БОТРІОЦЕФАЛЬОЗ

Ботріоцефальоз - гельмінтозне захворювання риб, що характеризується гострим ураженням кишечнику. Збудник - стьожковий гельмінт Bothriocephalus gowkongensis із родини Bothriocephalidae. Хворіють короп, сазан, карась, лящ, синець, білий амур, товстолобик, плотва, язь, вусань, підуст, сом і ін. Найбільш сприйнятливі мальки коропа, сазана й білого амура, ураженість яких нерідко досягає 80-100%.

Ботріоцефальоз завдає великої шкоди риборозплідникам, де вирощують посадковий матеріал.

Опис збудника. В. gоwкоngеnsіs - цестода білого або кремового кольору, тіло подовжене - стрічкоподібне. Статевозрілі гельмінти досягають 15-25 см довжини й 1-4 мм ширини. Голівка (сколекс) серцеподібної форми із двома ботріями, за допомогою яких паразит прикріплюється до слизової оболонки кишечнику риби. Тіло (стробіла) складається з безлічі члеників, причому задні значно ширші, ніж передні. У членику є два статевих комплекси (чоловічий і жіночий), сім’яники займають бічне положення (кількість їх від 50 до 90 у кожному членику). Цирус і вагіна відкриваються загальним статевим отвором на дорсальній поверхні членика. Яєчник - дволопатевий, лежить біля заднього краю членика. Жовточні фолікули знаходяться в бічних зонах стробіли. Матка має вигляд звитої трубки й відкривається в одну з бічних сторін кожного членика. Яйця овальної форми, блідо-сірого кольору, із кришечкою, розміром 0,045-0,055 х 0,034-0,038 мм, містять ембріон на початкових стадіях розвитку.

Розвиток збудника. Ботріоцефалюси, перш ніж оселитися в організмі риб, проходять личинкову стадію свого розвитку в організмі проміжного хазяїна - циклопа.

Рис. 6 Схема циклу развитку Bothriocephalus gowkongensis:

а - дефінітивний хазяїн; б - яйце; в - вихід корацидія з яйця; г - корацидій; д - циклоп - проміжний хазяїн, заражений процеркоїдами

Цикл розвитку протікає наступним чином. Статевозрілі цестоди в кишечнику риби відкладають яйця, що разом з екскрементами виділяються у воду й потрапляють на дно водойми. Тут у яйцях формується зародок - корацидій. При температурі води

16- 18°С формування зародка й вихід його з яйця відбувається за 4-5 доби, а при температурі 23-25°С - за 2-3 доби. Личинка - корацидій округлої форми, з безліччю війок і трьома парами гаків довжиною 0,05-0,06 мм. Корацидій у воді живе усього лише 1-1,5 доби, висушування й заморожування діє на нього згубно. Веслоногі рачки заковтують плаваючих у воді корацидїїв, які в них надалі розвиваються в процеркоїд - інвазійну личинку. При температурі води 17-19°С це відбувається протягом 10-12 діб, а при температурі 23-25°С за 5-7 діб. Процеркоїд досягає довжини 0,1-0,12 мм і характеризується наявністю церкомера - особливого мішкоподібного відростка на задньому кінці тіла. У циклі розвитку В. gowkongensis беруть участь наступні види циклопів: Mesocyclops leukarti, M. oithonoides, M.crassus, Cyclops strenuus, Acanthocyclops vernalis, A. bicuspidatus, M. dubowskii. Імовірно, що в різних зонах у циклі розвитку В. gowkongensis беруть участь і інші види циклопів.

Процеркоїди в циклопах залишаються життєздатними до 20-25 днів, і протягом цього часу, якщо їх проковтне риба, можуть викликати зараження. Риба, особливо мальки, харчуються ракоподібними, при цьому вони заковтують інвазованих циклопів. У кишечнику риби циклоп переварюється, а личинка, що вивільнилася, - процеркоїд - прикріплюється до стінки кишечнику й починає швидко рости. У літню пору вона через 2-3 тижні перетворюється в статевозрілого гельмінта. Таким чином, повний цикл розвитку завершується за 45-60 днів, і паразит, виділивши яйця, відмирає. При осінньому зараженні риби ботріоцефалюси залишаються в кишечнику протягом усього зимового й весняного періодів, і лише навесні, виділивши яйця, відмирають. Живуть паразити 9-10 місяців. Узимку гельмінти у кишечнику риби не розвиваються, життєві функції їх слабшають, відбувається дестробіляція цестод. Навесні, з настанням теплих днів, вони набувають звичайної форми й починають відкладати яйця.

Епізоотологія. Ботріоцефальоз розповсюджений майже повсюдно, як у ставкових господарствах, так і в природних водоймах (озерах, водоймах, ріках, лиманах і ін.), особливо у риборозплідниках південних зон, де застосовують ущільнені посадки риби. Екстенсивність та інтенсивність інвазії при цьому бувають дуже високими. Мальки заражаються у 6-7-денному віці, тобто у той період, коли вони починають харчуватися зоопланктоном (травень-червень). Якщо у водоймі знаходяться заражені циклопи, то захворювання поширюється швидко. У перші дні життя мальків інтенсивність інвазії ще невисока. Вона наростає у міру росту мальків і поїдання зоопланктону. Зараженість мальків складає: у 10-денному віці (в червні)-12 %, у місячному-38 %, у 45-денному-70,5 %, а у двомісячному віці - 93-100 % при інтенсивності зараження від 7 до 98 гельмінтів на одну рибу. Найбільше інтенсивно уражуються мальки в липні й серпні, коли в ставках створюються сприятливі умови - велика кількість циклопів і відповідний температурний режим. Восени температура води у ставках знижується, скорочується чисельність веслоногих рачків, тому підросла молодь переходить на харчування донними організмами й комбікормами, при цьому інвазованість риб знижується.

Цьоголітки коропа до моменту пересадки в зимувальні ставки бувають зараженими до 35-45%. У зимовий період зараженість риб утримується приблизно на рівні, як при осінньому зараженні, хоча в окремих випадках спостерігається зниження екстенсивності й інтенсивності інвазії, що, мабуть, можна пояснити відмиранням деякої частини гельмінтів. Нового зараження в зимовий період не відбувається, тому що у цей час коропи не харчуються й у холодну пору року личинки з яєць не вилуплюються. Однак в окремих господарствах бувають випадки, коли до весни екстенсивність інвазії серед зимуючих цьоголіток підвищується, що спостерігають при теплій осені й зимі. У таких випадках риба рано навесні починає харчуватися й заражатися ботріоцефальозом. При вирощуванні коропів і білих амурів у водоймах-охолоджувачах, а також на геотермальних водах риба може заражатися протягом усього року.

Дворічки коропа, як правило, уражуються до 35-60%, при порівняно невисокому ступені інвазії, а трирічки й риби старших вікових груп - у поодиноких випадках. Це пояснюється віковою несприйнятливістю риб і різними умовами харчування.

Встановлення джерел інвазії та виявлення шляхів передачі збудника хвороби - найважливіший епізоотологічний чинник. Основним джерелом зараження молоді риб є дорослі риби - носії інвазії. Такі риби зустрічаються в головних (водопостачальних) ставках або в інших водоймах, звідкіля інвазія потрапляє у вирощувальні ставки. Бувають випадки, коли мальків розміщують разом із маточним стадом і дворічками коропа. З одного боку, це найбільш раціональне використання природної кормової бази ставка, але це, як правило, веде до зараження мальків. Інвазія може передаватися шляхом заносу в благополучні водойми з течією води заражених циклопів або із заходом зараженої риби з розміщених вище ставків, а також при перевезенні риби з неблагополучних господарств.

Клінічні ознаки. Захворювання частіше протікає в хронічній формі. Хворіють мальки, цьоголітки, річники, рідше - дворічки коропа й білого амура й інших прісноводних риб. Риби старших вікових груп є носіями гельмінтів. Інвазія у них протікає безсимптомно й виявити паразитоносійство можна лише при розтині кишечнику або при проведенні копрологічних досліджень. Хвора риба худне, стає млявою, відмовляється від корму, плаває у верхньому шарі води, слабо реагує на наближення людини. Шкірний покрив і зябра анемічні, черевце підтягнуте або роздуте, спинка загострена, очі запалі. Заражені цьогорічки коропа й білого амура погано переносять зимівлю й часто гинуть у зимувальних ставках, особливо в останні місяці зимівлі.

Патогенез. У кишечнику риб гельмінти прикріплюються до його стінки, у результаті чого розвивається запалення слизової оболонки. Цестоди щільно прилягають до слизової оболонки кишечнику своєю голівкою й затискають ворсинки або ділянку органу й тим самим ізолюють слизову від контакту з їжею, чим заважають здійсненню нормальної функції як травлення, так і асиміляції перевареної їжі. Гельмінти виділяють токсичні речовини, що всмоктуються й отруюють організм риби. Ушкоджена стінка кишечнику часто розривається, і риба гине. Через уражені ділянки слизової проникає різна мікрофлора, що ускладнює перебіг хвороби. Кількість гемоглобіну в риб знижується на 25-30%. Збільшується кількість поліморфноядерних лейкоцитів і нейтрофілів.

Патологоанатомічні зміни найбільш виражені в кишечнику. Стінка його в місці скупчення гельмінтів тонка, бліда, зовсім гладка, при найменшому дотику легко рветься. Розвивається картина типового катарально-геморагічного запалення. Печінка блідо-коричневого кольору, в’ яла, нирки наповнені кров’ ю, жовчний міхур буває переповнений і збільшений у розмірах. При гістологічному дослідженні відзначаються десквамація епітелію, руйнування ворсинок, атрофія слизового й підслизового шарів кишкової стінки. Судини сильно розширені й заповнені форменими елементами крові.

Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних і клінічних даних, а також шляхом проведення гельмінтологічного дослідження риб. Вирішальним є розтин кишечнику й виявлення в ньому ботріоцефалюсів. Знання морфології даного гельмінта дозволяє безпомилково поставити діагноз. Для дослідження беруть не менш 25­50 мальків і цьоголіток, а річників і дворічок обстежують із кожного ставка по 10-15 екземплярів. У маточному стаді й у ремонтній групі проводять копрологічне обстеження. З анального отвору видавлюють екскременти, розбавляють їх водою й мікроскопують із метою виявлення яєць ботріоцефалюса. Дані дослідження необхідно проводити при необхідності вивезення плідників чи ремонтних риб в інші господарства. Для виявлення прихованого носійства гельмінтів досліджують більшу кількість риб (до 50-75), а іноді навіть біологічну пробу (до дорослих груп риби, що є на карантині підсаджують двотижневих мальків як найбільш сприйнятливих до ботріоцефальозу, а потім, провівши гельмінтологічне дослідження мальків, через 30-35 днів установлюють діагноз; температура води - не нижче 17-19°С).

Заходи боротьби включають охорону водойм від заносу в них збудника інвазії й ліквідацію захворювання, якщо воно з’ явилося. Останнє здійснюють шляхом проведення дегельмінтизації риб із метою недопущення розсіювання яєць паразита у водоймах. При складанні плану заходів необхідно точно установити епізоотичну ситуацію в господарстві, виявити неблагополучні водойми, шляхи й джерела надходження інвазії й тільки після цього вибрати найбільш оптимальний спосіб ліквідації хвороби.

У спускних неблагополучних водоймах (ставках) рибу відловлюють і реалізують виключно для харчових цілей. Цьоголітки залишаються на зимівлю в господарстві для подальшого вирощування товарної риби. Вода із цих ставків скидається за межі господарства, (щоб вона не потрапляла в загальне русло) щоб уникнути заносу яєць і заражених циклопів із течією води в інші водойми. Після спуску води ставок добре просушують, у зимовий час ложа ставка проморожують, оскільки в ньому можуть зберігатися яйця гельмінта, проводять літування. Якщо цього зробити не можна, ставок обробляють хлорним вапном із розрахунку 5-6 ц/га. Яйця ботріоцефалюса після висушування ставка при температурі 18-20°С гинуть через 15-20 год., а після проморожування - через дві доби. Яйця гельмінта, оброблені 1%-ним розчином хлорного вапна, гинуть через 12 год. Якщо проморожування ложе ставка досягнуто, то літування такої водойми не обов’язкове. На водопостачаючих каналах влаштовують піщано- гравійні фільтри, а для того, щоб запобігти заходу риб, установлюють ґрати. При завезенні в господарство посадкового матеріалу або плідників необхідно мати вичерпні дані про його благополуччя щодо ботріоцефальозу й у залежності від цього вживати заходи, що обмежують занос інвазії.

Хворих риб дегельмінтизують. Застосовують лікувальний корм - циприноцестін, що містить 1% фенасалу. Дозу препарату визначають у залежності від температури води й віку риби. Цьоголіток обробляють двічі: перший раз у липні або серпні й повторно через 7-8 днів після цього. Бажано провести й третю обробку в жовтні, перед посадкою цьоголіток на зимівлю. Дворічок коропа дегельмінтизують однократно через місяць після посадки їх у нагульні ставки. Восени усю цю рибу реалізують через торгову мережу. Навесні для плідників і ремонтного молодняку використовують лікувальний гранульований корм. Звільнення риб від гельмінтів гарантує посадку на нерест здорових плідників і профілактує зараження молоді. Білих амурів також дегельмінтизують циприноцестином і у такі ж терміни, як і коропів. У лікувальний корм додають 1% фенасалу. Його ретельно розмішують і згодовують рибі по нормах, зазначених вище. Водообмін у ставках при дегельмінтизації фенасалом не припиняють. Застосовують також галосфен, його додають у корм із розрахунку 0,5 г/кг дворазово з інтервалом 24 год.

Плідників і ремонтну рибу можна обробляти фенасалом індивідуально, шляхом введення препарату безпосередньо у кишечник риби. Для цього препарат змішують із водою й у формі емульсії набирають у шприц, на кінець якого надягають еластичний катетер. Останній уводять через рот безпосередньо у кишечник. Рибі масою 0,5-1,5 кг дають 0,5 г фенасалу, а плідникам - не більше 1 г. Плідників дегельмінтизують циприноцестином також навесні у маточних ставках при підготовці їх до нересту. Після обробки рибу тримають в ізольованих садках, які після пересадки з них риби ретельно дезінвазують хлорним чи негашеним вапном згідно з існуючими нормами. Ставки після вилову зараженої риби просушують. Навесні вирощувальні ставки переорюють. У неблагополучних господарствах у головних ставках забороняють вирощувати коропа або білого амура, оскільки вони можуть стати джерелом інвазії при переселенні їх в інші водойми. Рекомендують розводити рибу, несприйнятливу до ботріоцефальозу.

Комплекс оздоровчо-профілактичних заходів проводять згідно „Рекомендацій з діагностики, лікування та заходів профілактики кишкових цестодозів ставкових риб” (Київ, 2005), застосовуючи препарати риболік та цестозол НВФ „Бровафарма”