Млинівський державний технолого-економічний коледж

Дисципліна:ІХТІОПАТОЛОГІЯ

Курс вивчення:3

Частина2:спеціальна іхтіопатологія
Розділ 2.4:гельмінтози

Тема: Гельмінтозні хвороби риб. (Цестодози)

План1.Загальне поняття про цестодози. Характеристика класу.2. Кавіоз.3. Каріофільоз. 1. ЦЕСТОДОЗИ РИБ

Цестодози - інвазійні захворювання, збудниками яких є стьожкові гельмінти, що відносяться до класу цестод - Сеstоіdеа. Тіло цестод стрічкоподібне, плоске, різної довжини - від 0,5 см до 1,5 мі складається з голівки (сколекса), шийки й власне тіла гельмінта (стробіли). Воно може бути членистим у стьожаків і нечленистим у гвоздичників. Статевозрілі цестоди частіше паразитують у кишечнику, рідше в порожнині тіла та інших органах риб. Личинкова стадія гельмінта розвивається в організмі проміжних хазяїнів - різних водних тварин. Однак є цестоди, личинкові стадії яких розвиваються в організмі риб. Голівка або сколекс, різної форми, має прикріпні органи у формі присосок або хітинових гаків, або має ботрії для прикріплення до тканин хазяїна. За голівкою йде шийка - зона росту стробіли. Тіло покрите кутикулою, під якою є тонкий шар м'язів. Травна система відсутня й харчування здійснюється усією поверхнею тіла через кутикулу.

Стьожкові черви, які паразитують у риб - гермафродити. У нечленистих цестод усього лише один статевий комплекс, що складається із чоловічої й жіночої статевих систем. Чоловіча статева система представлена різною кількістю сім’ яників, сім'япроводів і загальним сім’ явиносним каналом, що закінчується статевою бурсою, цирусом і чоловічим статевим отвором, який відкривається у статеву клоаку. Поруч із чоловічим статевим отвором у статеву клоаку відкривається жіночий копулятивний канал - піхва. Жіноча статева система складається із дводольного яєчника, від якого відходить яйцепровід, що з’ єднується із внутрішнім кінцем піхви у загальний канал. Численні жовточники з вивідним каналом відкриваються в оотип, де й відбувається процес запліднення. З оотипом зв’язані протоки тільця Меліса й матка в якій накопичуються запліднені яйця. Чоловічі й жіночі статеві отвори з’ єднуються в статеву клоаку й відкриваються на одному з бічних країв членика. У членистих цестод у кожному членику є чоловічий і жіночий статеві комплекси.

Нервова система цестод складається з нервового кільця, розташованого в сколексі, і повздовжніх стовбурів, що відходять від нього й проходять через усю стробілу.

Видільна система представлена повздовжніми каналами, які з’єднуються в кінці тіла у видільний міхурець, який відкривається назовні.

Розвиток стьожкових гельмінтів складний, відбувається зі зміною одного чи двох проміжних хазяїнів. Розвиток ембріона в членистих цестод відбувається в матці. У зрілих яйцях, що виділяються назовні, знаходиться сформований зародок - онкосфера, озброєна гачками. Задні членики з дозрілими яйцями відриваються, членик руйнується, і яйця попадають з організму хазяїна в зовнішнє середовище, де потім розвиваються в проміжному хазяїні. У представників родини стьожаків яйця розвиваються в зовнішньому середовищі. У воді з них виходить личинка (корацидій), оточена війками, яка розвивається в проміжному хазяїні, частіше в циклопах, а потім в організмі риб. Дефінітивним хазяїном є рибоїдні птахи. У нечленистих цестод (гвоздичникових) яйця, що виділились в зовнішнє середовище, розвиваються в організмі проміжних хазяїнів - водних безхребетних. Надалі личинки цестод або живуть в організмі риб, або в організмі рибоїдних птахів. У риб прісноводних водойм частіше паразитують гельмінти двох рядів: гвоздичникових (Caryophyllidea) і стьожаків (Pseudophyllidea), які включають представників наступних родин: Сагуорhуllаеіdае, Triaenophoridae, Cyathocephalidae, Bothriocephalidae, Ligulidae.

Цестоди, які паразитують у риб, дуже патогенні та викликають масові захворювання й значну загибель, особливо молоді. Спалахи захворювань відзначають в основному в літній період, що зв’язано з біологією цестод і розвитком їх личинкових стадій в організмі проміжних хазяїнів.

КАВІОЗ

Кавіоз - інвазійне захворювання риб, що характеризується ураженням кишечнику. У риб прісноводних водойм живе шість видів гвоздичників із родини Caryophyllaeidae, однак найбільш розповсюдженим і патогенним є вид К. sinensis, що паразитує в кишечнику коропів, сазанів і їх гібридів, у чорних і білих амурів.

Опис збудника. К. sinensis - великі стьожкові гельмінти білого кольору. Довжина 80-175 мм, ширина 3,5-4,5 мм, тіло нерозчленоване. Головний кінець віялоподібно розширений, з фестончатим переднім краєм. Чітко вираженої шийки немає. Тіло злегка звужене в задній частині. Сім’яники й жовточники починаються недалеко від голівки, і розташовуються нерівномірно. Матка складається з багатьох петель, і знаходиться посередині тіла. З боків матки одиничні жовточні фолікули. У задньому кінці тіла лежить велика постоваріальна група жовтівників. Яєчник нагадує букву Н, а передні його лопаті ширші й довші від задніх. Сумка цируса велика, овальна, петлі матки не заходять наперед сумки цируса. Сім’яприймач великий. Яйця овальні із кришечкою, ледь сіруватого кольору, розміром 0,038-0,046 х 0,021­0,028 мм.

Розвиток збудника відбувається за участю проміжних хазяїнів - малощетинкових червів трубочників. Інвазовані риби з екскрементами виділяють яйця гельмінта, які попадають на дно водойми. У мулі й при достатній вологості яйця можуть зберігатися до 3-4 місяців. При висушуванні яйця швидко гинуть. Протягом 35-45 днів у яйці розвивається зародок - корацидій. Восени зі зниженням температури води корацидій у яйці розвивається протягом 2-3 місяців. Корацидій з яйця не виходить, а разом із ним заковтується малощетинковим червом. В організмі трубочника з корацидія за 2-3 місяці розвивається інвазійна личинка - процеркоїд, що досягає розмірів 1,5-3 мм довжини. Він разом із проміжним хазяїном - олігохетами попадає в організм остаточного хазяїна - риби, де через 1,5-2,5 місяці досягає статевої зрілості та починає відкладати яйця. Проміжними хазяїнами К. sinensis зареєстровані такі види малощетинкових червів: Tubifex tubifex, Limnodrilus udekemianus, L. hoffmeisteri, Iliodrilus hammoniensis.

Епізоотологія. Захворювання реєструється у всіх зонах розведення коропа. Частіше хворіють цьоголітки й дворічки коропа у весняно-літній період. Мальки коропа у господарствах південних і південно-західних зон риборозведення переходять на харчування бентосом уже наприкінці травня-червня. Саме в цей час вони можуть заражатися кавіозом, поїдаючи інвазованих олігохет, які збереглися у водоймах із попереднього року. У липні-серпні серед цієї вікової групи відзначаються спалахи захворювання. Екстенсивність та інтенсивність інвазії наростають із червня по вересень.

У центральних і північно-західних районах України терміни зараження мальків пересуваються на літо, звичайно, з кінця червня на початку липня, а спалахи захворювання частіше реєструють у серпні.

Дворічки інвазуються у квітні-травні, а спалах хвороби починається в середині літа. До осені за рахунок відмирання гельмінтів, що завершили життєвий цикл, зараженість зменшується. Риби, що заразилися кавіозом восени, залишаються інвазованими протягом усього зимового й весняного періодів. Вони є джерелом інвазування водойм яйцями гельмінта в наступний рибницький сезон. Екстенсивність інвазії може досягати 80-100%, при інтенсивності - десятки паразитів у кишечнику.

Рис. 5 Схема розвитку гвоздичників:

1 - дефінітивний хазяїн ; а - яйця гвоздичника; б - олігохета - проміжний хазяїн; в - олігохета, інвазована процеркоїдом гвоздичника.

Хворіють і риби старших вікових груп, але екстенсивність та інтенсивність зараження в них невисокі (виявляють лише одиничних заражених риб з 1-3 гельмінтами у кишечнику).

Кавіоз може протікати в змішаній формі. У ряді випадків відзначається спільне паразитування в кишечнику коропів гвоздичників С. fimbriceps і К. sinensis або гвоздичників і ботріоцефалюсів.

На ступінь зараженості риб кавіями впливають умови середовища. У водоймах зі швидкою течією та кам'янистим або піщаним дном олігохет набагато менше ніж у стоячих водоймах із глинистим дном, де багато мулу. У таких водоймах олігохети добре розвиваються й захворювання протікає у формі епізоотичних спалахів. У природі в зимовий період збудник зберігається в рибі. Гельмінти, що локалізуються в кишечнику, залишаються життєздатними, а навесні починають продукувати яйця. Личинки перезимовують в організмі проміжних хазяїнів - олігохет, які, у свою чергу, зариваються в ґрунт водойми, що утримується узимку навіть без води. Навесні, із заповненням ставків водою, олігохети стають активними й піднімаються у верхній шар ґрунту. Риба, харчуючись на дні водойм, поїдає інвазованих олігохет і заражається кавіозом.

Клінічні ознаки. Хворі риби мляві, рухливість у них обмежена, більше тримаються на мілководді біля берегів, шкірні покриви тьмяні. Риби виснажені їх ріст і розвиток затримуються. Зябровий апарат і слизові оболонки анемічні, анус почервонілий.

Патогенез. Гвоздичники закупорюють просвіт кишечнику, ушкоджуючи при цьому слизову оболонку, що перешкоджає пересуванню їжі та процесу її перетравлення й засвоєння. Паразити отруюють організм хазяїна продуктами свого обміну, і тим самим порушують функціональні та метаболічні процеси. Вміст гемоглобіну в крові й загального білка знижується, відбуваються зміни білкових фракцій сироватки, крові. При інтенсивному ураженні (десятки кавій) риба (особливо цьоголітки коропа) гине.

Патологоанатомічні зміни. При розтині виявляють катаральний або катарально-геморагічний ентерит. Слизова кишечнику потовщена, із крапковими або смугастими крововиливами, покрита ексудатом, стінка тонка і просвічується. Внутрішні органи анемічні, на них немає жирової тканини.

Діагноз ставлять на підставі дослідження кишечника риб і виявлення в ньому К. sinensis. Гельмінтів збирають, а потім визначають їх виключно до виду. Враховують також епізоотологічні дані: сезон появи захворювання, клінічні ознаки та ін. Прижиттєво проводять копрологічні дослідження. З ануса в риб беруть екскременти, розбавляють їх водою, наносять на предметне скло, і мікроскопують із метою виявити в ньому яйця гельмінта.

Заходи боротьби й профілактика. Боротьба з кавіозом ґрунтується на принципах розриву контакту між проміжними й дефінітивними хазяїнами, а також недопущення зараження малощетинкових червів яйцями гельмінта й зниження чисельності проміжних хазяїнів у неблагополучних водоймах, проведення дегельмінтизацій риби. Ліквідація в ставках джерела зараження малощетинкових червів досягається ретельним просушуванням ложа навесні й восени, проморожуванням узимку з дезінвазуючою обробкою ложа ставків негашеним (25-30 ц/га) або хлорним (5 ц/га) вапном. Проводять контроль за перевезеннями риби, не допускаючи завезення риб у благополучні ставки з неблагополучних господарств. Літування ставків із переорюванням ложа й посівом трав дає добрі результати по зниженню чисельності заражених олігохет та повного їх знищення. У ставках, де спостерігається висока зараженість коропів кавіями й де неможливо провести заходи щодо зниження чисельності олігохет, можна замість коропа розводити інші види риб: линів, карасів, щук, які поїдають заражених цестодами олігохет, але не заражаються кавіозом. З лікувальною метою рекомендується застосовувати гранульований лікувальний корм - циприноцестин, що містить 1% фенасала. Цьоголіток дегельмінтизують у липні або серпні, а саме у період підйому інвазії. Однократна годівля лікувальним гранульованим кормом дає ефективність до 85-90%. Повторною дегельмінтизацією через 7-8 днів можна досягти 100% ефективності. Дворічок коропа дегельмінтизують один раз у червні або в липні, у залежності від показника ступеня зараженості. Якщо ж однократна дегельмінтизація виявиться слабоефективною, то необхідно робити повторну обробку риб через 8-10 днів. Восени дворічок не дегельмінтизують, оскільки вся товарна продукція реалізується через торгову мережу. Індивідуальну дегельмінтизацію плідників проводять камалою або фенасалом у дозі 0,5 г/кг. Препарат вводять зі шприца й м’якого гумового катетера через рот у першу петлю кишечнику. Навесні перед нерестом виробників і ремонтну групу коропів можна обробляти циприноцестином або готувати суміш із додаванням до комбікорму 1% фенасала. Комплекс оздоровчо- профілактичних заходів проводять згідно „Рекомендацій з діагностики, лікування та заходів профілактики кишкових цестодозів ставкових риб” (Київ, 2005), застосовуючи препарати риболік та цестозол НВФ „Бровафарма”