ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ

Підсумки Другої світової війни суттєво позначилися на політичній карті України.

Світова спільнота погодилася з територіальними змінами, які відбулися під час війни:

1. У лютому 1945 р. на Кримській (Ялтинській) конференції було визнано возз’єднання Східної Галичини і Волині з Україною, яке відбулося в 1939 р.

2. У червні 1945 р. СРСР і Чехословаччина підписали договір про передачу Закарпаття до складу України.

3. У 1947 р. СРСР підписав договори із Румунією і Угорщиною, згідно з якими остаточно утверджувалися в складі України Північна Буковина, придунайські райони й Закарпаття.

Також, 19 лютого 1954 р. згідно з рішенням Верховних Рад СРСР, РРФСР, УРСР із складу Росії до України було передано Крим.

Так за багато віків розмежування територіально сформувалася соборна, єдина Україна та справдилося віковічне бажання українського народу жити в одній державі.

Проте територіальна цілісність не вирішувала всі проблеми єдності України. Соборність передбачає і духовну консолідацію, духовну єдність громадян, коли незалежно від етнічного походження вони відчувають себе часткою одного народу – українського, а цього тоді ще не сталося. Цей процес розтягнувся на десятиріччя.

Територіальні врегулювання потягли за собою депортацію (9.2.). Радянська влада вважала, що поляки, які жили в Західній Україні не благонадійні, а тому вони були виселені у Польщу. Польська влада зробила те саме з українцями. Крім того, багато українців були виселені поляками в північно-західні райони держави, де вони піддавалися асиміляції. Залишали Закарпаття словаки і угорці. Буковину – румуни.