Характеристика та виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк

Позбавлення волі займає в системі покарань важливе місце. Це один з найбільш суворих видів покарань, який надає потужний вплив на людину, так як його об’єктом є особиста свобода засудженого. Станом на 1 жовтня 2014 року в Україні 83970 осіб відбувало покарання у виді позбавлення волі у виправних і виховних колоніях (а також перебувало у лікувальних закладах при цих установах).

Сутністю покарання у вигляді позбавлення волі є кара, яка лежить в основі будь-якого кримінального покарання, вона не залежить від його виду і являє собою відплату злочинцю за скоєний злочин, проголошуване судом від імені держави.

Обсяг кари виражається в змісті покарання. Основним змістом покарання у вигляді позбавлення волі є комплекс правообмежень, які включають такі його основні елементи як: а) примусова фізична ізоляція засудженого від суспільства; б) ізоляція на певний вироком суду строк; в) приміщення засуджених з метою ізоляції у відповідні виправні установи для дорослих або неповнолітніх злочинців з різними режимами утримання; г) сукупність правообмежень, що підтримують законність і правопорядок у виправних установах.

Згідно ст. 63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Цей вид покарання встановлюється на строк від 1 до 15 років, тому воно є строковим видом покарання.

Під покаранням у вигляді позбавлення волі слід розуміти міру державного примусу, що призначається судом і складається у фізичній ізоляції засудженого від суспільства з направленням його в різні види виправних установ з метою відновлення соціальної справедливості, виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Позбавлення волі на певний строк засуджений відбуває у кримінально-виконавчих установах закритого типу (колоніях), вид і режим яких (мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання; середнього рівня безпеки; максимального рівня безпеки) визначається ДПтСУ.

Повнолітні, засуджені до цього виду покарання, відбувають його у виправних, а неповнолітні – у виховних колоніях.

Конкретні межі строків позбавлення волі вказано у санкціях статей Особливої частини КК. Якщо нижня межа строку позбавлення волі в деяких статтях Особливої частини КК не вказана, мінімальним строком позбавлення волі треба вважати 1 рік. Суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк не може вийти за межі максимального його строку – 15 років, крім випадків призначення позбавлення волі за сукупністю вироків (ч. 4 ст. 65, ч. 2 ст. 71 КК) та заміни актом про помилування довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (ч. 2 ст. 87 КК), коли цей строк дорівнює 25 рокам.

Позбавлення волі не може бути призначено на підставі ст. 69 КК в порядку переходу на більш м’який вид покарання з довічного позбавлення волі, оскільки останнє у всіх санкціях статей Особливої частини КК, де воно передбачене, застосовується тільки в альтернативі з позбавленням волі на певний строк. Однак на підставі ст. 69 КК можливе призначення покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої для цього покарання в конкретній санкції статті Особливої частини КК.

Засуджений до позбавлення волі на певний строк може бути звільнений від його відбування з випробуванням (статті 75, 79 КК), умовно-достроково (ст. 81 КК), достроково (статті 83-87 КК). Позбавлення волі або невідбута частина строку цього покарання може бути замінена більш м’яким покаранням (статті 82, 86, 87, ч. 4 ст. 83 КК). Кримінальний закон не передбачає заміни інших покарань (штрафу, виправних робіт тощо) на позбавлення волі. Однак допускається можливість заміни позбавлення волі строком не більше 2 років на службове обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строкової служби (ст. 62 КК) на той саме строк.

Особі, яка на момент вчинення злочину не досягла 18-річного віку, покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути призначене на строк не більше 10 років, а у разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, – до 15 років. При цьому слід мати на увазі, що в останньому випадку злочином, поєднаним з умисним позбавленням життя людини, визнається злочин, наслідком якого стало настання смерті людини. До неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не застосовується.

Позбавлення волі призначається неповнолітньому: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше 1 року шести місяців; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років; за тяжкий злочин – не більше 7 років; за особливо тяжкий злочин – не більше 10 років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до 15 років (ст. 102 КК).

При призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк особі, з огляду на її неповнолітній вік, суду слід виходити із віку, якого досягла ця особа на час вчинення злочину, а не на час винесення вироку, і враховувати при цьому ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та у разі вчинення особливо тяжкого злочину – його наслідки.

Законодавець передбачив спеціальні умови призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк особам, зазначеним у ст. 43 КК. Цим особам воно не може бути призначено на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за вчинений злочин.

Спеціальний статус засуджених до позбавлення волі включає в себе сукупність специфічних обов’язків, прав і законних інтересів, якими володіє ця категорія осіб, і складається з наступних складових частин: а) спеціальні обов’язки; б) спеціальні права; в) спеціальні законні інтереси; г) правообмеження, що випливають з необхідності підтримки законності і правопорядку у виправній установі.

До правообмежень або заборон, які відрізняють це покарання від інших, не пов’язаних з позбавленням волі, насамперед належить позбавлення засудженої особи права вільного пересування, вибору місця проживання, суворе дотримання вимог режиму відбування покарання, неможливість вільного вибору виду праці тощо.

Позбавлення волі виражає докір держави за вчинене діяння, сприяє відновленню соціальної справедливості, а також створює в результаті ізоляції засудженого і дотримання пов’язаного з цим режиму умови для виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових злочинів. Позбавлення волі розриває колишні соціальні зв’язки засудженого, позбавляє його можливості вести звичний спосіб життя і змушує перетерпіти додаткові фізичні і психічні страждання.

Ізоляція засудженого здійснюється шляхом його направлення у відповідну кримінально-виконавчу установу, яка забезпечує режим, тобто врегульований кримінально-виконавчим законодавством порядок виконання цього виду покарання.

У статтях 11, 18, 19 КВК України передбачені види установ, де утримуються особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 18 КВК України, виправні колонії розподіляються таким чином:

- мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання –засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК;

- мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання – вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК;

- середнього рівня безпеки – жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колонії максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК,

- максимального рівня безпеки – чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого, особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК.

Виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно неповнолітніх засуджених, здійснюється у виховних колоніях.

Засуджені до позбавлення волі на певний строк повинні відбувати весь термін покарання, як правило, в одній установі виконання покарань.

Порядок та умови відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк регулюється статтями 86-149 КВК.