Використання фізичних факторів у діагностиці захворювань пародонта

Реографія - безкровний функціональний метод дослідження кровопостачання тканин. Заснований на реєстрації електричного опору тканин при проходженні через них струму високої частоти. Для запису реопародонтограм використовують реографи та пристрої, що реєструють. Оцінюють реограми по кількісних і якісних показниках.

Якісні показники: 1) характеристика висхідної частини (крута, полога); 2) форма вершини (гостра, загострена, плоска, аркоподібна, куполоподібна); 3) характеристика спадної частини (плоска, крута); 4) наявність і виразність дикроти (відсутній, згладжена, чітко виражена, локалізація у верхній, середній третині, ближче до підстави спадної хвилі); 5) наявність і розташування додаткових хвиль (кількість, рівень стосовно спадної частини) і ін.

Кількісні показники: РІ-реографический індекс, час підйому висхідної частини, час спуску спадної частини кривої, період швидкого кровонаповнення, ІЕ - індекс еластичності, ІПС - індекс периферичного опору, ДІ - дикротичний індекс, ПТС - показник тонусу судин.

При захворюваннях пародонта РІ знижується, показник тонусу судин і їхній периферичний опір зростають, знижується еластичність судин, зростають показники стану артеріол (ДІ) і венул (ДС), прискорюється також час поширення хвилі.

Фотоплетизмографія - метод вивчення стану кровообігу в тканинах пародонта, заснований на реєстрації оптичної щільності тканини і її світловідбиття. Використовують фотоплетизмографи типу ФП-1, ФП-7 й ін. Аналіз фотоплетизмограми проводять аналогічно аналізу реограм. Обидва методи з успіхом використовуються при вивченні патології судин пародонта і при диференціальній діагностиці захворювань.

Полярографія тканин пародонта - визначення кисневого балансу. Метод дозволяє судити про характер окислювально-відновних процесів. Використовують полярографи Р-60 в імпульсному режимі подачі поляризуючої напруги. Метод заснований на відновленні кисню на платиновому електроді, введеному в тканину ясен. Ступінь кисневого балансу визначається величиною струму при постійній напрузі, що прямо пропорційна концентрації кисню в тканинах.

По зміні висоти полярограми судять про концентрацію кисню, стан мікроциркуляції і транскапиллярного обміну, швидкості засвоєння кисню клітинами і тканинами пародонта. Ця методика може бути використана як об'єктивний тест при діагностиці захворювань пародонта, а також у динаміці для оцінки ефективності проведеного лікування.

Термометрія міжзубних сосочків і пародонтальних кишень проводиться з діагностичною метою і для контролю ефективності лікування. Використовують портативний термометр типу ТПМ, що постачений датчиками різної конфігурації, або напівпровідниковий термометр ТЭМП-1. Час виміру-45 с. Температура в пародонтальних кишенях залежно від перебігу патологічного процесу становить 34,3-36,2 °С. Варто враховувати, що термометричні показники залежать від топографоанатомічних зон, функціонального навантаження щелепи. Температура ясен підвищується від різців до молярів.