ОКУПАЦІЯ

До літа 1942 р. вся Україна була захоплена фашистами.

На окупованій Україні німецько-фашистські загарбники:

1. Встановили “новий порядок”, тобто режим кривавого терору.

2. Ліквідували українську державність, розділив територію України:

– Північну Буковину, Ізмаїльщину, землі між Південним Бугом і Дністром з центром в Одесі (“Трансністрія”) віддано Румунії;

– західні області (“дистрикт Галичина”) включено у так зване Польське генерал-губернаторство, куди входила і Польща;

– Чернігівська, Сумська, Харківська і Ворошиловградська області УРСР та територія Криму перебували під владою військового штабу вермахту;

– для управління основною частиною території України було створено “рейхскомісаріат Україна”(339,2 тис. км²); на чолі з катом українського народу Е.Кохом. Центром рейхскомісаріату стало м. Рівне.

Фашистський окупаційний режим в Україні за планом “Ост” мав виконати такі завдання:

1. Забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської армії та промисловості:

– пограбування України здійснювалося системно і ґрунтовно;

– вивозилися люди, продукти, ресурси та навіть чорноземні ґрунти;

– було створено систему грабіжницьких заготівельних органів;

– колгоспно-радгоспна система залишалася незмінною до середини 1943 р., адже Гітлер казав, що нічого ліпшого для експлуатації сільського населення не було ще створено.

2. Сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями (це завдання планувалося здійснити протягом 30 повоєнних років, але фашисти почали його реалізовувати вже під час війни).

3. Вивільнити територію, що колонізується від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини:

– вперше реалізація цього плану відбулася у жовтні 1941 р., коли с. Обухівку було спалено, все населення розстріляно, а загалом за час окупації подібні варварські акції було проведено фашистами у 250 населених пунктах республіки;

– фашисти діяли без огляду на будь-які норми моралі, проводячи жорстоку політику геноциду (9.5.),було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

9.5. Геноцид – політика винищення представників однієї нації іншою на підставі етнічної або расової відмінності. Синонімом геноциду у Велику Вітчизняну війну для українського народу став Бабин Яр, де нацисти знищили понад 100 тис. мешканців Києва та полонених.