ДАКТИЛОГІРОЗИ РОСЛИНОЇДНИХ РИБ

В останні роки водойми стали заселяти рослиноїдними рибами: білими амурами, білими й строкатими товстолобиками. У цих риб паразитують кілька видів дактилогірусів.

У цьоголіток і річників білого амура найбільш патогенними є два види сисунів - Dactylogyrus lamellatus і D. ctenopharyngodonis, що паразитують на зябрових пелюстках і шкірі.

У білих товстолобиків - D. hypophthalmichthys, а в строкатих товстолобиків - D. aristichthys і D. nobilis, що належать до родини Dactylogyridae. Гельмінти всіх цих видів строго специфічні до своїх хазяїв.

Опис збудника. D. lamellatus - дрібні черви довжиною до 0,50 мм і шириною 0,09-0,11 мм. У них довгі серединні гаки, що мають сполучну й додаткову пластинки. Вагінальне озброєння має вигляд гаків.

D. ctenopharyngodonis - це дрібний гельмінт довжиною до 0,50 мм і шириною 0,08-0,09 мм. Серединні гаки з довгим вигнутим вістрям мають сполучну й додаткову пластинки. Вагінальне озброєння в нього відсутнє.

Розвиток дактилогірусів відбувається прямим шляхом. Паразити відкладають яйця на зябра, або вони потрапляють у воду, де з них через кілька днів розвиваються личинки. У весняно-літній період, коли температура води зростає до 21-23°С, яйця розвиваються за 5-6 днів. Незабаром моногенетичні сисуни досягають статевої зрілості та починають відкладати яйця.

Епізоотологія. Хворобу реєструють у зонах розведення рослиноїдних риб, а також на півдні. Виявляється вона частіше в літній період, і уражує до 80-100% риб при високій інтенсивності інвазії. У липні-серпні інтенсивність інвазії знижується. Джерелом інвазії є інвазована риба старших вікових груп, яка перезимувала, а також риба, перевезена з інших господарств. Збудник може заноситися в ставки з водою з інших джерел.

Клінічні ознаки. Уражені зяброві пелюстки бліді, некротизовані, нерівномірно забарвлені (мозаїчність), по краях нерівні. Цьоголітки втрачають активність при русі, збираються групами на припливі свіжої води і заковтують повітря. Вони виснажені, перестають реагувати на наближення людини, їх легко виловлюють. У цей час спостерігають їх загибель.

Патогенез. Дактилогіруси своїми гаками втикаються в сполучну тканину респіраторних складок зябер. Тканина руйнується, відбувається інфільтрація її форменими елементами крові. Зруйновані ділянки респіраторних складок замінюються розрослою сполучною тканиною. Усе це приводить до порушення функції зябрового апарата та погіршення обмінних процесів в організмі риби.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і мікроскопії зіскобів слизу зі шкіри і зябер. При виявленні дактилогірусів визначають їх вид.

Заходи боротьби й профілактика. Оскільки основним джерелом інвазії є риби старших вікових груп, забороняється спільне утримання молоді з іншими віковими групами риби. Необхідно проводити осушення й дезінвазію вирощувальних ставків при підготовці їх до зариблення навесні й після облову цьоголіток восени. З огляду на строгу специфічність дактилогірусів рослиноїдних риб, у вирощувальний період їх можна підсаджувати в ставки до риб інших видів: коропа, сазана, карася й ін. Навесні й восени плідників і молодь обробляють у протипаразитарних 5%-них сольових ваннах при експозиції 5 хв. (із профілактичною метою), але при температурі води не вище 15°С. Цьоголіток і річників рослиноїдних риб можна обробляти в аміачних ваннах із концентрацією 0,1%. При температурі води 7-13°С експозиція 1 хв., при 14-17°С - 30 с.