Препарати для лікування онкологічних захворювань

Злоякісні новоутворення є одною з провідних проблем сучасної медицини. Кожного року більш ніж 5 млн. людей у світі помирає від цієї патології. Перші великі успіхи в області хіміотерапії онкологічних захворювань були досягнуті в 40-их роках ХХ ст., коли під час другої світової війни почали докладно вивчати вплив на організм людини бойових отруйних речовин: іприту та азотистого іприту. Ще раніше (в 1919 р.) стало відомо, що азотистий іприт викликає лейкопенію й аплазії кісткового мозку. Подальші дослідження показали, що азотистий іприт має цитотоксичний вплив на лімфоїдні тканини. Також було з’ясовано, що він має протипухлинну активність при лімфосаркомі у мишей. У 1942 р. були розпочаті клінічні випробування трихлоретиламіну, що стало початком ери сучасної хіміотерапії злоякісних пухлин.

Виходячи з хімічної структури, джерел добування та механізму дії, протипухлинні препарати поділяють на групи. Сучасна класифікація протипухлинних препаратів за Машковським передбачає розподіл на наступні групи:

1. Алкілюючі речовини (біс-(β-хлоретил)аміни, етиленіміни, алкілсульфонати, нітрозосечовини, тріазени).

2. Антиметаболіти (аналоги фолієвої кислоти, аналоги пуринів і піримідинів).

3. Алкалоїди, антибіотики та інші речовини природного походження.

4. Гормональні препарати та їх антагоністи.

5. Ферменти.

6. Препарати різних хімічних груп (похідні платини, антрацендіони, похідні сечовини та метилгідразину, інгібітори біосинтезу гормонів надниркових залоз).