Винагороди зовнішні та внутрішні

Споконвіку для спонукання людей до ефективних дій застосовують винагороди. Винагородою може бути все те, що людина вважає цінним для себе і чим би хотіла володіти. Поняття цінності залежить від людини, її особистісних властивостей (потреб, запитів, сприйняття, характеру тощо). Тому й винагородою можуть виступати дуже різноманітні та специфічні цінності.

Керівництво будь-якої організації має у своєму арсеналі два головних типи заохочувань (винагород): внутрішні та зовнішні [4, с. 223].

Внутрішні винагороди можуть бути отримані від самого процесу виконання роботи: відчуття досягнення результату, успіху, самоповаги, зміст і значущість виконаної роботи, відчуття власної компетенції, кваліфікованості та ін. Почуття, пов’язані із спілкуванням та взаємодопомогою в колективі, – це теж складові внутрішньої винагороди.

Зовнішні винагороди – це все те, що організація може запропонувати працівникові за виконання службових обов’язків. Сюди належить заробітна плата, додаткові пільги, премії та різні виплати, просування по службі, символи службового статусу та престижу тощо.

Для ефективного використання внутрішніх і зовнішніх винагород у процесі мотивування працівників адміністрація повинна чітко уявляти потреби своїх працівників. Дана ситуація в управлінні й зумовила виникнення змістових теорій мотивації.