За кормову одиницю прийнято 1 кг вівса середньої якості, продуктивна дія якого за жировідкладенням у дорослого вола становить 150 г жиру.

У зв’язку з тим, що оцінка загальної поживності кормів у вівсяних кормових одиницях має недоліки, поряд з нею у нашій країні використовується оцінка кормів і раціонів у енергетичних одиницях обмінної енергії. За цією системою, загальну (енергетичну) поживність корму чи раціону визначають за кількістю обмінної енергії. Обмінна енергія – це така кількість енергії корму (раціону), яка використовується організмом для підтримання процесів життєдіяльності та утворення продукції.

Енергетичну (загальну) поживність кормів виражають у мегаджоулях (МДж) за видами тварин.

Кількість обмінної енергії у кормі (раціоні) можна визначити шляхом проведення дослідів за балансом енергії на тваринах. Обмінну енергію за даними балансового досліду розраховують за формулою:

Для жуйних і коней – ОЕ = Е корму – (Е калу + Е сечі + Е кишкових газів);

Для свиней – ОЕ = Е корму – (Е калу + Е сечі),

Для птиці – ОЕ = Е корму – Е посліду.

Енергію кишкових газів у жуйних та коней визначають в респіраційних дослідах або з використанням відповідних поправок. У середньому втрати енергії з кишковими газами від валового вмісту її у кормі становить: для концентрованих кормів і коренебульбоплодів – 5 %, для зелених та силосованих – 10 %; для грубих кормів – 15 %.

Визначення кількості обмінної енергії у кормі можна проводити розрахунковим методом. Для цього необхідно знати:

1) вміст поживних речовин у кормі (протеїн, жир, клітковина, БЕР);

2) коефіцієнти перетравності поживних речовин;

3) вміст обмінної енергії в одиниці перетравних поживних речовин.

Переваги оцінки загальної поживності кормів в обмінній енергії у тому, що вона враховує вид тварин, особливості їх травлення та обміну речовин, а також вплив поживних речовин корму в їх комплексі.

Таким чином, енергетична (загальна) поживність корму– це здатність його задовольняти потребу тварини в органічній речовині, яка містить доступну для організму енергію.

Енергетична цінність кормуабо його загальна поживність є одним з основних – сумарним показником поживності.

Енергетична оцінка кормів є одним із основних показників поживності. Однак, визначити поживність корму (раціону) за якимось одним показником неможливо.

Найбільш ефективне використання енергії для формування продукції має місце тільки при забезпеченні тварин, як в самій енергії, так і в протеїні, мінеральних речовинах, вітамінах. Тому, поряд з енергетичною (загальною) поживністю, слід проводити оцінку кормів за протеїновою або амінокислотною поживністю.

Однією з найбільш важливих складових частин корму є «сирий протеїн». До нього відносять всі азотисті речовини корму, а саме білки та аміди.

Тварини потребують систематичного надходження протеїну з кормом, так як у організмі іде постійний розпад білків тіла і в разі повного його виключення із раціону організм гине.

Білки є складними органічними сполуками і виконують наступні функції у організмі:

1) структурну– вони є складовою частиною всіх клітин, тканин та продукції тварин;

2) каталітичну– майже всі білки діють як ферменти, або є складови­ми ферментів;

3) скорочувальну– білки трансформують біологічну енергію, сконцентровану у аденозинтрифосфорній кислоті, в механічну;

4) захисну– вони є складовими імунних тіл;

5) відтворювальну– вони входять до складу статевих гормонів, клітин;

6) транспортну– перенесення кисню до тканин, видалення продуктів життєдіяльності з організму;

7) регуляторну– вони регулюють процеси енергетичного, білкового, мінерального та інших обмінів, кислотно-лужну рівновагу, осмотичний тиск та ін.

Отже, практично всі процеси в організмі пов'язані з функцією білків. Тому, недостатня кількість білка (протеїну) в організмі спричиняє зменшення перетравленості та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівень обмінних процесів, що негативно впливає на продуктивність, відтворювальну здатність, захисні функції організму, призводить до підвищення витрат корму та зростання собівартості одиниці продукції. Надлишок білка в раціоні також не є бажаним. При цьому порушується співвідношення поживних речовин, знижується їх перетравність та використання азотистих речовин за прямим призначенням (синтез білків тіла та продукції). Іде накопичення в організмі недоокиснених азотистих сполук, спостерігаються токсикози, порушення обмінних процесів, розлади травлення, що призводить до депресії росту, зниження продуктивності. Різні види тварини та їх вікові групи по різному реагують на надлишок або недостачу білка.

Встановлено, що тварини здатні синтезувати деякі амінокислоти із поживних речовин корму (структурні вуглеводи, оцтова, пропіонова кислота та інших амінокислот). Такі амінокислоти називають замінними.До них належать гліцин, цистин, серин, аланін, пролін, оксіпролін, аспарагінову, глутамінову та інші. Амінокислоти, яких тварина не може синтезувати, або швидкість їх синтезу є недостатньою для забезпечення потреби в них, називають незамінними.До незамінних відносять лізин, метіонін, триптофан, валін, гістідін, фінілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, аргінін. Ці амінокислоти обов'язково повинні надходити з кормом.

Із незамінних амінокислот виділяють лізин, метіонін та триптофан, які називають критичними.Це амінокислоти, яких частіше всього не вистачає у раціонах тварин при використанні традиційних кормів. За ними перш за все нормують раціони моногастричних тварин.

Лізинзаймає особливе місце в живленні тварин. Він входить до складу всіх білків і на відміну від інших амінокислот, не бере участі в реакціях переамінування. Дезамінування лізину є незворотнім. В той же час лізин виступає як каталізатор у реакціях дезамінування та переамінування і цим самим впливає на синтез замінних амінокислот, а відповідно і на білковий обмін. Лізин спричиняє суттєвий вплив на енергетичний, жировий та мінеральний обмін, сприяє засвоєнню кальцію та фосфору. Він визначає активність ряду ферментів, і через них регулює окислювально-відновні реакції в організмі, впливає на кровотворну функцію кісткового мозку та стан нервової системи.

Метіонінмістить сірку, і в процесах обміну може частково замінятись цистином. Він є структурним матеріалом для побудови білків, активує окислювально-відновні процеси в організмі, впливає на обмін жирів, а через них на використання жиророзчинних вітамінів. Метіоніну властива ліпотропна дія, завдяки якій запобігається накопичення жиру в печінці та попереджується її жирове переродження. Ця амінокислота бере участь у знешкодженні шкідливих та отруйних речовин у печінці.

Триптофан– структурний елемент білків та попередник багатьох біологічно активних речовин (в т.ч. і вітаміну В₅).

Ретельне балансування раціонів за критичними амінокислотами є необхідною умовою підтримання доброго стану здоров'я та відтворювальних функцій, а також високої продуктивності.

Враховуючи важливість критичних амінокислот, їх виробляють шляхом мікробіологічного та хімічного синтезу. Амінокислоти, отримані хімічним методом, часто складаються з двох оптичних ізомерів – форми L та D. Форма Dвсіх амінокислот за винятком метіоніну неактивна і, потрапивши до організму, руйнується.

Ті білки, які не містять зовсім, або ж містять недостатню кількість амінокислот, необхідних для синтезу тваринного білка, називають неповноцінними.Чим більше за своїм амінокислотним складом білок корму схожий до білка тіла тварини або її продукції, тим вища його поживна цінність. Рівень амінокислотного живлення є фактором, що забезпечує на необхідному рівні білковий обмін, який прямо пов'язаний із продуктивністю.

До складу сирого протеїну, поряд із білком, входять азотисті речовини небілкового характеру, які називаються амідами.До амідів відносять вільні амінокислоти, аміди кислот, азотомісткі глюкозиди, нітрати, нітрити, амонійні солі. Аміди є продуктами незавершеного синтезу білків з неорганічних речовин, або ж продуктами його розпаду під дією ферментів, що містяться у кормі, чи ферментів, які виробляються мікроорганізмами.

У зв'язку з тим, що аміди в більшості кормів майже на 70 % представлені амінокислотами, які за фізіологічною дією близькі до білків, то забезпеченість тварин в азотистих речовинах визначають не за білком, а за протеїном (сирим або перетравним).

Під протеїновою поживністюслід розуміти властивість корму забезпечувати потребу тварин у амінокислотах.

Оцінку протеїнової поживності кормів проводять:

1) за кількістю протеїну (сирого чи перетравного) в одиниці корму (г у кг, чи відсотках);

2) за кількістю протеїну (частіше перетравного) у розрахунку на 1 кг сухої речовини або на 1 кормову одиницю;

3) за протеїновим або енерго-протеїновим (для птиці) відношенням;

4) за біологічною повноцінністю протеїну.

Біологічна повноцінність показує відсоток засвоєного протеїну від перетравного і розраховується за формулою:

Вуглеводи є головною складовою частиною сухої речовини рослинних кормів. Органічна речовина кормів рослинного походження на 60–80 % представлена вуглеводами.

Оскільки основною складовою частиною раціону с.-г. тварин є рослинні корми, то значення вуглеводів у забезпеченні організму поживними речовинами є першочерговим.

Вуглеводи необхідні тварині як джерело енергії, хоча енергія може надходити до організму і за рахунок інших поживних речовин (протеїну, жиру), але це пряме призначання вуглеводів.

У зв'язку з тим, що всі процеси в організмі відбуваються з використанням енергії, то вуглеводи тісно пов'язані з енергетичним, білковим, ліпідним, мінеральним та ін. обмінами.

Вуглеводи являють собою групу різноманітних сполук, які відрізняються за своїми фізичними та хімічними властивостями. За хімічним складом вуглеводи розподіляють на моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза, манноза, арабіноза, ксилоза, рибоза та ін.); дисахариди (сахароза, мальтоза, лактоза та ін.); полісахариди (крохмаль, целюлоза, декстрини, глікоген, інулін, геміцелюлоза, пектинові речовини та інші).

У зоотехнії вуглеводи кормів прийнято ділити на дві групи – сиру клітковину та безазотисті екстрактивні речовини (БЕР). До складу сирої клітковини входить целюлоза (власне клітковина), частина геміцелюлоз, інкрустуючі речовини (лігнін, кутін, суберін). Целюлоза утворює основу оболонокрослинних клітин. Із розвитком рослин целюлоза пронизується інкрустуючими речовинами і стінки клітин дерев'яніють. Геміцелюлоза складається із пентозних та гексозних цукрів, які є резервними поживними речовинами у оболонках рослинних клітин.

Значення сирої клітковини у годівлі тварин:

1) вона є енергетичним матеріалом для жуйних та коней;

2) клітковина є фактором, що нормалізує процес травлення. Вона безпосередньо впливає на формування кормової грудки, швидкість її проходження по травному каналу, інтенсивність виділення травних соків та їх активність.

Недостатня кількість клітковини у раціонах тварин і особливо жуйних призводить до розладу травлення, зниження перетравності та використання поживних речовин. Надлишок клітковини знижує споживання корму, перетравність целюлози і інших поживних речовин, а також їх використання, погіршує продуктивність тварин та підвищує витрати на виробництво продукції. Рівень клітковини контролюють у раціонах всіх видів тварин.

До БЕР відносять цукри, крохмаль, частину геміцелюлоз, органічні кислоти та інші речовини. Важливе значення для годівлі тварин мають цукри та крохмаль. Крохмаль є резервним матеріалом рослин і міститься в значних кількостях у зерні, плодах, бульбах. Цукри представлені в основному глюкозою, фруктозою, сахарозою. Вони є енергетичною речовиною для тварини, а також джерелом енергії для мікроорганізмів, які заселяють травні органи. У жуйних цукри суттєво впливають на розвиток мікрофлори, а через неї на рівень травлення у рубці – перетравність клітковини та інших поживних речовин.

У зв'язку з особливостями травлення, рівень цукрів нормують лише у раціонах жуйних. Недостатня кількість цукрів знижує кількісний склад мікрофлори та її активність, що погіршує перетравність і використання поживних речовин. Надлишок цукрів призводить до зміни рН у рубці за рахунок їх швидкого збродження і накопичення кислот, порушення процесів травлення, захворювання на ацидоз.

Оцінку вуглеводної поживності кормів проводять:

1) за вмістом вуглеводів в одиниці корму (г в 1 кг або у відсотках);

2) за вмістом вуглеводів в 1 кг сухої речовини;

3) за співвідношенням вуглеводів між собою або до інших поживних речовин.

Прийнято визначити цукро-протеїнове та крохмальо-цукрове відношення. Цукро-проеїнове відношення– це відношення кількості цукру у кормі чи раціоні до кількості перетравного протеїну. У раціонах великої рогатої худоби цукро-протеїнове відношення має бути у межах 0,8–1,2 : 1, а відношення крохмальо-цукрове – 1,5: 1.

Довгий час вважалось, що жири в організмі тварин виконують в основному роль резервних енергетичних речовин. Однак, більш глибоке вивчання ліпідного обміну дало можливість встановити велике значення жирів у структурі та фізіології клітинних мембран, регуляторних процесах, що проходять у клітинах, а відповідно і в організмі в цілому.

Відомо, що жир є невід'ємним компонентом раціону, без мінімальної кількості якого неможливо отримати не тільки певну продуктивність та забезпечити відтворювальну здатність тварин, а й підтримувати життєві процеси. У зв'язку з цим виникла необхідність нормувати кількість жиру. Жири широко розповсюджені у природі і мають наступні властивості:

1) вони не розчиняються у воді;

2) їх питома маса менша води (0,9– 0,98);

3) вони не леткі;

4) розчиняються в органічних розчинниках (ефірі, бензолі, толуолі).

На здатності розчинятись у органічних розчинниках базується принцип визначання жирів у кормах.

При проведенні аналізу кормів визначають «сирий жир». До його складу входять тригліцериди жирних кислот, воски, смоли, пігменти. Тригліцериди складаються з гліцерину та жирних кислот. Виділено близько 200 різних жирних кислот. Вони розподіляються на насичені і ненасичені. За значенням для організму ненасичені ділять на замінні і незамінні. Серед незамінних виділяють лінолеву, ліноленову, арахідонову кислоти. Зараз доведено, що істинно незамінною є лише лінолева (віт. F).

Жири кормів є джерелом жиророзчинних вітамінів, незамінних жирних кислот та джерелом енергії, особливо для молодняку в перші місяці життя.

У організмі тварин жири виконують наступні функції:

1) входять до складу клітинних мембран і в значній мірі регулюють життєдіяльність клітин;

2) складають основу нервової тканини і беруть участь у передачі нервових імпульсів;

3) акумулюють, депонують та транспортують енергію;

4) впливають на захисні функції;

5) становлять основу багатьох біологічно активних речовин (гормонів, вітамінів, ферментів) і через них беруть участь у регулюванні обмінних процесів;

6) сприяють всмоктуванню, транспортуванню та депонуванню жиророзчинних вітамінів.

При недостатньому надходженні жиру до організму погіршується використання азоту та вітамінів, підвищується потреба у них, знижуються захисні функції, відтворювальна здатність, продуктивність. Надлишок жиру у раціоні може викликати зменшення споживання корму, атонію рубця, розлади травлення, які призводять до зниження перетравності та засвоєння поживних речовин, спаду продуктивності.