ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ І ЙОГО ВПЛИВ НА БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ

Для успішної праці, активної і безпечної діяльності людського організму важливе значення має штучне і природне освітлення. Створення найсприятливіших умов для зору дає змогу не тільки успішно виконува­ти трудовий процес, а й запобігати виробничому трав­матизму. Це стосується будь-якого виробництва, ме­ханізованого чи автоматизованого, оскільки взагалі всі трудові процеси в основному пов'язані з участю зорового аналізатора. Для гігієнічної і світлотехніч­ної характеристики умов освітлення окремої поверхні існує поняття освітленості.

Освітленість — це відношення світлового потоку, що попадає на поверхню, до розмірів цієї поверхні. За одиницю освітленості беруть люкс (лк), який дорі­внює освітленості при світловому потоці в 1 лм, що падає на майданчик площею 1 м².

У виробничих умовах існує три види освітлення: природне, штучне, змішане.

Природне освітлення сприятливо впливає на організм людини, проте в ряді випадків воно не за­безпечує необхідну освітленість. Для характеристики інтенсивності денного освітлення взято коефіцієнт природного освітлення (КПО), який визначають як відношення освітленості в середині робочого при­міщення до спостережуваної в цей час навколиш­ньої освітленості просто неба, %:

КПО = Ев/Ен·100.

КПО дає змогу оцінювати й нормувати природне освітлення в приміщенні відповідно до будівельних та санітарних норм, за якими КПО залежно від виробничих умов становить 1-10%.

При штучному освітленні використовують пустотні або газопольні лампи нагрівання і люмінесцентні лампи. Люмінесцентні лампи є найкращими джерелами штучного світла, бо дають світло, що наближається за спектром до природного. Світлова віддача їх значно вища порівняно з лампами нагрівання (світловий потік з 9...19 лм досягає ЗО., .40 лм), а яскравість перебуває в межах гігієнічного максимуму і не вимагає захисної арматури.

Використання відкритих ламп нагрівання є небез­печним, бо пов'язане з допоміжною арматурою (розсіювачі, затінювачі, абажури), що захищає очі працю­ючих від надмірної яскравості джерела світла. Крім того, арматура захищає світильник від пилу та меха­нічних пошкоджень і спрямовує світловий потік у потрібному напрямі. Електричні лампи разом з ар­матурою називають світильниками.

Світильники за призначенням поділяють на навко­лишні та внутрішні, загального і місцевого освітлення. За розподілом і спрямованістю світла освітлювальні пристрої поділяють на три групи: світильники прямо­го світла, що дають світловий потік (не менш як 90%) на підлогу та стіни; світильники відбиття світла, в яких світловий потік, що відбивається від стелі, розподіляєть­ся по всьому приміщенню, не даючи блиску; світиль­ники розсіяного світла, у яких частина світлового по­току спрямована безпосередньо на робоче місце, а частина — вгору на стелю і стіни. Найбільш поширені на виробництві світильники першої і третьої груп. Додаткова арматура також буває водонепроник­на (для освітлення сирих приміщень, насичених па­рою) та вибухобезпечна (для освітлення приміщень, у яких містяться хімічні і вибухові речовини, вогнене­безпечні та горючі рідини).

Для освітлення монтажних зон, дільниць мулярської кладки та інших робочих місць використовують переносні освітлювальні опори і світильники-торшери, розраховані на встановлення 1 -4 світильників з лампами потужністю до 300 Вт. Застосовують прожек­тори загального призначення ПЗС-45, ПСМ-50-1, які встановлюють на висоті, що дає змогу обійтись мен­шою кількістю світлових джерел завдяки спрямова­ності і великій потужності світлового потоку. У про­жекторах встановлюють дугові ртутні лампи високого тиску типу ДРЛ і ксенонові трубчасті лампи типу ДКСТ потужністю 2000...20 000 Вт з повітряним охолоджен­ням. Світловий потік лампи типу ДРЛ-1000-2 дося­гає 50000 лм, а строк експлуатації—до 3000 год.

Штучне освітлення основних видів робіт має бути в таких межах: земляні роботи, мурування з великих бетонних блоків, природного каменю, цегельне муру­вання, бетонні роботи, монтаж збірних конструкцій, по­крівельні роботи — ЗО лк, штукатурні та малярні ЗО.. .50 лк, такелажні — 10 лк. Освітленість території бу­дівельного майданчика повинна бути до 2 лк, а охо­ронне освітлення — не менш як 0,5 лк.

Приблизну кількість прожекторів визначають за формулою:

n = SП/F,

де S— освітлювана площа, м2; П — поверхнева щільність потоку випромінювання, Вт/м2; F— світло­вий потік лампи, лм.

Поверхнева щільність потоку випромінювання:

П = 0,25Е /К,

де Е—освітленість (згідно з нормами); К— коефіцієнт запасу (на забруднення); для ламп розжарювання К = 1,3..1,7; для люмінесцентних ламп К= 1,5...2,0.

Щоб перевірити освітленість робочої поверхні використовують об'єктивний люксметр типу ЛМ-3, в якому вимірювальним пристроєм освітленості е фо­тоелемент. Люксметрами типу Ю-16, Ю-17 з селено­вими фотоелементами вимірюють природне та штуч­не освітлення.