НИТЦШІОЗ

Нитцшіоз - інвазійне захворювання осетрових риб: білуги, шипа, стерляді, осетра, севрюги, що рідко зустрічається. Зареєстрований у риб Каспійського, Азовського, Аральського морів і у водоймах Західної Європи. Збудник - моногенетичний сисун Nitzschia sturionis із сімейства Capsalidae. Уражує зябра й ротову порожнину риб.

Опис збудника. Тіло гельмінта довгасто-овальної форми, досягає 10-25 мм довжини й 3,2 мм ширини. На передньому кінці є дві залозисті, видовжено стиснуті присоски. Кишкові стовбури з бічними відростками закінчуються сліпо. Сім’яників багато, лежать вони у задній частині тіла. Статеві отвори знаходяться всередині між гілками, кишечник - за глоткою й перед яєчником на черевній стороні тіла. На задньому кінці тіла розташована чашоподібна присоска, озброєна трьома парами гаків, що служить для прикріплення паразита до тканин хазяїна.

Розвиток збудника. Статевозрілі нитцшії на зябрах риб відкладають яйця. З яєць вилуплюються личинки, що прикріплюються до зябер хазяїна або потрапляють до іншої риби і незабаром перетворюються у дорослого паразита. Швидкість розвитку личинок залежить від температури води. Здатність заражати свого хазяїна личинки зберігають протягом 5-6 год., хоча вони можуть залишатися живими і плавати у воді протягом 24 годин. Розвиваються сисуни тільки в морській воді. У період нерестових міграцій осетрових риб у прісні води нитцшій у них не виявляють. У невеликих кількостях паразитів виявляють у сильно опріснених ділянках морських акваторій.

Епізоотологія. Великий спалах нитцшіозу був зареєстрований у довоєнні роки в Аральському морі у шипа, після того як вселили туди севрюгу з Каспійського моря. Це привело до масової загибелі риби цього виду. Дотепер зараженість нитцшіями аральського шипа залишається високою. Уражуються як дорослі осетрові риби, так і молодь. Захворювання частіше виявляється у весняно-літній період. В осінній і зимовий час риби є паразитоносіями.

Клінічні ознаки й патогенез. Сисуни, потрапивши на зябра, прикріплюються до зябрових пелюстків своєю могутньою присоскою. Вони травмують зяброву тканину, висмоктують значну кількість крові, викликаючи анемію й гіперплазію епітелію зябрових пелюстків. У результаті порушуються кровообіг і газообмін. У ротовій порожнині сисуни викликають запалення слизової, що утрудняє акт ковтання. Риба худне, втрачає масу, сповільнюється або припиняється її ріст, а при інтенсивній інвазії нерідко гине.

Діагноз ставлять на підставі дослідження слизу із зябер компресорним методом. Переглядають також і ротову порожнину. При виявленні нитцшій, а також при наявності ознак ураження зябер діагноз підтверджується.

Заходи боротьби й профілактика. Основна увага приділяється профілактичним заходам, спрямованим на недопущення заносу збудника з неблагополучних водойм у благополучні, де є сприйнятливі до нього види риб. Рибу, відібрану для перевезення в інші водойми досліджують. Заражених риб до перевезення не допускають.