ЗАСОБИ КОЛЕКТИВНОГО ТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ

Останнім часом у будівництві значно поширились механізація та автоматизація виробничих процесів, що підвищують безпеку й поліпшують умови праці. Проте спецодяг та індивідуальні захисні пристрої в деяких ви­робничих умовах є додатковим засобом охорони робіт­ників від травм, отруєнь і професійних захворювань. Це особливо важливо під час аварійних та ремонтних робіт. Спецодяг і засоби індивідуального захисту видаються безплатно відповідно до спеціальних галузевих норм.

Засоби захисту працюючих повинні забезпечува­ти високий ступінь ефективності, зручність в експлуа­тації, а також відповідати вимогам технічної естетики та економіки. Ці засоби застосовують тоді, коли без­пека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами ко­лективного захисту.

За характером використання всі засоби захисту поділяють на засоби колективного та індивідуально­го захисту.

За призначенням засоби колективного захисту такі:

- нормалізації повітряного середовища виробни­чих приміщень і робочих місць (вентиляційні пристрої, установки для кондиціювання повітря, підтримання ба­рометричного тиску, опалювальні пристрої тощо);

- нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, світлові прорізи, світофільтри, освітлювальні пристрої тощо);

- захисту від іонізуючого випромінювання, огороджувальні й герметизуючі пристрої, пристрої для вен­тиляції та очищення повітря, для зберігання та транс­портування ізотопів, посудини для радіоактивних відходів, знаки безпеки;

- захисту від інфрачервоного і ультрафіолетово­го випромінювання (огороджувальні та герметизуючі пристрої, вентиляційні установки, знаки безпеки);

- захисту від електромагнітного випромінювання, від магнітних і електричних полів (захисні покриття та заземлення, огороджувальні пристрої, пристрої сигна­лізації та дистанційного керування, знаки безпеки);

- захисту від випромінювання оптичних кванто­вих генераторів (огороджувальні пристрої, знаки безпеки);

- захисту від шуму і вібрації ( огороджувальні пристрої, звукоізолюючі та вібро-ізолюючі пристрої, за­соби дистанційного правління тощо);

- захисту від ультразвуку та ураження електрич­ним струмом, електричних зарядів, знижених чи підви­щених температур, впливу механічних, хімічних та біо­логічних факторів (огороджувальні, звукоізолюючі пристрої, пристрої контролю і сигналізації, заземлен­ня і блискавкозахисту, знаки безпеки).

Засоби індивідуального захисту залежно від при­значення поділяють на такі:

- ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідро-ізолюючі костюми, скафандри);

- захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);

- спеціальний одяг (комбінезони, напів-комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, плащі, кожухи, фар­тухи, жилети, нарукавники);

- спеціальне взуття (чоботи, ботфорти, ботики, че­ревики, калоші, боти);

- захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети, капелюхи, підшоломники); рук (рукавиці), обличчя (за­хисні маски та щитки), очей та органів слуху (захисні окуляри, протишумні шоломи, навушники, беруші);

- захисту падіння з висоти та інші запобіжні за­соби (монтажні пояси, діелектричні килимки, ручні захвати, маніпулятори, налокітники, наколінники, на­плічники);

- захисні дерматологічні засоби (пасти, креми, мазі, мийні засоби).

Повну детальну класифікацію наведено в СНиП З-4-80.

Спецодяг, призначений для захисту тіла, голови, рук і ніг робітника, не повинен заважати рухам, він має бути легким в експлуатації та гігієнічним.

За своїми захисними якостями спецодяг поділя­ють на кілька основних груп: загального призначення, що захищає людину від бруду і травм під час вико­нання будівельно-монтажних робіт, а також під час робіт на верстатах і механізмах; пилозахисний; волого-захисний; термо-захисний; кислото-захисний; луго-захисний; ватяний.

Для захисту робітників від пилу використовують комбінезони із бавовняних тканин з пришитим або окремим шоломом; для захисту від промокання (атмосферної дії) — брезентові чи хлорвінілові комбінезони, а також бавовняні, гумовані чи просочені спеціальними (полімеризованими) маслами. В холодну пору року використовують кожухи, жилети та інші види спецодягу.

Спецвзуття, як і спецодяг, є захисним засобом. Його вигляд і форма залежать від характеру робіт і вироб­ничих шкідливостей. Основне призначення спецвзут­тя — запобігати ураженню ніг працюючого іскрами, вог­нем, краплями кислот чи лугів.

Для захисту голови працюючих від ударів дрібни­ми предметами, сонячних променів під час роботи влітку на відкритому повітрі використовують каски типу «Труд», МИСТ-58 (фіброві вініпластові, дюра­люмінієві, текстолітові), шоломи, берети, косинки, шап­ки, підшоломники.

Будівельні каски випускають чотирьох кольорів: білого — для керівного складу (начальники дільниць, цехів, громадські інспектори охорони праці, працівни­ки служби техніки безпеки); червоного —- для майстрів, виконробів, інженерно-технічних працівників відділів, го­ловних енергетиків; жовтого і оранжевого — для робі­тників і молодшого обслуговуючого персоналу.

Залежно від кліматичних умов каски мають корпус, внутрішнє оздоблення і дібраний пояс. Маса каски (без перелини і підшоломника) залежно від розміру становить 400...460 г. На вимогу замовника каски забезпечуються пристроями для кріплення на них респіратора, протишумових навушників, щитка та окулярів для захисту очей і обличчя.

Відповідно до технічних вимог каски повинні вит­римувати випробування вертикально спрямованим ударом (80 ±0,2) Дж. При цьому не допускається ут­ворення наскрізних тріщин і деформації корпусу, а також псування оздоблення в касці. Зусилля, що пе­редається каскою на голову, не повинно перевищу­вати 5 кН, а щілина під час удару становити менше ніж 5 мм.

Засобами індивідуального захисту є запобіжні за­соби (запобіжні пояси, діелектричні килимки, ручні за­хвати, маніпулятори, наколінники, налокітники, наплічни­ки). Запобіжний пояс використовують підчас монтажних, покрівельних та інших робіт, пов'язаних з перебуван­ням працюючих на висоті. Він складається з брезен­тового чи бавовняного пояса завширшки 50...80 мм, лямок, стропа і карабіна, якими робітники прикріплю­ються до надійних частин споруди чи до протягнуто­го каната. Маса безлямкового пояса становить 2,1 кг, лямкового — 2,5 кг. Динамічні зусилля при падінні вантажу, при захисній дії для безлямкового і лямко­вого поясів, що мають тільки плечові лямки, не повинні перевищувати 4000 Н, а для лямкового пояса, що має плечові і ножні лямки, мають бути понад 6000 Н.

Статичне розривне навантаження на пояси і ма­теріали не повинне бути меншим за 7000 Н. Запобіжні пояси через кожні шість місяців випробовують на ста­тичне навантаження, що дорівнює 4000 Н.

До засобів індивідуального захисту очей належать насамперед окуляри від пилу, твердих частинок, хімічної неагресивної рідини й газу, ультрафіолето­вого випромінювання та інших небезпечних вироб­ничих факторів. Засоби захисту очей і обличчя доби­рають залежно від конкретних умов виробничого процесу й особливостей його виконання. У зв'язку з цим захисні окуляри бувають:

- закриті з прямою вентиляцією типу ЗП2-84, ЗПЗ-84, ЗПИ-90, призначені для захисту очей від стружки, вітру, пилу, дрібних твердих частинок і крапель хімічних неагресивних рідин;

- закриті з непрямою вентиляцією типу ЗНЗ-68-81, які захищають підсобних робітників під час елект­розварювальних робіт від дії ультрафіолетових про­менів;

- закриті з непрямою вентиляцією і регулюючою перетинкою ЗНР1 (із світлофільтрами 31,32, 33, 34, Д1, Д2, ДЗ), які використовують для захисту очей підруч­них електрогазозварників від прямих ультрафіолето­вих та інфрачервоних променів.

Органи дихання захищають від шкідливих газів і пилу фільтруючими та ізолюючими приладами: протигазами і респіраторами, пнемо-шоломами і пнемо-масками. Принцип дії їх полягає в ізоляції органів дихання від навколишнього природнього середови­ща і поданні чистого повітря для дихання.

Протигаз є фільтруючим пристроєм, у якому по­вітря попередньо очищається на фільтрах від шкідли­вого пилу та інших сумішей.

Респіратор ізолює органи дихання людини від нав­колишньої атмосфери. Промислові протигази скла­даються з гумової маски чи півмаски, гофрованої труб­ки та коробки з фільтром. У разі концентрації в повітрі більш як 2% отруйних речовин чи кисню нижче на 16% використовують шлангові пристрої ПШ-1, ПШ-2 та киснево-ізолюючі протигази (КИП-5, СК-5, РКР-2). Шлангові протигази складаються з гофрованого ру­кава завдовжки 10 чи 20 м, маски і фільтрувальної ко­робки, їх застосовують переважно під час роботи в каналізаційних колодязях. Опір дихання протигаза не перевищує 196 Па.

Оскільки протигази вбирають тільки деякі речо­вини (аміак, оксид вуглецю), вони мають різне маркірування, а щоб уникнути помилок, коробки проти­газів фарбують у різні кольори. Наприклад, коробка протигаза для захисту від оксиду вуглецю має білий колір, а від пари бензину марки А — коричневий. Разом з тим є ряд універсальних протигазів, що вби­рають багато газів і пари. Наприклад, протигаз чер­воного кольору марки М захищає від газів і пари, включаючи й оксид вуглецю, а захисного кольору марок В і БКФ — від кислих газів, пари пилу, диму та туману.

Органи дихання людини від нетоксичного пилу за­хищають респіратори, що складаються з гумової півмаски і пористого фільтра (дві фільтрувальні секції) із різних паперових, ватних матеріалів і тканини.

Якщо потрібно, крім органів дихання, захищати від їдкого пилу обличчя, шию і голову (наприклад, під час роботи з піскоструминними апаратами), то застосо­вують разом з респіраторами спеціальні шоломи, зо­крема, пневмошоломи типу М10, Т-49 і ТБИСТ-13, пневмокостюми, скафандри.

Для захисту органів дихання від вапняного, цемент­ного, азбестоцементного та іншого мінерального пилу застосовують респіратори РПК, РУ-71, РН-16, РН-21, РПР-1, РПБ-5, ПРШ2-59, Астра-2; від вапняно-цемен­тного, металевого, корундового та органічного пилу при діаметрі частинок до 1 мкм — респіратори Ф-45 і Ф-46; від пилу й газів одночасно — універсальні респіратори РУ-60М, Р-2 і Ф-46К; від токсичного, бактеріального, силікатного, цементного, вугільного і радіоактивного пилу — респіратори ШБ-1 ("Лепесток"), Ф-62Ш, Н1ГР1-1 і ШБ-2; від пари і газів шкідли­вих речовин — РПГ-67 і РМП-62. Тип респіратора ви­бирають залежно від характеристики аерозолів і гранично допустимої концентрації їх. §

Найпростіший респіратор — це марлеві пов'язки, їх виготовляють з 4-6 шарів марлі, які в міру забруд­нення треба міняти на нові.

На роботах із значним пилоутворенням і при виді­ленні особливо шкідливих токсичних речовин засто­совують ізолюючі костюми, скафандри ЛГ-1, ЛГ-2, що складаються з надійного шолома і комбінезона.

Для захисту органів слуху від шуму під час робо­ти з будівельно-монтажним пістолетом чи в процесі електромонтажних робіт використовують проти шуми і заглушки. Вони дають змогу знижувати навколишній шум на ЗО...40 дБ.

Протишуми поділяють на навколишні (шумозахисні навушники типу ВЦН110Т, К-2, які закривають вуха ззовні) і внутрішні (заглушки і вставки з шматків марлі, вати, пробок із губчастої гуми, які вкладають у слуховий отвір). Найпростіша заглушка — це кулька з гігро­скопічної стерилізованої вати.

Шумозахисні навушники типу МИСТ складаються з чашок круглої форми з пресованого паперу з ватя­ною прокладкою завтовшки 1-2 см, що повністю за­кривають вушні раковини.

Шкіру від впливу подразнюючих речовин захища­ють профілактичні пасти, мазі та спеціальні мийні за­соби. Пасти і мазі наносять на поверхню шкіри до початку роботи, а після її закінчення їх змивають теп­лою водою з милом.

Для захисту шкіри від дії гасу, бензину, уайтспіри­ту застосовують пасту ИЗР-1; від дії петролейного ефіру — ЯЛОТ; від дії ацетону, складних ефірів — па­сти ПМ-1, ХИОТ-6, ХИСТ-10, ХИОТ-11; протипожежні пасти — ЦНИЛГИСТ-3, 6, 14 та ін. До захисних мазей належить також мазь професора Саліського, що за­хищає від дії фарб, лаків, смол, масел і нафтопродуктів.

Мазі для конкретних виробничих умов вибирають після медичного огляду шкіри працюючих, які корис­туються ними.

Засоби індивідуального захисту в кожному окре­мому випадку добирають щ урахуванням вимог без­пеки для даного процесу чи виду робіт. Вони повинні мати інструкцію, в якій зазначені призначення і строк служби виробу, правила експлуатації і зберігання.