Змістові теорії мотивації

Змістові теорії мотивації намагаються аналізувати потреби (внутрішні спонукання), що змушують людину діяти певним чином, визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення. Змістові теорії мотивації покликані допомагати керівникам зрозуміти, які винагороди за працю люди сприйматимуть, а які ні.

Серед багатьох існуючих змістових теорій мотивації найбільш відомі чотири, які вже стали класичними. Це теорії А.Маслоу, К.Алдерфера, Д.МакКлелланда та Ф.Герцберга.

Теорія “ієрархії потреб” Абрахама Маслоу була однією з перших спроб класифікувати людські потреби за ступенем їх впливу на поведінку (мотивацію до праці). Згідно з теорією, потреби поділяються на 5 рівнів:

1. Фізіологічні потреби. Вони передбачають потреби у їжі, воді, сні, задоволенні статевого потягу, тобто все те, що сприяє підтриманню життєдіяльності людини.

2. Потреби в безпеці та захисті передбачають такі компоненти: наявність робочого місця, яке забезпечувало б відповідний рівень оплати праці та давало б перспективи на пенсію, гарантію медичного обслуговування, страхування життя та майна тощо.

3. Соціальні потреби або потреби в належності – це термін, який характеризує відчуття належності до когось чи до чогось (окремій людині, сім’ї, колективу, організації), відчуття, що тебе сприймають оточуючі, соціальна взаємодія та підтримка. Взаємодопомога, інформаційний обмін, мікроклімат у колективі – це складові соціальних потреб.

4. До потреб у повазі належать самоповага, визнання власних досягнень, почуття власної гідності, незалежність, повага оточуючих, набутий досвід, імідж, соціальний статус.

5. Потреба самореалізації – це можливість застосувати у повсякденному житті власний творчий потенціал, виконуючи професійну діяльність, або у вигляді хобі, займаючись іншими видами діяльності [4, с. 225].

Згідно з теорією Маслоу, п’ять основних типів потреб становлять ієрархічну структуру, яка визначає поведінку людини. Потреби вищих рівнів не мотивують людину взагалі або мотивують частково до того часу, поки не задоволені потреби нижчих рівнів. Наприклад, людина, що нагально відчуває голод, не буде мотивуватися можливістю задовольнити потреби психологічного характеру.

5		5 Самореалізація	Вторинні потреби
	4 У повазі
	3 Соціалізації
	2 Безпеки та захисту	Первинні потреби
	1 Фізіологічні

Maл. 5.1. Ієрархія потреб за А.Маслоу

Потреби виникають і вимагають свого задоволення у порядку ієрархії, тобто спочатку задовольняються потреби нижчих рівнів і тільки після цього потреби вищих рівнів. Отже, задоволення потреб мусить відбуватися за висхідною, відповідно до ієрархії.

Процес мотивації поведінки через потреби нескінченний. З розвитком людини як особистості її потенціал постійно розширюється, тому потреба в самореалізації ніколи не буде повністю задоволена.

Теорія Маслоу не завжди підтверджувалася під час досліджень. Основний недолік цієї теорії полягає в тому, що в ній не враховані індивідуальні особливості людини.

Пізніше науковцями були запропоновані деякі модифікації до теорії Маслоу. Так, Клейтон Алдерфер запропонував так звану “теорію ЖВЗ”, яка складається з трьох рівнів потреб, де “Ж” означає життєві потреби, тобто фізіологічні потреби і потреби безпеки, “В” – потреби взаємин, що пов’язані з міжособистісними стосунками, і “З” – передбачає необхідність зростання поваги й самореалізації. Теорія ЖВЗ не поділяє погляду, що зростання рівнів потреб відбувається за вертикаллю вгору, а заснована на можливості задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших [2, с. 118].

Дослідження підтверджують дієвість теорії ЖВЗ на практиці: “Дана теорія більше (порівняно з Маслоу) відповідає індивідуальним відмінностям між людьми. Факти, які свідчать про те, що представники різних культур по-іншому класифікують потреби – підтверджують теорію ЖВЗ” [1, с. 179].

Ще одна теорія мотивації була запропонована Девідом МакКлелландом. Він вважав теорію ієрархії потреб Маслоу не зовсім досконалою. МакКлелланд запропонував теорію “трьох потреб”, в якій зробив акцент на потребах вищих рівнів, бо, на його думку, потреби нижчих рівнів відіграють менше значення (у сучасному суспільстві людина може легко їх задовольнити повністю або хоча б частково).

Критикуючи теорію Маслоу, МакКлелланд розширив її, запропонувавши нові фактори мотивації, а саме потреби влади, досягнення та належності. У моделі Маслоу потреби у владі та досягненні займають проміжне місце між четвертим та п’ятим рівнями (між потребами в повазі та самореалізації), а потреби в належності мають багато спільного із соціальними потребами.

Потреба влади визначається як послідовне намагання впливати на інших людей, контролювати їх, визначати їх поведінку чи брати на себе відповідальність. Люди з чітко усвідомленою потребою влади – енергійні, ініціативні, послідовні, віддані справі, відверті та честолюбні. При крайніх проявах ми будемо мати – егоїзм, деспотизм і тиранію.

Потреба досягнення (успіху) задовольняється в процесі виконання, доведення роботи до успішнішого завершення. Це бажання робити що-небудь краще, розв’язувати проблеми чи справлятися зі складними завданнями. Просте проголошення успіху лише підтверджує цей статус, але не дає повноцінного морального задоволення. Люди з розвинутою потребою успіху обирають ситуації, де є можливість проявити себе, беруть на себе відповідальність за прийняття рішень і прагнуть відповідного заохочення за досягнуті позитивні результати.

Потреба в належності (причетності) реалізовується під час соціальної взаємодії. Про таких людей кажуть, що вони “душа компанії”. Вони зацікавлені в наявності кола співрозмовників, потребують уваги, проблеми групи чи колективу сприймають як свої власні, підтримують сприятливий мікроклімат у колективі і діють як неформальні лідери.

Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 50-х років розробили ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Вона дістала назву “двофакторної теорії”. Модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, в якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотиватори (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Герцбергова теорія мотивації [1, с. 181]

Гігієнічні чинники пов’язані з навколишнім середовищем, у якому здійснюється праця, мотиватори – з характером та змістом роботи. При відсутності чи недостатній мірі присутності гігієнічних чинників у працівника виникає та формується відчуття невдоволення роботою. Але навіть їх достатня кількість не може мотивувати людину до чогось. Відсутність чи неадекватність мотивацій напряму не пов’язане з незадоволенням роботою, проте їх наявність викликає задоволення і підштовхує виконавців на підвищення ефективності діяльності.

Для ефективного практичного використання теорії Герцберга адміністрації організації необхідно скласти перелік гігієнічних та мотиваційних чинників, надати можливість працівникам самим визначати й указувати те, що їм до вподоби, і надалі постійно враховувати це. Недолік даної теорії полягає в тому, що виконавці інстинктивно, на рівні підсвідомого можуть пов’язувати сприятливі ситуації з роллю своєї особистості, а несприятливі – з факторами, що об’єктивно не залежать від них. Тобто усі негаразди прагнуть списати на “об’єктивні причини”, а позитивні результати вважають власною заслугою [4, с. 230].

Як бачимо, змістові теорії мотивації базуються на потребах, що визначають поведінку людей.