ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Головна економічна проблема, яка, безумовно, переросла в політичну, для післявоєнної України була проблема відбудови і розвитку народного господарства.

Під час війни Україна зазнала великих матеріальних збитків. Лише прямі збитки, заподіяні господарству УРСР війною, становили 285 млрд. крб., що у п’ять разів перевищувало асигнування України на будівництво нових підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, понад 16,5 тис. промислових підприємств.

Державне керівництво СРСР вирішило, що не раціонально повертати евакуйовані у 1941 р. з України підприємства назад, і радило відновити промисловість за 5 років. У 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Тоді ж подібний закон прийняла Верховна Рада України стосовно України. Було поставлено завдання за п’ять років відбудувати народне господарство та перевищити його довоєнний рівень в значних розмірах. Пріоритети надавалися першочерговій відбудові важкої промисловості і залізничного транспорту. Значно менше, ніж потрібно, виділялося коштів на легку і харчову промисловість. Західні аналітики вважали, що Радянському Союзу буде потрібно 25-40, а то і 100 років, щоб відбудувати господарство, але радянські люди виконали цю задачу значно швидше, – протягом четвертої п’ятирічки.

Проблеми відбудови:

1. Ресурсна: гостро не вистачало електроенергії, палива, транспортних засобів, продовольства, предметів першої необхідності.

2. Недостатність інвестицій: великий обсяг роботи, а також розпочата гонка озброєнь, інвестиції у промисловість інших республік СРСР створили помітний дефіцит коштів.

3. Соціальна: важкі умови, в яких жили й працювали люди, карткова система на продукти та товари, яка була відмінена лише у 1948 р.

4. Кадрова проблема. Під час війни основні втрати населення припадали на працездатну частину населення, особливо чоловіків. Тому, по закінченню війни, широко використовувалася на важких роботах праця жінок і молоді до 19 років. Жінки працювали нарівні з чоловіками, навіть і на шкідливому виробництві. На Україну направлялися тисячі молодих людей, що мобілізувалися або закінчували навчання. За нагальної потреби кваліфіковані кадри готувалися безпосередньо на виробництві методом стажування.

У відбудові народного господарства певною мірою позитивну роль відіграла адміністративно-командна, централізована система керівництва економікою. Одночасно з відбудовою проводилася реконструкція старих підприємств, а також будувалися нові.

Ускладнився процес відбудови в республіці голодом 1946-1947 рр., причинами якого стали посуха. Всього від голоду померло 800 тис. чол.

Намагаючись підвищити обсяги сільгосппродукції, влада практикувала традиційні командні методи:

– посилення тиску на село;

– депортації до Сибіру “осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві”;

– укрупнення колгоспів.