На сьогодні у золі тваринного організму знайдено більше 60 мінеральних елементів, близько 40 з яких є постійними складовими організму.

Чітку межу між органічними та мінеральними елементами провести неможливо, це ділення умовне. Обмін речовин у організмі єдиний, а мінеральний є однією із його сторін. Прикладом може бути обмін фосфору, який пов'язує в організмі процеси білкового, вуглеводного, ліпідного, мінерального та енергетичного обміну. Це в певній мірі відноситься до сірки, магнію, заліза, цинку та інших елементів. Мінеральні речовини не є джерелом енергії, але в організмі тварини виконують різноманітні функції:

1) входять до складу всіх структурних утворень організму, але головним чином кісткової тканини, де міститься більше 80 % неорганічних елементів;

2) мають пряме відношення до структури та функцій клітинних мембран і впливають на діяльність клітин;

3) регулюють рівень осмотичного тиску;

4) є регуляторами кислотно-лужної рівноваги;

5) впливають на активність ферментних систем;

6) обумовлюють активність багатьох гормонів;

7) в значній мірі впливають на обмін енергії, азоту, вуглеводів, жирів, водний та мінеральний обміни;

8) спричиняють суттєвий вплив на активність мікрофлори рубця (Са, Р, Nа, S та ін.), а відповідно на перетравність та використання поживних речовин кормів.

Мінеральні речовини класифікують за їх кількістю у організмі тварин та за значенням їх у життєдіяльності організму. За вмістом мінеральних речовин у організмі їх розподіляють на макро- та мікроелементи. До макроелементів відносять ті, кількість яких у організмі від його маси становить більше 0,01 % (Са, Р, К, Nа, Мg, S, Сl) до мікроелементів – менше 0,01 % (Fе, Сu, Zn, Мn, Со, Sе, Мо та ін.).

За значенням у життєдіяльності організму мінеральні речовини розподілять на життєво необхідні (всі вище перераховані), умовно життєво необхідні (F, Cu, Сг, Вг, Ва) та елементи з невстановленим значенням (А1, Lі, Во та ін.).

На макроелементи у тваринному організмі припадає 98,0–99,6 % від загальної кількості мінеральних речовин.

Мікроелементи– це мінеральні речовини, вміст яких у тілі тварин менше 0,01 %. За даними різних авторів в організмі тварини на мікроелементи припадає 0,4–2 % від всіх мінеральних речовин. Мікроелементи є біологічно активними речовинами. Вони виконують в організмі роль біохімічних каталізаторів, входять до складу гормонів, вітамінів, ферментів, а також їх активують.

Із мікроелементів у раціонах тварин переважно нормують залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт та йод.

Оцінка мінеральної поживності кормів проводять:

1) за вмістом мінеральних речовин у 1 кг корму або в кілограмі сухої речовини корму (г/кг для макроелементів 1 мг/кг для мікроелементів);

2) за кількістю мінеральних елементів у розрахунку на кормову одиницю;

3) за співвідношенням елементів один до одного (Са:Р, Na:К або К:Nа):

4) за реакцією золи, яка визначається за відношенням суми грамеквівалентів кислотних елементів до лужних і повинна в нормі бути близькою до нейтральної (краще слаболужна, ніж слабокисла).

До лужних елементів відносяться Са, К, Мg, Na, а до кислотних – Р, S, СІ.

Грубі, зелені та силосовані корми мають лужну реакцію золи, концентрати і продукти їх переробки – кислу. Тривале надлишкове надходження до організму тварин лужних чи кислотних елементів може призводити до порушення кислотнолужної рівноваги, яке називається алкалозом чи ацидозом.

Забезпечення тварин мінеральними речовинами проводять за рахунок надходження їх у складі основних кормів, або введенням до раціонів мінеральних добавок.

Вітаміни– це життєвонеобхідні біологічно активні речовини, які впливають на різнобічні функції організму. До вітамінів відносять групу органічних речовин різної хімічної природи, які повинні надходити із кормом або синтезуватися організмом тварини в необхідних кількостях.

Ендогенний (внутрішній) біосинтез деяких вітамінів (групи В, К, С) проходить у рубці жуйних за участю мікроорганізмів. У різні вікові періоди цей біосинтез неоднаковий і пов'язаний із розвитком передшлунків.

Вітаміни не є пластичним матеріалом і джерелом енергії, але необхідні для підтримання всіх життєвих процесів, а їх біологічна роль зводиться до каталітичної дії.

Значення вітамінів для організму тварин в тому, що вони:

1) спричиняють вплив на хід біохімічних процесів, які проходять у клітинах, тканинах і органах;

2) нормалізують обмін речовин і підвищують захисні функції організму;

3) беруть участь у розщепленні вуглеводів і через них впливають на енергетичний обмін;

4) регулюють обмін білка та нуклеїнових кислот;

5) беруть участь в синтезі жирних кислот, спричиняючи суттєвий вплив на ліпідний обмін;

6) входять до складу ферментної системи, що регулює окиснювально-відновні реакції;

7) впливають на мінеральний обмін ( віт. D, В₁₂).

Беручи участь в обмінних процесах, вітаміни спричиняють вплив на різноманітні фізіологічні функції – ріст та розвиток тварин, діяльність кровотворних органів, статевої та нервової системи тощо.

Відсутність чи нестача вітамінів у раціонах тварин призводить до порушення процесів обміну, зниження захисних функцій, пригнічення росту та розвитку, погіршення відтворювальної здатності, негативно впливає на продуктивність та якість продукції.

На сьогодні відкрито більше 30 вітамінів. За міжнародною класифікацією, прийнятою у 1956 році, вітаміни умовно розподіляються на дві групи – розчинні у жирах (А, D, Е, К) та розчинні у воді (група В, С).

Порушення вітамінного балансу у організмі призводить до захворювання, що зветься авітамінозом (проявляється специфічною клінічною картиною), або гіповітамінозом (проходить без характерних симптомів). При відсутності чи нестачі багатьох вітамінів має місце поліавітаміноз та полігіповітаміноз.

Основними причинами гіпо- та авітамінозів є:

1) нестача вітамінів у кормах;

2) незбалансованість та однорідність раціонів;

3) використання недоброякісних кормів.

Захворювання проявляється не зразу. Від початку неповноцінної годівлі до явних ознак захворювання проходить декілька тижнів, а то й місяців. Це залежить від того, на скільки дефіцитний раціон за вітамінами, які умови утримання, як годували тварин до цього (запаси в організмі) та ін.

Сприяють виникненню гіповітамінозів:

1) незбалансованість раціонів тварин за протеїном, енергією, жиром, макро- та мікроелементами;

2) порушення роботи травного каналу, печінки, підшлункової залози;

3) незадовільні умови утримання;

4) підвищена потреба організму при вагітності, лактації та інтенсивному рості;

5) наявність антивітамінів у кормах.

У зв'язку з цим виділяють дві групи факторів, що призводять до вітамінної нестачі:

– зовнішні (екзогенні) – дефіцит вітамінів, незбалансованість раціонів за іншими поживними речовинами, незадовільні умови утримання, наявність антивітамінів;

– внутрішні (ендогенні) – захворювання, підвищена потреба.

Оцінку вітамінної поживності кормів (раціонів) проводять за вмістом вітамінів в одиниці корму, або в 1 кг сухої речовини корму (мг/кг, мкг/кг, МО (ІО)/кг).

Зараз відомо більше 60 незамінних факторів живлення, необхідних для підтримання життєвих процесів, забезпечення відтворювальної здатності та продуктивності тварин. З одного боку ці фактори поживності розглядаються як самостійні і тоді мова йде про диференційованість оцінки поживності.