ПОДАЛЬШІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Після війни на Західній Україні тривали соціально-економічні перетворення:

1. Набуло широкого розмаху капітальне будівництво: будувалися нові заводи та реконструювалися старі. Загалом в роки четвертої п’ятирічки в західних областях було відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Особливість індустріалізації західних областей полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях.

2. Збільшилася ресурсна база: почалося освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну, збільшився видобуток нафти.

Однак ця форсована індустріалізація, як і в Східній Україні, супроводжувалась негативними чинниками:

– повільний розвиток харчової та легкої промисловості;

– домінування кількісних показників над якісними;

– залежність від союзного центру.

Ще більш негативні наслідки мала примусова, форсована колективізація сільського господарства, що розпочалася у 1944 р. В 1950 р. колгоспи об’єднували понад 93% селянських господарств. Проводилося вилучення у громадян майна, терор, незаконні арешти, масове виселення заможних селян та їх сімей тощо.

Швидкий розвиток промисловості в Західній Україні продовжувався в 50-60-ті роки, внаслідок чого тут сформувався потужний промисловий район зі спеціалізацією машинобудування, вугільної, нафтової і деревообробної промисловості.

Позитивні наслідки відбудови:

– у 1950 р. валовий обсяг промислового виробництва перевищив рівень 1940 р. на 15%, а у Західній Україні – в 2,5 рази. Україна знову стала однією із провідних індустріальних країн Європи;

– у сільському господарстві довоєнний рівень був досягнутий в 1952 р.

Негативні наслідки відбудови:

– доля республіки у загальносоюзному виробництві суттєво впала: з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 р., а нові індустріальні центри, що виникли за Уралом під час війни, розвивалися значно швидше ніж важка промисловість УРСР, а отже, Україна втратила роль лідера у важкій промисловості та військово-промисловому комплексі;

– наслідки голоду, недостатність коштів на реорганізацію господарств призвели до загального зубожіння колгоспів;

– екстенсивна основа господарства: переважання ручної праці, кількісне збільшення підприємств замість докорінної реконструкції та модернізації, не брались до уваги екологічні аспекти функціонування промислових об’єктів.