МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ,ЩО ДІЮТЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

До метеорологічних умов на виробництві належать температура повітря, вологість, рух повітря та інфрачервоні випромінювання.

Спричинене метеорологічними умовами інтенсивне тепло чи холод може призвести до значних змін у життєдіяльності організму, що негативно вплине на про­дуктивність праці та стан здоров'я працюючих. Тому створенню сприятливих метеорологічних умов на ви­робництві та гігієні праці приділяють велику увагу.

Людина почуває себе добре, якщо температура на­вколишнього повітря становить 16...22°С, рух повітря 0,1...0,2 м/с, а відносна вологість повітря—40...60%. Проте такі ідеальні умови у природі, а тим більше у виробничих умовах, бувають не завжди.

Вплив метеорологічних умов на організм людини тісно пов'язаний з процесами терморегуляції орга­нізму. Терморегуляцією називають сукупність про­цесів, що забезпечують теплообмін між організмом і навколишнім природним середовищем, та постійну температуру людського тіла незалежно від навко­лишнього природного середовища. т

Характер та інтенсивність теплообміну між люди­ною та навколишнім природним середовищем зале­жать від метеорологічних умов, теплопровідності організму працюючого, функціонального стану орга­нізму тощо. Організм віддає тепло шляхом конвекції, випромінювання та випаровування.

Конвекція — це безпосереднє віддавання тепла з поверхні людського тіла менш нагрітому шару повітря, що доторкається до нього. Інтенсивність тепловіддачі пропорційна площі поверхні тіла, його температурі та температурі навколишнього природного середо­вища і швидкості руху повітря.

Випромінюванням тепло віддається в напрямі по­верхні з більш низькою температурою. Передаван­ня тепла інфрачервоним випромінюванням у вироб­ничих умовах є одним з найпотужніших шляхів теплообміну людини з навколишнім природним се­редовищем і становить у стані спокою в сприятли­вих метеорологічних умовах 43,8...59,1% загальної тепловіддачі.

У ряді випадків у виробничих умовах певне гігієнічне значення має і передавання тепла кондукцією, що спо­стерігається при торканні поверхні тіла працівника до охолодженого чи нагрітого обладнання, матеріалів.

Значне місце в теплообміні між працюючими і на­вколишнім природним середовищем належить відда­ванню тепла випаровуванням вологи з поверхні тіла людини. При цьому найважливіше гігієнічне значен­ня має так званий фізіологічний дефіцит вологості, що є різницею між максимальною вологістю при тем­пературі шкіри (але не при температурі повітря) та абсолютною вологістю повітря.

Складний процес теплообміну різною мірою за­лежить від фізичних умов навколишнього природно­го середовища, зокрема від ступеня і нагрівання, во­логості та руху повітря, від нагрівання поверхонь матеріалів і конструкцій, а також від стану фізіологіч­них функцій організму.

У виробничих умовах тепловіддача людиною є найбільш важкою справою, бо в процесі праці вироб­ляється додаткова кількість тепла. Тому особливо небезпечна фізична праця при високих температу­рах у поєднанні з високою вологістю (понад 80...90%), внаслідок чого може статися перегрівання тіла лю­дини (тепловий удар). Інфрачервоне випромінювання (прямі сонячні промені) може спричинити сонячний удар, погіршення самопочуття працівника та хвороб­ливі розлади.

Під час виконання будівельних робіт взимку про­сто неба організм людини, навпаки, надмірно охоло­джується, що призводить до простудних захворювань.

Оздоровити умови праці на робочому місці з підви­щеною температурою, особливо на виробничих підприємствах, допоможуть такі заходи:

- механізація та автоматизація технологічних про­цесів, обладнання оптимальних виробничих приміщень з достатнім природним повітрообміном чи виділення для шкідливих процесів окремих приміщень, теплоізо­ляція гарячих поверхонь, забезпечення природного про­вітрювання чи обладнання припливно-витяжної венти­ляції з дво - чотирикратним обміном повітря на годину;

- влаштування повітряних душових на робочих місцях, спрямованих на робітників із швидкістю 2...6 м/с при температурі 15...20°С;

- встановлення щитів-екранів для захисту від прямої дії променевого тепла;

- застосування індивідуальних захисних заходів, що запобігають дії тепла та холоду (спецодяг, окуля­ри з кольоровими та димчастими скельцями);

- забезпечення працюючих необхідними умова­ми для відпочинку та підсоленою газованою водою, санітарно-побутовими службами (душові, гардеробні, побутові приміщення тощо).

У робочих приміщеннях, кабінах автомашин, бульдозерів, кранів та інших машин і механізмів темпера­тура повітря має бути не нижче ніж 13...17°С у хо­лодний та перехідний періоди року і не вище ніж 28°С у теплу пору року при коливанні вологості від 40 до 80%. При цьому допускається швидкість руху повітря взимку не більше ніж 0,5 м/с, а влітку — не більше ніж 0,7...10,0 м/с.

Споруджуючи тунелі, кесони, виконуючи водні ро­боти, що потребують підвищеного тиску повітря від 20 до 405 Па, запроваджують скорочений робочий день та забезпечують повільний перехід від одного атмосферного тиску до іншого за допомогою спе­ціальних перехідних камер.

Під час робіт у високогірній місцевості, де атмос­ферний тиск знижений, людський організм зазнає кисневого голодування. Основний профілактичний захід — забезпечення працюючих кисневими апа­ратами теплим і зручним одягом, що запобігає охо­лодженню тіла.

Перша допомога потерпілим від перегрівання має бути спрямована на створення умов для швидкого відновлення порушених функцій: спокійна обстанов­ка при більш низькій температурі навколишнього при­родного середовища, ніж на робочому місці, прохо­лодні водні процедури, симптоматичне лікування.

При ознаках судом треба негайно ввести в організм фізіологічний розчин хлориду натрію чи глю­кози. Протягом кількох днів (до 3-5) до повного віднов­лення водно-сольового обміну хворому слід забез­печити нагляд лікаря.

Для вимірювання швидкості руху повітря застосову­ють чашкові та крильчасті анемометри і кататермометри. Чашковим анемометром вимірюють швидкість від 1 до ЗО м/с, крильчастим — від 1 до 10 м/с, кататермометром від 1 до 1,5 м/с.

Щоб визначити вологість повітря у виробничих при­міщеннях, найчастіше використовують психрометри Августа чи Асмана. Для оцінки стану повітряного се­редовища визначають відносну вологість, а не абсо­лютну. Відносну вологість можна також визначити за номограмами для психрометра Августа.