Забезпечення життєдіяльності засуджених і умови відбування позбавлення волі у виправних установах різних видів

Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених у виправних установах. Організація матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі є однією з найважливіших умов ефективного застосування до них засобів виправлення.

Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених являє собою сукупність соціально-правових заходів, спрямованих на створення умов для нормальної життєдіяльності засуджених та задоволення їх потреб у їжі, одязі, житлі, медичному обслуговуванні. Налагоджений побут і лікування у виправних установах справляють істотний вплив на процес виправлення засуджених.

Порядок матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі регламентується ст. 115 КВК України, п. 92 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та іншими відомчими нормативними документами ДПтС України.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується за наступними напрямками: 1) створення необхідних житлових і комунально-побутових умов; 2) забезпечення харчуванням; 3) забезпечення речовим майном.

Створення необхідних житлових і комунально-побутових умов є однією з головних обов'язків адміністрації виправних установ.

Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі – п’яти квадратних метрів.

Житлові приміщення повинні будуватися з урахуванням розташування спальних кімнат, туалетів, кімнат для проведення культурно-масових заходів, приміщень для зберігання особистих речей.

До житлових приміщень висуваються суворі санітарно-гігієнічні вимоги. Вони мають бути сухими, мати вентиляцію, електричне та природне освітлення, відповідний інвентар (столи, тумбочки тощо). У холодну пору року температура в жилих примiщеннях установ виконання покарань пiдтримується на рiвнi не нижче плюс 18 градусiв за Цельсiєм. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі.

Другий напрям матеріально-побутового забезпечення – це забезпечення засуджених харчуванням за відповідними нормами. Організація харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань регламентується Положенням про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 08.06.2012 р. № 850/5.

Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ».

В місцях позбавлення волі організовується 3-разове харчування, яке диференціюється за калорійністю та асортиментом залежно від віку, здоров’я, роботи, яку виконує засуджений. Такий порядок пов’язаний з різним рівнем енерговитрат людини в різному віці і при виконанні різних видів робіт. Так, наприклад, на роботах із шкідливими умовами праці, де передбачається профілактичне харчування, засудженим видається безкоштовно в дні роботи додатково молоко або інші продукти. За рахунок коштів підприємств, що залучають до праці засуджених, їм може бути організовано додаткове харчування понад встановлених норм. Також підвищені норми харчування надаються вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, хворим, інвалідам тощо.

Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісячно з дня перебування їх в установах виконання покарань. Вартість харчування, не стягнута у поточному місяці із засуджених внаслідок низького заробітку або його відсутності, в наступні місяці не стягується.

Третім напрямком матеріально-побутового забезпечення засуджених в місцях позбавлення волі є забезпечення їх речовим майном.

Засуджені забезпечуються за відповідними нормами одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі, віку, характеру робіт, що підлягають виконанню, і кліматичних умов, а в лікувальних закладах – спеціальним одягом та взуттям. Вищевказані норми регулюються Порядком забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 20.02.2012 р. № 280/5.

Вартість речей, крім спеціального одягу, оплачується засудженими. За їхнім бажанням вартiсть цього майна може повнiстю або частково оплачуватись із коштiв, що перебувають на особових рахунках. У випадках відсутності коштівна особових рахунках засуджених для утримання вартості одягу і взуття у поточному місяці, заборгованість за вказані предмети речового майна стягується в наступні місяці до повного її погашення. Пiсля оплати вартостi отриманого майна воно переходить у власнiсть засуджених Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ. Якщо засуджений звільняється з виправної установи і не має одягу та взуття за сезоном та не має коштів на їх придбання, він забезпечується такими речами за рахунок держави.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам із вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам – понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Засуджені з дозволу адміністрації можуть із коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

В установах засудженим можуть надаватись платнi послуги, у тому числі, фотографування, прокат кіно та відеофільмів, додаткове медичне обслуговування, ремонт годинникiв, електробритв та iнший дрiбний ремонт предметiв і речей, якi дозволенi до використання, банно-пральні та інші послуги.

Засудженi, якi тримаються в колонiях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також у дільницях соціальної реабілітації, харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутовi послуги оплачуються ними на загальних умовах за встановленими тарифами. Особам, якi не працюють у зв’язку із захворюванням, а також із причин, від них не залежних (карантин, погоднi умови і т. ін.), і не отримують за цей час заробiтну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису установи.

Перелічені основні напрями матеріально-побутового забезпечення засуджених є обов’язковими.

Крім того, відповідно до кримінально-виконавчого законодавства і Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право на додаткові види матеріально-побутового забезпечення: торгівельне обслуговування для придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби, літератури і письмового приладдя; одержання посилок (передач) і бандеролей, а також грошових переказів, тощо.

Загальна декларація прав людини проголошує, що кожна людина має право на такий життєвий рівень і медичний догляд, який є достатнім для підтримання її здоров’я та її сім’ї. Щодо засуджених забезпечення матеріально-побутового і медико-санітарного обслуговування є обов’язком органів і установ виконання покарань.

Ще однією з умов відбування покарання є медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, що здійснюється медичною службою установ виконання покарань. Відповідно до міжнародних документів медичне обслуговування в установах виконання покарань має надаватися й організовуватися за такими якісними стандартами й на такому високому професійному рівні, що відповідають тим, які використовуються в установах охорони здоров’я поза місцями позбавлення волі.

Порядок медико-санітарного забезпечення засуджених регламентується ст. 116 КВК України, пунктами 95-99 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відомчими нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України та ДПтС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 КВК України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і провадиться так, як це визначено законодавством про охорону здоров’я. Це означає, що організація медико-санітарного забезпечення в колоніях відповідає вимогам її надання населенню країни. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачають, що в колоніях здійснюється: а) клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров’я, а при виявленні хвороб – застосування раціональної терапії та встановлення непрацездатності; б) амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров’я України.

Медико-санітарне обслуговування засуджених забезпечується медичними частинами, які є структурними підрозділами виправних колоній. Воно починається з моменту прибуття засудженого в установу виконання покарань, де він зобов’язаний пройти повне медичне обстеження та санітарну обробку. Надалі засуджені зобов’язані виконувати правила особистої і загальної гігієни та вимоги санітарії.

На медичну службу установ виконання покарань покладені завдання: здійснення медичного контролю за станом здоров’я осіб, позбавлених волі, шляхом проведення систематичних медичних оглядів та обстежень з метою своєчасного виявлення хворих із соматичними, інфекційними, паразитарними й іншими захворюваннями та осіб з патологічними та передпатологічними станами; надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі, а при необхідності залучення ресурсів лікувальних закладів територіальних органів охорони здоров’я; організація забезпечення медичного благополуччя; контроль за організацією харчування осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі відповідно до норм, що визначені Кабінетом Міністрів України; систематичний аналіз стану захворюваності й утрати працездатності з метою проведення лікувально-профілактичних заходів; пропаганда медичних та гігієнічних знань.

Крім того, що засуджені забезпечуються належним рівнем обслуговування медичною службою колонії, вони також мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до медичних установ, що надають платні послуги. Консультації та лікування у таких випадках проводяться в медичній частині колонії під наглядом працівників медичної служби. Оплата цих послуг і придбання ліків здійснюються за рахунок власних коштів засудженими або їх родичами.

Медичні установи кримінально-виконавчої системи мають бути забезпечені необхідним обладнанням для кваліфікованого проведення лікування засуджених. Як виняток для надання екстреної допомоги засуджені можуть бути направлені до лікувальних установ Міністерства охорони здоров’я України. В таких випадках охорона і нагляд за засудженим здійснюються адміністрацією виправної колонії.

В лікувальних установах встановлюється суворо регламентований внутрішній розпорядок, аналогічний внутрішньому розпорядку кримінально-виконавчої установи, але з особливостями, які визначені функціями і завданнями цих установ.

До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього, адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові заходи медичного характеру або примусове лікування (ст. 117 КВК України).

У виправних установах забезпечується суворе виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм і вимог. За виконання встановлених санітарно-гігієнічних і протиепідемічних вимог, що забезпечують охорону здоров’я засуджених, несе відповідальність адміністрація виправних установ.

Умови відбування позбавлення волі у виправних установах різних видів. Однією з основних вимог режиму позбавлення волі є створення різних умов відбування покарання для різних категорій засуджених. Норми гл. 20 КВК України визначають особливості виконання позбавлення волі у колоніях різних видів.

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання установлюються найбільш сприятливі умови відбування покарання для засуджених. Згідно із ч. 3 ст. 138 КВК України у колоніях такого виду встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній (ч. 2 ст. 99 КВК України). Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:

- тримаються під наглядом, а на території житлової зони – під охороною;

- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;

- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв’язку з навчанням;

- можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць;

- після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім’ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівнів безпеки особливості відбування покарання проявляються:

1) у витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби (ст. 108 КВК України);

2) в отриманні права на поліпшення умов тримання (ст. 100 КВК України);

3) у різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії (ч. 1 ст. 94 КВК України).

Зокрема, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби засуджені мають право на місяць витрачати гроші у сумі:

- до 100 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- до 80 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- до 70 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Поліпшення умов тримання у виправних колоніях залежить від наступних підстав: 1) сумлінної поведінки; 2) сумлінного ставлення до праці; 3) строку відбування покарання; 4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:

- 50 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- 40 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- 30 % мінімального розміру заробітної плати – у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Причому таке право може бути надане після відбуття:

- не менше однієї третини строку покарання – у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- не менше половини строку покарання – у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.

Житлові умови та правила розміщення засуджених в колоніях мінімального та середнього рівнів безпеки, а також звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки є однаковими. Засуджені розміщуються в гуртожитках і забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими КВК України.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені можуть триматися в умовах суворої ізоляції як у звичайних жилих приміщеннях, так і у приміщеннях камерного типу.

У приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки тримаються найбільш небезпечні категорії засуджених, а саме:

1) чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;

2) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

3) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;

4) чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;

5) чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, учинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі;

6) чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки відповідно до ч. 3 ст. 101 КВК України.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки з триманням засуджених у ПКТ на території, де розташовані ці приміщення, розташовуються ДІЗО, ОК, камери для праці засуджених, карцер. Біля цих приміщень облаштовуються дворики для прогулянки засуджених, в яких розташовуються гімнастична перекладина та паралельні бруси. У ПКТ обладнуються спеціальні ізольовані приміщення для проведення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, надання їм телефонні розмови, побачення з адвокатами, іншими особами та здійснення особистого приймання засуджених.

У звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки тримаються такі категорії засуджених:

1) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії;

2) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;

3) чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, учинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

Переведення засуджених у колоніях максимального рівня безпеки з приміщень камерного типу у звичайні житлові приміщення може бути здійснено після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання при умові, що вони стали на шлях виправлення (ч. 1 ст. 101 КВК України).