Вексель: його види та властивості. Правові аспекти вексельного обігу в Україні

Вексель виник в XII столітті. В самому початку він був тільки переказним, а така форма, як простій вексель, з'явилася значно пізніше.

Вексель спочатку називався «обмінним листом»: letter of exchange (англ.), lettera di cambio (італ.). Саме слово «вексель» походить від німецького wechseln, що означає - «міняти».

Сутність векселя полягала в тому, що особа, що отримала його від векселедавця замість переданих тому грошей в одній валюті, отримувала право вимагати від іншої особи, що зазвичай знаходиться там, куди векселедержатель прямував, певну суму грошей у валюті країни платника. Таким чином відбувався обмін однієї валюти на іншу, а, крім того, борг векселедержателя переводився на іншу особу - платника. Звідси і назва - «переводний».

У чинному законодавстві визначення терміна «вексель» наведено у статті 21 ЗУ «Про цінні папери», згідно з якою під векселем розуміється цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

До основних законодавчих і нормативних актів, які регулюють порядок обертання векселів в Україні відносяться:

Женевська конвенція 1930 року, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий векселі;

Женевська конвенція 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі і прості векселі;

Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір щодо переказних векселів і простих векселів;

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок»;

Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою введений Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі» від 06.07.99 р. № 826-XIV;

Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі і прості векселі» від 06.07.99 р. № 827-XIV;

Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір щодо переказних векселів і простих векселів» від 06.07.99 р. № 828-XIV;

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III;

Цивільний кодекс України;

Господарський кодекс України;

Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» та інші нормативні акти України, прийнятих відповідно до названих законів.

За своєю природою вексельяк борговий цінний папір документ має ряд істотних особливостей, що відрізняють його від інших видів боргових зобов'язань, до яких відносяться:

· абстрактність вексельного зобов'язання, видача векселя юридично не прив'язується до конкретного договору, і містить в собі тільки просте й нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму;

· безумовність векселя - наказ в переказному векселі та зобов'язання в простому векселі про сплату певної грошової суми повинні бути простими і необтяженими якими-небудь умовами або обмовками;

· самостійність зобов'язання по векселю - кожне умовне або безумовне зобов'язання по векселю не залежить від того чи дійсні інші визначені у векселі зобов'язання;

· формальність - вексель є формальним зобов'язанням, яке повинне мати строго встановлену законом письмову форму, яка має низку обов'язкових реквізитів;

· оборотність (передаваність) - особа, що отримала вексель, має право передати його іншій особі шляхом здійснення індосаменту;

· грошове вираження - вексель є грошовим зобов'язанням, яке не може бути виражене ні в якому іншому вигляді;

· право зворотної вимоги (регрес) - векселедержатель, що не отримав платіж по векселю, має право на прямий позов до особи, що зобов'язана по векселю (у переказному векселі) або видало (у простому векселі);

· солідарна відповідальність - обов'язок по векселю існує у кожної особи, що його видала, індосувала або авалювала вексель;

· відсутність емісійного характеру - видача векселя не передбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією цінних паперів, тобто реєстрації в ДКЦПФР або іншому органі виконавчої влади.

Розрізняють два види векселів: простій і переказний.

Простій вексель- це вексель, складений у формі простого та нічим не обумовленого зобов'язання, виданого однією особою іншій за раніше отримані товари (роботи, послуги).

При видачі простого векселя беруть участь дві особи:

векселедавець - особа, що фактично отримала товар (роботи, послуги) та видала вексель;

перший одержувач (векселедержатель) - особа, що передавала товар (роботи, послуги) й отримала вексель.

Простій вексель видається векселедавцем на ім'я векселедержателя і містить пропозицію особисто сплатити вексельну суму в певний момент векселедержателю або його векселенаступникам.

Переказний вексель-це вексель, що містить письмовий наказ однієї особи (юридичного або фізичного) іншій особі сплатити в зазначений термін певну суму грошей третій особі.

Переказний вексель використовується боржником для перекладу свого боргу на іншого суб'єкта підприємницької діяльності, який замість нього повинен сплатити по цьому векселю.

Як правило, при видачі перевідного векселя беруть участь три особи:

трасант, що видавав вексель або наказ платити (векселедавець);

трасат - той, якому дається наказ платити (платник);

ремітент, на користь якого виданий вексель (перший одержувач, він же векселедержатель).

Таким чином платником по такому векселю є не сам векселедавець, а інша особа (трасат), якій трасант доручає здійснити платіж за нього. При цьому трасат повинен дати письмову згоду сплатити вексель шляхом відповідного напису на векселі (акцепт векселя).

Отже, в простому векселі статус векселедавця і платника поєднується в одній особі, в переказному - такі функції розподілені між трасантом і трасатом.

Відповідно до статті 1 Уніфікованого закону про переказний і простий векселі переказний вексель повинен містити наступні обов'язкові реквізити.

Найменування «вексель» (так звана «вексельна мітка»), включене в сам текст документа та виражене на тій мові, на якій цей документ складений. Згідно зі статтею 5 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» векселі складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підробки, форма та порядок виготовлення яких затверджуються ДКЦПФР за узгодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону про переказний і простий векселі, і не можуть бути переведені в бездокументну форму (обезрушені). Вимоги до стандартної (типовою) форми виготовлення вексельних бланків затверджені Рішенням ДКЦПФР «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типовою) форми виготовлення вексельних бланків» від 22.11.2001 р. № 338.

Проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму. Саме у цьому положенні полягає безумовність вексельного зобов'язання. Вексель після його видачі не зв'язаний в юридичному плані з операцією, що є основою його видачі. Будь-яке посилання на умови видачі векселя, якщо воно впливає на безумовність вексельного зобов'язання, призводить до втрати документом сили векселя. Слід звернути увагу, що платник має право відмовитися від ухвалення такої пропозиції (це називається відмовою від акцепту). Отримати гроші по такому векселю можна тільки в порядку регресу, тобто з тих осіб, які поставили свої підписи на векселі:

векселедавець;

аваліст;

утримувач векселя.

Найменування того, хто повинен платити (платника), і того, кому або по наказу якого повинен бути здійснений платіж (векселедавця та векселеотримувача). Відповідно до статті 3 Уніфікованого закону про переказний і простий векселі векселедавець переказного векселя сам може виступати векселедержателем. Це буває необхідно, наприклад, якщо платник - відома особа з високою та надійною платоспроможністю, а сам векселедавець менш відомий. В цьому випадку для розрахунків таким векселем векселедавець передасть його вже як векселедержатель, зробивши на зворотному боці векселя передавальний напис, що іменується індосаментом. Вказівка векселедавцем самого себе як векселедержатель дає можливість векселедавцеві перетворити вексель в цінний папір на пред'явника шляхом здійснення на його зворотній стороні індосаменту на пред'явника або бланкового індосаменту, тобто індосаменту з пропуском для того, щоб в нього міг бути вписаний утримувач векселя. Крім того, векселедавець може вказати себе платником по такому векселю.

Термін платежу. Існують наступні терміни платежу:

після пред'явлення;

у такий час від пред'явлення;

у такий час від складання;

на певний день.

У векселі, який підлягає оплаті після пред'явлення або в такий час від пред'явлення, векселедавець може визначити, що на вексельну суму нараховуватимуться відсотки або від певної дати, вказаної у векселі, або, у разі її відсутності, - з дня складання векселя. Якщо в самому тексті векселя відсотки не вказані, то умова нарахування відсотків вважається ненаписаною, а, отже, такою що не має юридичної сили.

Місце, в якому повинен бути здійснений платіж. Важливість цього реквізиту полягає в тому, що по векселю не боржник йде з платежем до кредитора, а кредитор сам повинен з'явитися за платежем до боржника. Якщо у векселі не обумовлене інше, то місцем платежу вважається місце знаходження платника. У векселі може бути вказаний банк, в якому проводиться платіж. В цьому випадку вексель вважається доміцильованим, тобто банк здійснює платіж на умовах, обумовлених договором доміциляції (доручення платежу по векселю), який підписаний між платником по векселю і банком. Вексель вважається недійсним, якщо в ньому або не вказано місце платежу, місце знаходження платника, або, навпаки, позначено декілька місць платежу.

Дата і місце складання векселя. Місце знаходження векселедавця та місце складання векселя можуть не співпадати. Якщо місце складання векселя не вказане, то їм вважається місце знаходження векселедавця, якщо воно відсутнє, то такий вексель вважається недійсним. Дата складання векселя вказується для того, щоб визначити у разі виникнення суперечки, чи був векселедавець у момент видачі векселя дієздатним або чи міг взагалі приймати на себе вексельні зобов'язання. Дата складання векселя важлива у векселях з терміном платежу «в той час від складання», «після пред'явлення», «в той час від пред'явлення».

Підпис того, хто видає вексель. Згідно з статтею 5 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником або головним бухгалтером, або уповноваженими особами, а підписи скріпляються печаткою такої юридичної особи;

від імені фізичних осіб - або власноручно такою фізичною особою, або уповноваженою нею особою, з вказівкою індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби і паспортних даних векселедавця - трасанта (серія і номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, дата його видачі, місце мешкання). Підпис фізичної особи також повинен скріпляти печаткою, якщо така є у векселедавця.

Простий вексель відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказний і простий векселі містить ті ж реквізити, що і переказний, з наступними обмовками:

замість вексельного наказу платникові сплатити певну суму грошових коштів, простий вексель містить обіцянку векселедавця сплатити таку суму грошових коштів;

за відсутності особливої вказівки місце складання простого векселя вважається місцем платежу векселедавця;

простій вексель, в якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний в місці, позначеному поряд з найменуванням векселедавця.

Згідно із ЗУ «Про обіг векселів в Україні» вексельний обіг має ряд обмежень:

видавати (емітувати) переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, що укладається у письмовій формі. Видача (передача) як простого, так й переказного векселя припиняє зобов'язання по оплаті раніше поставлених товарів (робіт, послуг). З моменту видачі векселя зобов'язання за договором між покупцем і продавцем замінюється вексельним зобов'язанням, тобто зобов'язанням погасити вексель в строк;

забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства;

платіж по векселю на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.