Противірусні препарати

Вірусна інфекція є більш складною проблемою для хіміотерапії, ніж бактеріальна. Складність полягає в тому, що віруси паразитують і розмножуються всередині клітини організму – господаря, перебудовують її обмін речовин. Неможливо впливати на вірус, не зачіпаючи уражену ним клітину. Крім того, вірусні захворювання часто пов'язані з «пробудженням» прихованих вірусів. Дуже часто вірусні інфекції проявляються на фоні зниження імунного захисту організму, тобто при різних станах імунодефіциту.

Як відомо, вірус (від лат. virus – отрута) є позаклітинною формою життя, структурно простішою ніж бактерії, яка здатна до відтворення лише в клітинах більш високоорганізованих організмів. Процес відтворення вірусу складається з таких етапів:

1) адсорбція вірусної частинки на поверхні клітини, її проникнення через зовнішню клітинну мембрану та вивільнення генетичного апарату шляхом руйнування оболонок вірусу, так званий процес «роздягання» вірусу;

2) пригнічення вірусом метаболізму клітини – господаря та вірус – специфічний синтез нуклеїнових кислот і білків. В клітині починається домінування синтезу вірусних ДНК- та РНК-полімераз;

3) синтез вірусних нуклеїнових кислот, структурних вірусних білків і ферментів, який завершується створенням нової вірусної частинки, вивільненням тисяч нових вібріонів з зараженої клітини і розповсюдженням інфекції.

Інфекційний вірус (віріон) містить ядро з ДНК або РНК вкрите захисною оболонкою (капсидом). Капсид складається з одного чи двох білків. Більшість вірусів має форму ікосаедрів (20-ти гранників), тобто майже сферичну. Слід зазначити, що віруси кору та грипу мають спіралеподібну форму. Капсид вірусу грипу складається з нейрамінідази та гематоглютинину – білків, які оточені ліпідами. У внутрішній частині цієї оболонки знаходиться спіралеподібна рибонуклеїнова кислота. Типові ДНК – віруси: аденовіруси (вражають слизові оболонки ока і кишечника, вірус віспи, герпесу). РНК – віруси: міксовіруси грипу, параміксовіруси (паротит, кір), віруси жовтої лихоманки та енцефаліту. Слід зазначити, що капсиди аденовірусів і ретровірусів (викликають гострі респіраторні захворювання та ураження кишечника) не містять ліпідів. Часто віруси містять ферменти. Під час передачі вірусної інфекції новий синтезований вірус вивільняється при гідролізі глікопептиду –
N-ацетилнейрамінової кислоти до сіалової кислоти. Гідроліз відбувається під дією нейрамінідази вірусів, яка міститься в слизу клітинної мембрани.

Сіалова кислота

Проблемою пошуку та використання противірусних препаратів є вибірковість пригнічення репродукції вірусу. Це означає, що дія ліків повинна бути спрямована на вірусний геном, вірус – специфічні ферменти, РНК і ДНК – полімерази вірусів. Таким чином, досягається блокада синтезу нуклеїнових кислот вірусів. Противірусні засоби можуть діяти на будь-якому з вищенаведених етапів відтворення вірусів, однак більшість з існуючих препаратів блокують синтез вірусної ДНК.

Для лікування і профілактики вірусних інфекцій використовують інтерферони – ендогенні низькомолекулярні білки, які продукуються в клітинах людини у відповідь на дію вірусів.

В якості противірусних засобів використовують сполуки різної хімічної природи. Більшість з них є речовинами, що пригнічують активність ферментів, які беруть участь в реакціях синтезу вірусних білків. Оскільки аналогічні ферменти беруть участь і в синтезі білків клітини – господаря, не виключена токсична дія цих засобів. Ступінь токсичної дії залежить від швидкості зв'язування противірусного засобу з ферментом. Наприклад, ацикловір – важливий препарат для лікування вірусів герпесу, зв'язується з вірусним ферментом набагато швидше, ніж з ферментом клітини людини. Тому ацикловір має виражену противірусну активність та відносно низьку токсичність. Аналог ацикловіру – ганцикловір – більш ефективний. Він діє не тільки на віруси герпесу, але й на цитомегаловірус (викликає пневмонії, коліти).

Ацикловір Ганцикловір

Серед інших груп противірусних препаратів слід відзначити похідні адамантану, індолу, карбонільні сполуки й феноли. Нижче наводимо приклади деяких з цих препаратів:

Ремантадин Арбідол Оксолін

Бонафтон Ріодоксол Метисазон

Теброфен Флореналь

Противірусний препарат ремантадин має високу профілактичну ефективність. Ця сполука перешкоджає проникненню вірусу всередину клітини. Саме тому, його застосування дозволяє починати боротьбу з хворобою ще до того, як вірус почне розмножуватись. Таким чином, ремантадин дозволяє уникнути захворювання на грип та робить симптоми хвороби менш вираженими.

Слід відзначити такий препарат як азидотимідин. Ця сполука інгібує реплікацію ретровірусів, включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), впливає на збільшення Т-лімфоцитів. Його аналогом є ламівудин, який має стимулюючу противірусну дію, використовується в комплексній терапії СНІДу.

Азидотимідин Ламівудин

Останнім часом в медичній практиці широкого використання набув препарат аміксин та інші препарати, які стимулюють утворення в організмі інтерферонів α-, β-, γ-типів. Аміксин має імуномоделюючий ефект. Цей засіб використовують при лікуванні вірусних гепатитів, герпесу, при комплексній терапії інфекційно-алергічних і вірусних енцефаломіклитів (розсіяний склероз, лейкоенцефаліти), а також для профілактики гострих респіраторних захворювань вірусної етіології.

Аміксин