Розподіл та направлення засуджених для відбування покарання

За діючим кримінально-виконавчим законодавством порядок призначення виду установи виконання покарання регламентований ст. 18 КВК України, Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі – Інструкція), Положенням про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та Положенням про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 222/5 від 08.02.2012 р.

Розподіл і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, в установи виконання покарання, здійснюється на сьогоднішній день безпосередньо у слідчих ізоляторах, спеціально створеними в територіальних органах управління ДПтС України Регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Регіональні комісії).

Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, здійснюються Регіональними комісіями, що утворюються в територіальних органах ДПтС України, та Апеляційною комісією Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія), що утворюється в ДПтС України.

Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюються на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України за відповідними індивідуальними та персональними нарядами.

Відповідно до Положення про Регіональну комісію, Регіональна комісія здійснює у межах своєї компетенції визначення рівня безпеки виправної колонії, переведення засуджених до позбавлення волі, направлення та розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, до установ виконання покарань у межах регіону або відповідно до вимог Інструкції запитує у ДПтС України наряди на направлення засуджених осіб до установ виконання покарань.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому повідомляється та оголошується під підпис на витязі з протоколу її засідання.

Витяг з протоколу засідання Регіональної комісії та довідка про встановлення рівня безпеки виправної колонії співучасникам засудженого долучається до матеріалів його особової справи.

Запити на індивідуальні та персональні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із СІЗО до установ виконання покарань за межі регіону підписуються головою Регіональної комісії або його заступником і надсилаються безпосередньо до Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України.

За індивідуальними нарядами ДПтС України направляються: 1) засуджені, розмістити яких немає змоги через відсутність у регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду; 2) особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв’язки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки) за межами цього регіону.

Індивідуальні наряди на запити готуються Департаментом охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України протягом трьох робочих днів, підписуються першим заступником Голови або заступником Голови та надсилаються ініціатору запиту.

За персональними нарядами ДПтС України направляються: 1) засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності в регіоні установ відповідного рівня безпеки; 2) особи, засуджені до довічного позбавлення волі; 3) особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; 4) особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; 5) особи, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності.

Персональні наряди на запити готуються протягом п’яти робочих днів, підписуються першим заступником Голови або заступником Голови та надсилаються ініціатору запиту.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарань направляються: 1) засуджені неповнолітні особи жіночої статі – до Мелітопольської виховної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області; 2) засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, – до Менської виправної колонії управління ДПтС України в Чернігівській області (№ 91); 3) уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, – до сектору при Галицькій виправній колонії управління ДПтС України в Івано-Франківській області (№ 128).

Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу ДПтС України та спостережною комісією, а переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, із виховної колонії до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання – за рішенням педагогічної ради і поданням адміністрації виховної колонії, погодженим із службою у справах неповнолітніх.

За результатами розгляду Апеляційною комісією ДПтС України територіальному органу управління видається відповідний дозвіл на переведення в межах регіону чи персональний наряд на переведення.

Подання адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки надсилається безпосередньо до Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України.

Подання адміністрації виховної колонії щодо переведення засудженого із виховної колонії до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання надсилається безпосередньо до департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи із засудженими ДПтС України.

Основними завданнями Апеляційної комісії є: - розгляд звернень громадян, державних або громадських установ та організацій з питань визначення рівня безпеки виправної колонії, скарг засуджених до позбавлення волі, їхніх захисників, законних представників на рішення Регіональних комісій, переглянуті в порядку, передбаченому пунктом 8 Положення про Регіональну комісію; - розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи до іншої згідно з вимогами частини другої статті 93 та статей 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України; - здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства України та нормативно-правових актів ДПтС України регіональними комісіями.

Рішення та вказівки Апеляційної комісії з питань діяльності Регіональних комісій щодо визначення рівнів безпеки виправних колоній особам, засудженим до позбавлення волі, їх розподілу та переведення є обов’язковими для виконання Регіональними комісіями, органами, установами виконання покарань та слідчими ізоляторами і набирають чинності з моменту їх підписання.

Особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, можуть бути за їхньою письмовою згодою залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Оформляється таке рішення щодо названих категорій засуджених або наказом начальника слідчого ізолятора, або ДПтСУ (при направленні осіб у колонію максимального рівня безпеки). Слід зауважити, що в названих установах ця категорія засуджених міститься окремо, ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК України для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки (ст. 89 КВК України).

Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами ДПтС України і ст. 87 КВК України. Він передбачає, що особи направляються для відбування покарання не пізніше 10-денного терміну з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили. Цей строк потрібен адміністрації слідчого ізолятора для того, щоб підготувати всі необхідні документи особової справи, зробити запити на персональний або індивідуальний наряд в ДПтС України для розподілу засуджених в установи виконання покарань. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Одночасно адміністрація слідчого ізолятора зобов’язана сповістити сім’ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання, і його поштову адресу.

Засуджені направляються до місця відбування покарання, а в разі потреби переміщаються з одного місця в інше спеціальним автомобільним, залізничним, водним або повітряним транспортом під вартою, згідно з розробленим планом-графіком.

Порядок конвоювання засуджених зі слідчих ізоляторів для відбування покарання встановлений спеціальною Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Верховного Суду та Служби безпеки України від 16 жовтня 1999 р. № 705/37/5/17-398/1-3/503/239 та відомчими актами.

Переміщення засуджених до позбавлення волі (ст. 88 КВК) здійснюється з додержанням правил про окреме тримання певних категорій засуджених: чоловіків окремо від жінок; неповнолітніх – від дорослих; підслідних, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, – окремо між собою; засуджених до довічного позбавлення волі – окремо від інших категорій. Окремо від інших перевозяться також іноземні громадяни та особи без громадянства, колишні співробітники суду та правоохоронних органів. За медичними висновками у супроводі медичного працівника установи-відправника окремо між собою і окремо від здорових доставляють хворих на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворих. Обов’язкового медичного супроводу потребують жінки, які мають вагітність понад шість місяців або дітей віком до двох років, а також ті, хто відмовляється від приймання їжі, хворі, які потребують за висновком лікаря медичного обслуговування в дорозі.

Підставою для переміщення (транспортування) засуджених до установи виконання покарання є: а) попутні списки на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення; б) особова справа на кожного засудженого; в) продовольчі атестати на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення.

Разом з відправленням засудженого до відповідної установи виконання покарання направляється його особова справа, документи, гроші, якщо вони були на особовому рахунку.

Особова справа на кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього ув’язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина – це анкета, дактилокарта, пізнавальне фото, копія вироку, суду, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості. У другій частині містяться довідка-характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд, медична картка, копії характеристик зі слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення.

Кримінально-виконавче законодавство вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження(ст. 93 КВК). Доцільність цієї вимоги виявляється у тому, що з одного боку, адміністрація установи виконання покарання (УВП) має можливість постійно і всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу, з другого – дозволяє зберегти соціально-корисні зв’язки засудженого з родичами і близькими особами. Тому переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії.

Однак, під час відбування покарання в УВП правове положення засуджених і умови їх тримання за різних обставин можуть змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, залежно від учиненого злочину, особи засудженого та його поведінки в період відбування покарання, у зв’язку з чим можливі переведення як у межах однієї колонії, так і шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки.