінокислот та мікробного білка, водорозчинних вітамінів та вітаміну К за рахунок мікроорганізмів. Тому, в раціонах великої рогатої худоби не контролюють якісний склад протеїну (за амінокислотами), рівні забезпечення водорозчинними вітамінами. Слід зазначити, що активність мікрофлори рубця, у значній мірі, залежить від кількості азотистих речовин (особливо з високою розчинністю), а також цукрів і крохмалю, що надходять з раціоном. Кількість легкорозчинних азотистих речовин (амідів) повинна становити третину від загальної кількості протеїну. Співвідношення між цукром і протеїном у раціонах великої рогатої худоби має бути близьким до 1, а між крохмалем і цукром – 1,2–1,5:1. Особливості травлення у жуйних вимагають ретельного контролю вмісту в раціоні цукру та крохмалю. Ці показники не нормуються у моногастричних тварин.

У виробничому циклі корів прийнято виділяти сухостійний й лактаційний періоди. Від повноцінності годівлі сухостійних корів значною мірою залежить якість, здоров'я приплоду та рівень продуктивності корів у наступну лактацію. Тільні корови повинні мати середню вгодованість, тобто в їх організмі повинно бути достатньо протеїну, жиру, мінеральних речовин та вітамінів. Ці резерви тварини використовують у перші місяці лактації, коли споживають кормів менше, ніж їх потрібно на покривання витрат для синтезу молока в цей час. Жива маса сухостійних корів за 45–75 діб сухостійного періоду має зрости на 10–12 %, тобто щоденний приріст у них повинен становити 0,8–1,0 кг.

Нормалізації фізіологічних процесів тільних корів сприяє сухостійний період тривалістю в середньому 60 днів. Скорочення його призводить до зниження надоїв у наступну лактацію.

Основними прийомами запуску є зміна кратності годівлі та доїння. Якщо ці прийоми не дають результату, що буває у високопродуктивних корів, то знижують рівень годівлі, або з раціону тимчасово вилучають соковиті і концентровані корми, обмежують напування. У літній період припиняють випасання корів і переводять їх на грубі корми. Проводячи запуск, враховують індивідуальні особливості тварин.

Доїння корів із невисокими добовими надоями (3–4 кг) припиняють за 1–2 дні, а з надоями 6–8 кг – за 6–8 днів. При цьому перші 2–3 дні корів доять раз на день, потім – через день, а на 6–8-й день зовсім не доять. Високопродуктивних корів починають запускати за 10–15 днів до дати повного запуску. Корову припиняють доїти, коли її надій знижується до 0,5–1 кг за добу.

Норми годівлі тільних сухостійних корів визначають за плановим надоєм у наступну лактацію, живою масою, віком та вгодованістю.

Потреба тільних сухостійних корів у сухій речовині на 100 кг живої маси становить 2,0–2,5 кг. Вміст енергії у 1 кг сухої речовини повинен бути 8,5–11,0 МДж обмінної енергії, або 0,7–0,95 к. од., а кількість перетравного протеїну – 80–110 г, цукру – 60–110 г, клітковини – 25–30 %, кальцію –6,5–9,5 г, фосфору – 4,0–6,0 г, каротину – 30–50 мг, вітаміну D – 700–1200 МО.

Із підвищенням продуктивності концентрація енергії та поживних речовин у 1 кг сухої речовини підвищується, а рівень клітковини знижується на весь період сухостою. З урахуванням фізіологічного стану тварин ці норми треба уточнювати. Після запуску, в першу декаду сухостою, корів годують помірно, дають їм 80 % середньої норми, щоб не збуджувати молочну залозу до лактації. У другу декаду годують за середніми нормами (100 %), у третю і четверту – за максимальними (120 %), у п'яту – дають 100 % кормів і в останню перед отеленням – 80 %. В останні дні перед отеленням в раціоні залишають доброякісне сіно та невелику кількість концентратів, які інколи вилучають за 2–3 дні до отелення. Якщо вим'я корови у нормальному стані, то перед отеленням концентрати з раціону можна не вилучати. Це сприятиме швидкому роздоюванню.

Кращими кормами для тільних сухостійних корів є сіно, сінаж, силос, коренеплоди (взимку), трава (влітку) і концентровані корми. У стійловий період не менше 20–30 % енергетичної поживності раціону має припадати на сіно, 15–20 % – на сінаж, 20–30 % – на силос, 5–10 % – на коренеплоди, 20–30 % – на концкорми. Орієнтовно на 100 кг живої маси дають 1–2 кг грубих (не менше 50 % даванки за масою становить сіно), 2–3 кг силосу, 1–1,5 кг сінажу й коренеплодів, а концентратів 0,5кг на 1000 кг планового надою.

В останні три тижні до отелення із раціону рекомендується вилучати силос. З концентрованих кормів кращими вважаються пшеничні висівки, вівсяна дерть, льонова та соняшникова макуха, шроти. Основу раціонів сухостійних корів у літній період становлять зелені корми, їх дають близько 10 кг на 100 кг живої маси з добавкою концентратів. Краще, якщо зелений корм корови поїдають на пасовищі, що сприяє розвитку плоду та полегшенню пологів. Годують корів три рази на добу і стільки ж напувають.

Слід зазначити, що тільним коровам не можна згодовувати мерзлі та зіпсовані корми, а також барду та жом.

Годують нетелів за нормами тільних сухостійних корів у залежності від живої маси та рівня планової продуктивності з обов'язковою добавкою (не менше 1 к. од. на добу) на ріст. Нетелям згодовують ті ж корми, що і тільним сухостійним коровам.

Нормувати годівлю дійних корів доцільно з урахуванням стадії лактації. Лактаційний період у корів триває в середньому 305 днів. Зважаючи на фізіологічний стан корів та здатність їх до найбільш ефективного використання кормів, лактацію поділяють на такі періоди:новотільний (10–15 днів), роздоювання (60–90 днів), розпал лактації (100–120 днів), спад лактації (60–100 днів), запуск (15–30 днів). Особливості кожного з них враховують при визначенні потреб корів у поживних речовинах.

Через 0,5 –1,5 години після отелення корову напувають теплим пійлом (20–30 °С), що включає 400–500 г пшеничних висівок або вівсянки і 80–100 г кухонної солі на відро води. У перші 2–3 дні корові дають теплу воду або пійло і згодовують сіно вволю (краще злакових культур) та 1–2 кг концентратів у вигляді суміші з висівок, вівсянки, макухи. З 4–5 дня при нормальному стані молочної залози до раціону вводять сінаж, коренебульбоплоди та силос, поступово збільшуючи їх кількість. На повний раціон корову переводять на 10–12 день після отелення. На 2–5 день корів випускають на прогулянку або пасовище. Влітку новотільних корів годують так, як і взимку і поступово вводять до раціону зелені корми, починаючи з 10 кг на голову за добу.

Корів-первісток, а також корів до 5–6 лактації, які не повністю проявили свій генетичний потенціал продуктивності, слід роздоювати у перші 100 днів лактації. Чим раніше почати роздоювати новотільну корову і чим більший аванс кормів, тим успішнішим буде роздій. Однак починати роздоювати високопродуктивних корів раніше як через 14–15 днів після отелення не слід, оскільки це може призвести до небажаних ускладнень в органах травлення і молочній залозі.

Суть роздоювання полягає в тому, що раціони годівлі складаються не за фактичним надоєм, а з надбавкою (авансом) 2–3 к. од. та відповідною кількістю інших поживних речовин. Якщо на додатковий корм тварина відповідає адекватним підвищенням надою, прийом авансування повторюють знову, поки корова не перестане оплачувати аванс надоєм. Не слід залишати у раціоні після закінчення роздою не оплачену надоєм енергію авансу, оскільки це призведе до небажаного перевитрачання кормів і ожиріння корови.

Високопродуктивні корови з річним надоєм 6000–8000 кг молока, як правило, роздоюванню піддаються дуже важко, або зовсім не оплачують авансову даванку поживних речовин. У період роздою авансування проводять шляхом введення до раціонів молокогінних кормів та кормів із високим вмістом енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини (коренебульбоплоди, макуха, шроти, зернобобові та інші).

Після роздоювання до максимальної продуктивності, коли корова перестає реагувати на додаткові корми, розпочинається період розпалу лактації. У цей період годівля має бути такою, щоб досягнута продуктивність утримувалася якнайдовше і тварина могла відновити втрачені енергетичні резерви. Даванки концентратів поступово зменшують, одночасно збільшуючи кількість об'ємистих кормів.

Годівля корів в останні 100 днів лактації (період спаду лактації і запуску) має забезпечувати відкладання в організмі поживних речовин. З цією метою норми годівлі тільних корів в останні два місяці лактації доцільно збільшити на 5–10 %. До кінця запуску більшість корів припиняють лактацію, високопродуктивних слід запускати примусово.

Норми годівлі дійних корів розраховані для повновікових корів середньої вгодованості з урахуванням їх живої маси та добових надоїв при 4 %-ій жирності молока. У зв'язку з цим норму годівлі корів першої та другої лактації, а також нижче середньої вгодованості збільшують на 10 % або на 1–2 к. од. Якщо ж жирність молока не відповідає зазначеній у таблиці, то необхідно зробити перерахунок молока фактичної жирності у молоко 4 %-ої жирності

Коровам у перші 2–3 місяці лактації не залежно від віку і вгодованості додатково до норми дають надбавку на роздій у кількості 2–3 к. од. Всі надбавки до основної норми, поряд із певним рівнем енергії, повинні мати відповідну кількість протеїну, вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів

У залежності від продуктивності на 100 кг живої маси корові необхідно 2,5–4 кг сухої речовини на добу. Орієнтовно у 1 кг сухої речовини повинно міститися 0,7–1,0 к. од, або 8,5–11,0 МДж обмінної енергії, 70–115 г перетравного протеїну, 28–18 % клітковини, 60–120 г цукру, 5,0–7,0 г кухонної солі та кальцію, 3,0–5,0 г фосфору, 1,5–2,0 г сірки, 6,0–11,0 мг міді, 40–70 мг цинку та марганцю, 0,5–0,9 мг кобальту, 0,5–1,0 мг йоду, 30–50 мг каротину, 700–1000 МО вітаміну D, 30–40 мг вітаміну Е. Із ростом продуктивності, кількість енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини повинна підвищуватись, а вміст клітковини – знижуватися. Клітковина забезпечує функціонування симбіотичної мікрофлори, є джерелом утворення в рубці оцтової кислоти, яка частково витрачається на синтез молочного жиру. Тому, при значних зниженнях рівня сирої клітковини у сухій речовині раціону, що часто має місце на початку пасовищного періоду, значно знижується вміст жиру в молоці, пригнічується життєдіяльність рубцевої мікрофлори, можуть виникати загальні розлади травлення. У той же час, високі рівні клітковини у сухій речовині раціонів призводять до зниження концентрації енергії у сухій речовині та зменшення перетравності поживних речовин і споживання кормів, наслідком чого є зниження молочної продуктивності.

Оптимальною для дійних корів у стійловий період вважається така структура раціону (у %): грубі корми 10–20; соковиті 40–70; концентровані 20–40. У літніх раціонах грубі і соковиті корми замінюють зеленими

При складанні раціонів керуються загальноприйнятими нормативами. Дійним коровам із розрахунку на 100 кг живої маси на добу дають 1–2 кг грубих, 6–10 кг соковитих (в тому числі 3–5 кг силосу). При використанні сінажу кількість грубих кормів і силосу зменшують. Кормових буряків дають 0,8–0,9 кг на 1 кг надоєного молока, але максимальна добова даванка може досягати до 30 кг, а цукрових – до 12 (при одноразовій даванці не більше 4), картоплі до 15, меляси – до 1,5 кг. Влітку коровам свіжоскошену зелену масу згодовують з годівниць і частково шляхом випасання. Зелених кормів дають на 100 кг живої маси 8–15 кг. Під час переходу від стійлового періоду до пасовищного у раціони включають поряд із зеленим кормом 1–2 кг грубих кормів, або 3–4 кг сінажу чи 5–6 силосу.

Для забезпечення енергетичного та протеїнового живлення до раціону вводять концентровані корми, даванка яких залежить від продуктивності корови і якості об'ємистих кормів

Через специфічну дію окремих кормів їх слід включати до раціону в обмежених кількостях, а саме: висівки – до 6 кг, макуха льонова і соняшникова – до 4 кг.

Для одержання високої продуктивності важливе значення має не лише нормування кормів, а й науково обґрунтований режим годівлі. Під режимом годівлі слід розуміти прийняті на фермі кратність, черговість та час роздавання кожного виду кормів тваринам протягом доби, а також способи і місце годівлі худоби.

Не лише кількість і якість кормів, а й правильна організація годівлі позитивно впливають на рубцеве травлення і засвоєння поживних речовин раціону.

На молочних фермах прийнята переважно триразова годівля корів. Вранці і ввечері коровам дають половину добової норми концкормів, коренеплодів і соломи, а в середині дня – сіно. При дворазовій годівлі добову кількість грубих і концентрованих кормів згодовують однаковими порціями ввечері і вранці, а соковиті – за один або два прийоми.

Доведено, що коренеплоди згодовувати худобі необхідно перед даванкою силосу чи грубого корму, оскільки поїдання їх після силосу не створює сприятливих умов для розвитку мікроорганізмів у передшлунках.

Коренеплоди, солому, концкорми згодовують подрібненими у вигляді сумішей. Солому обробляють хімічними реагентами, що підвищує її поживність, здобрюють, запарюють.

Концентровані корми краще засвоюються у вигляді комбікорму чи сумішей. Давати коровам дерть із одного виду зерна недоцільно.

Нині у більшості господарств поширене чотирикратне, протягом доби, роздавання кормів. Наукові дослідження і передовий досвід доводять можливість і доцільність переведення на багатократне роздавання кормів, що узгоджується з біоритмікою поведінки тварин і сприяє підвищенню молочної продуктивності на 10–15 %.

При стійловій системі утримання всі корми згодовують коровам із годівниць. При безприв'язному утриманні концентровані корми роздають коровам у доїльному залі за допомогою дозаторів, а до грубих кормів і силосу тварини мають вільний доступ.