Режим у виправних установах та засоби його забезпечення

Сьогодні серед усіх заходів передбачених кримінально-виконавчим законодавством, основним є режим, як захід виправлення засуджених.

У кримінально-виконавчих установах режим – це встановлений і регламентований нормами права, обов’язковий для засуджених порядок поводження, що містить елементи кари, яка спрямована на досягнення цілей покарання.

Поняття режиму у виправних установах сформульовано в кримінально-виконавчому законодавстві. Згідно з ч. 1 ст. 102 КВК України він визначається як встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов’язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Норми, що відносяться безпосередньо до режиму виконання і відбування покарання у вигляді позбавлення волі, містяться у гл. 16 КВК України. Також вони конкретизовані в Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 275 від 25.12.2003 р.

Режим як правове явище своїми елементами пронизує всі сфери життєдіяльності виправних установ. У теорії кримінально-виконавчого права виділяють основні форми вираження режиму та відповідні їм функції.

1. Режим – як вираження кримінального покарання виконує каральну функцію та функцію соціального контролю. Режим як вираз покарання являє собою не тільки кару, а й специфічний уклад, спосіб життя засудженого, обумовлений позбавленням волі, заснований на приписах кримінально-виконавчого законодавства. Під карою традиційно розуміють якийсь обсяг правообмежень, виражений в режимі, який встановлений законодавцем для різних видів виправних установ. Крім того, обсяг правообмежень може істотно змінюватися в межах одного виправної установи.

Залежно від поведінки засуджені у виправних колоніях можуть утримуватися в різних структурних дільницях, у зв’язку з чим може змінюватися обсяг правообмежень засуджених. Отже, каральна функція режиму реалізується шляхом встановлення різних правообмежень засудженим в процесі відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Режим, уособлюючи порядок виконання та відбування покарання у вигляді позбавлення волі, є важливим чинником зміцнення дисципліни та запобігання правопорушень як серед засуджених, так і інших осіб, які відвідують виправні установи. Режимні вимоги забезпечують ізоляцію засудженого і визначають порядок здійснення за засудженими нагляду і контролю з використанням технічних засобів (ст. 103 КВК України), передбачають проведення оперативно-розшукових (ст. 104 КВК України), обшукових (ч. 5 ст. 102 КВК України) та інших профілактичних заходів у виправних установах. У відношенні інших осіб, які відвідують виправні установи, режимні правила спрямовані на попередження вчинення правопорушень як у відношенні цих громадян, так і ними самими. Зокрема, адміністрація виправної установи вправі проводити огляд громадян, їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території виправної установи і на прилеглих до нього територіях осіб, а також вилучати заборонені речі і документи (ч. 6 ст. 102 КВК України). У зв’язку з цим функція соціального контролю (профілактична) виражена в превентивному значенні належним чином організованого порядку виконання і відбування покарання, який забезпечує запобігання вчиненню нових злочинів та інших правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

2. Режим як один з основних засобів виправлення засуджених визначено у ч. 3 ст. 6 КВК України та покликаний забезпечити формування у них шанобливого ставлення до людини, суспільства, праці, норм, правил та традицій людського гуртожитку, а також стимулювати правослухняну поведінку. До вимог режиму слід віднести, наприклад, залучення до суспільно корисної праці засуджених (ч. 1 ст. 118 КВК України), дотримання засудженими правил ввічливого поводження між собою та з персоналом установи, утримання в чистоті та охайності житлових приміщень, робочих місць (Правила внутрішнього розпорядку) та ін. За порушення цих приписів передбачені заходи дисциплінарного впливу. Навпаки, сумлінне ставлення засуджених до своїх обов’язків, дотримання ними встановлених правил поведінки може служити підставою для заохочення засудженого. Тим самим виховна функція режиму здійснюється в більшій мірі шляхом примусу та спрямована на виховання людини, приучення його до дисципліни, дотримання правил поведінки, прилученню засуджених до цивілізованих взаємовідносин, у тому числі за допомогою стимулювання їх правомірної поведінки.

3. Режим як умова застосування інших засобів виправлення. Без належного порядку виконання і відбування покарання, застосування інших засобів виправного впливу стає проблематичним. Навпаки, стан режиму, що відповідає вимогам кримінально-виконавчого законодавства, створює сприятливі умови для соціально-виховної роботи, суспільно корисної праці, отримання загальної освіти, професійно-технічного навчання та громадського впливу. Так, участь засуджених у виховних заходах, передбачених розпорядком дня виправної установи, є обов’язковою (ч. 3 ст. 123 КВК України). Виходячи з цього функція забезпечення режиму являє собою правову основу застосування до засуджених заходів виправного впливу. Норми режиму визначають порядок залучення засуджених до праці та її організацію, специфіку здійснення ними виховної роботи, отримання засудженими загальної освіти та професійної підготовки, а також порядок забезпечення життєдіяльності засуджених та організацію їх вільного часу. Реалізацію цих та інших приписів забезпечує режим позбавлення волі.

Функції режиму реалізуються в їх єдності, взаємозв’язку між собою, у своїй сукупності вони визначають зміст режиму позбавлення волі.

Зміст режиму в виправних установах являє собою встановлену в кримінально-виконавчому законодавстві систему правил, що визначають порядок та умови виконання та відбування позбавлення волі, а також забезпечують застосування до засуджених засобів виправлення.

Традиційно розрізняються правила: 1) які стосуються персоналу виправної установи (правила виконання покарання); 2) відносяться до засуджених (правила відбування покарання); 3) відносяться до інших осіб, які перебувають у виправних установах та на прилеглих до них територіях.

До персоналу належать особи, які мають спеціальні звання співробітників кримінально-виконавчої системи, а також робітники і службовці установ, виконуючих покарання. Правила виконання покарання, які стосуються персоналу виправних установ, регламентують його повноваження (права та обов’язки) при виконанні позбавлення волі. У сфері режиму КВК України та Закон України від 23.06.2005 р. № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»

Правила виконання покарання, які стосуються персоналу виправних установ, регламентують його повноваження (права та обов’язки) при виконанні позбавлення волі.

Співробітники вправі (і зобов’язані) здійснювати як загальні режимні вимоги, що відносяться до засуджених та інших осіб, так і вимоги, звернені окремо до кожної з цих категорій громадян. До загальних вимог щодо дотримання режиму, покладених на співробітників виправних установ, необхідно віднести: здійснення контролю за дотриманням режимних вимог на об’єктах виправних установ і територіях, прилеглих до них; здійснення оперативно-розшукової діяльності; вимога від засуджених та інших осіб виконання ними обов’язків і дотримання правил внутрішнього розпорядку виправних установ; застосування по відношенню до правопорушників передбачених законом заходів впливу та примусу; проведення огляду і обшуку засуджених, інших осіб, їх речей, транспортних засобів, що перебувають на територіях виправних установ, підприємств цих установ і на прилеглих до них територіях, на яких встановлені режимні вимоги, а також вилучення заборонених речей і документів; виробництво в передбачених законодавством України випадках і порядку кримінально-процесуальних дій; застосування та використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї у випадках і порядку, встановлених законом.

У відношенні засуджених співробітники додатково наділені повноваженнями: щодо здійснення їх реєстрації, фотографуванню, звукозапису, кіно-і відеозйомки та дактилоскопіруванню; проведення медичного огляду з метою виявлення фактів вживання алкоголю, наркотичних або токсичних речовин, призначенням медичного обстеження засуджених; введення режиму особливих умов в установленому КВК України порядку.

При забезпеченні режиму в виправних установах, на прилеглих до них територіях, а також при проведенні спеціальних операцій у відношенні інших громадян співробітники вправі (зобов’язані): складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання та застосовувати інші передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення заходи; при проведенні операцій по затриманню засуджених, які скоїли втечу або ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява, здійснювати огляд транспортних засобів, перевірку документів; використовувати безоплатно можливості засобів масової інформації для розшуку засуджених, які вчинили втечу; тимчасово обмежувати або забороняти рух транспорту на територіях, прилеглих до установ, що виконують покарання, на яких встановлені режимні вимоги, також не допускати громадян на ці території або зобов’язувати їх там залишитися або покинути ці території з метою додержання режимних вимог, захисту життя і здоров’я громадян.

Крім того, співробітники виправних установ зобов’язані забезпечувати порядок виконання і відбування позбавлення волі відповідно до кримінально-виконавчого законодавства України, створювати умови для забезпечення правопорядку та законності, безпеки засуджених, а також персоналу, посадових осіб та громадян, які перебувають на їх територіях.

Режимні правила, що відносяться до засуджених (правила відбування покарання), можна розділити на кілька груп: 1) правила, що встановлюють поведінку засуджених при відбуванні позбавлення волі в цілому та в конкретній виправній установі; 2) правила, що забезпечують реалізацію прав та законних інтересів засуджених; 3 ) правила, що регулюють застосування до засуджених основних засобів виправлення.

Правила, що встановлюють поведінку засуджених при відбуванні позбавлення волі в цілому та в конкретній виправній установі, визначають спосіб життя засуджених під час відбування ними позбавлення волі. Вони закріплені в КВК України та конкретизовані в Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. До них відносяться: роздільне утримання засуджених у виправних установах; створення в одному виправному закладі різних умов відбування покарання; правила поведінки засудженого під час роботи та у вільний час; взаємовідносини засуджених та персоналу виправних установ; розпорядок дня виправної установи, порядок прийому їжі, пересування засуджених в межах колонії; проведення перевірок, побачень, отримання посилок, передач та ін., а також перелік речей та предметів, продуктів харчування, які засудженим заборонено мати при собі, отримувати в посилках, передачах, бандеролях або набувати.

Важливе місце в регламентації відбування позбавлення волі стосовно до конкретного виправній установі займає розпорядок дня. Він включає в себе час підйому, відбою, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, навчанні, виховних та спортивно-масових заходів і т.д. Підпорядкування розпорядку дня обов’язково для всіх засуджених, за відступ від його вимог засуджений може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Загальні правила, що забезпечують реалізацію прав і законних інтересів засуджених, зосереджені в гл. 17 КВК України. Стосовно до конкретного виду виправної установи вони уточнені в гл. 20-22 КВК України, а процедура їх здійснення встановлена в Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Згідно зі ст. 108 КВК України засуджені до позбавлення волі можуть придбавати продукти харчування і предмети першої необхідності за безготівковим розрахунком за рахунок коштів, зароблених у період відбування покарання, а також за рахунок одержуваних пенсій, соціальних допомог і грошових переказів. Зазначені кошти зараховуються на особові рахунки засуджених.

Виходячи із положень ст. 110, 138-140 КВК України, засуджені за загальним правилом мають право одержувати короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі – до трьох діб. А саме, засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці; засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці; засудженим, що перебувають в дільниці соціальної адаптації та соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.

Короткострокові побачення з родичами або іншими особами відбуваються у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти (ст. 110 КВК України)

У відповідності зі ст. 112 КВК України засудженим до позбавлення волі дозволяється отримання посилок (передач) і бандеролей, число яких не обмежується.

Засудженим до позбавлення волі дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені, піддається цензурі з боку адміністрації виправної установи.

Переписка засудженого з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій та прокурором, перегляду не підлягає (ст. 113 КВК України).

У результаті прогресивних змін внесених до КВК України, засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв’язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених (ч. 5 ст. 110 КВК України).

Стаття 109 КВК України дозволяє засудженим до позбавлення волі одержувати в бандеролях, посилках і передачах, а також без обмеження придбавати за рахунок коштів, які є на їхніх особових рахунках, літературу через книготорговельну мережу, письмове приладдя, передплачувати газети і журнали. При цьому засудженому дозволяється мати при собі не більше 10 примірників книг, а кількість газет і журналів не обмежується.

КВК України передбачає право засуджених на одержання і відправлення грошових переказів родичам та іншим особам. Засуджені до позбавлення волі можуть направляти грошові перекази без обмежень лише родичам, а для відправлення грошових переказів іншим особам обов’язковою умовою є дозвіл адміністрації установи.

Всі перераховані правила спрямовані на реалізацію прав засуджених до позбавлення волі, а в ст. 111 КВК України визначено умови забезпечення окремих законних інтересів цієї категорії засуджених. Ця стаття передбачає можливість виїзду засуджених до позбавлення волі за межі виправних установ. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоніях середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї; одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана на території відповідного місця позбавлення волі.

Також кримінально-виконавче законодавство передбачає право засуджених, які працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних діб.

Правила, що регулюють застосування до засуджених основних засобів виправлення, визначають особливості проведення з засудженими, які відбувають позбавлення волі в різних видах виправних установ, виховної роботи, залучення їх до суспільно корисної праці, загальноосвітнього і професійного навчання, а також громадського впливу. Правила, що визначають порядок застосування засобів виправлення до засуджених, які відбувають позбавлення волі, будуть розглянуті нижче

Правила режиму, що відносяться до інших осіб, які перебувають у виправних установах і на прилеглих до них територіях. У виправних установах і на прилеглих до них територіях, на яких встановлені режимні вимоги, можуть перебувати різні категорії громадян. Це родичі і інші особи, які прибули на побачення із засудженими, адміністрація і вчителя загальноосвітніх закладів (шкіл, навчально-консультаційних пунктів) при виправних установах, викладачі і майстри виробничого навчання професійних училищ, адвокати і інші особи, які надають юридичну допомогу засудженим, представники державних органів, органів місцевого самоврядування і громадськості, які здійснюють контроль за діяльністю виправних установ і т.п. Всі ці особи зобов’язані при відвідуванні виправних установ дотримуватися правил поведінки, встановлених кримінально-виконавчим законодавством і Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Їх порушення може спричинити застосування заходів адміністративної відповідальності, встановленої, наприклад, ст. 188 КУпАП за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань При наявності в діях винного ознак складу злочину порушується кримінальна справа і він притягується до кримінальної відповідальності.

Засоби забезпечення режиму призначені для забезпечення дотримання порядку і умов виконання та відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі всіма суб'єктами і учасниками кримінально-виконавчих правовідносин. Зазначені засоби можна розділити на дві групи.

Засоби забезпечення режиму загального характеру. Режим забезпечується насамперед дотриманням його вимог персоналом виправних установ, а також особами, що їх відвідують. Суворе виконання приписів закону, коректна поведінка і належна вимогливість створюють необхідні передумови для забезпечення режиму, дотримання його вимог засудженими. До числа заходів загального характеру слід віднести: правове, трудове, фізичне і інше виховання; індивідуальну роботу з засудженими; заходи заохочення, що стимулюють правомірну поведінку; роботу самодіяльних організацій, громадський вплив.

Спеціальні засоби забезпечення режиму. Цю групу складають: охорона засуджених і нагляд за їх поведінкою; заходи стягнення, що забезпечують необхідну поведінку; оперативно-розшукова діяльність (ст. 104 КВК України), технічні засоби нагляду і контролю (ст. 103 КВК України); режим особливих умов (ст. 105 КВК України), заходи безпеки (фізична сила, спеціальні засоби і зброя – ст. 106 КВК України).

Зовнішня охорона виправних установ здійснюється спеціальними підрозділами кримінально-виконавчої системи (відділами організації охорони), створюваними для цих цілей при установах виконання покарань. Одним з основних напрямів службової діяльності відділів охорони завжди було і залишається завдання забезпечення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються, проведення заходів щодо його покращення та недопущення проникнення до установ виконання покарань заборонених до використання засудженими предметів.

Поряд з охороною за засудженими ведеться цілодобовий нагляд. Він здійснюється повсюдно: у житлових приміщеннях і на виробництві, під час сну і особистого часу, в їдальні, бібліотеці, магазині, санчастині і інших місцях знаходження хоча б одного засудженого. Здійснення нагляду за засудженими є обов’язком всіх співробітників виправної установи, за винятком служби охорони. Спеціальні завдання щодо здійснення нагляду за засудженими покладаються на чергову зміну і відділи нагляду й безпеки виправних установ.

Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» для виконання завдань щодо «забезпечення правопорядку, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань; забезпечення безпеки засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань; забезпечення охорони, ізоляції та нагляду за засудженими, здійснення заходів щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань; участі у боротьбі з тероризмом у межах своїх повноважень» у складі ДПтСУ функціонує управління охорони, нагляду і безпеки, яке організовує, координує і контролює службову діяльність підпорядкованих підрозділів, утворених для виконання вищевизначених завдань.

Особливе місце в цій групі займають заходи безпеки і правові підстави їх застосування. Співробітники виправних установ застосовують фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на територіях установ, що виконують покарання, прилеглих до них територіях, на яких встановлені режимні вимоги, і на об’єктах, що охороняються в порядку, передбаченому законодавством.

Підстави застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї визначаються ст. 106 КВК України. Так, до осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колоній, злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників або чинять інші насильницькі дії, а також при втечі або затриманні втікачів із колоній з метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі застосовуються: фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя. Гамівна сорочка не застосовується до засуджених неповнолітніх і жінок. Закон забороняє застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю відносно жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності і неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю й здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Застосування вищевказаних заходів можливе у разі крайньої необхідності; коли застосування заходів фізичного впливу уникнути все ж неможливо, вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію колонії обов’язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов’язана негайно надати допомогу потерпілим.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань деталізують порядок застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Так, для припинення правопорушень із боку засуджених працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою. Згідно з п. 60 Правил внутрішнього розпорядку наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників. Застосування наручників до засуджених можливе у разі: учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; відмови слідувати до дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, в одиночну камеру або карцер; спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи на інших осіб; конвоювання після затримання засудженого, що вчинив втечу.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (п. 61) надають право особовому складу установи самостійно застосовувати до засуджених сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу для: захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання до дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночної камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір; затримання засуджених, що вчинили втечу з місць позбавлення волі; звільнення заручників.

Застосування гамівної сорочки є крайнім заходом впливу на засуджених і може мати місце тоді, коли вищевказані заходи виявились неефективними. Гамівна сорочка може бути застосована лише за вказівкою начальника колонії або особи, що виконує його обов’язки, під наглядом медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений може перебувати до заспокоєння, але не більше двох годин. Не можна застосовувати гамівну сорочку до інвалідів першої та другої груп, до вагітних жінок і до неповнолітніх.

Вогнепальна зброя може бути застосована до засуджених до позбавлення волі лише як винятковий захід у разі вчинення засудженим нападу або інших умисних дій, які створюють реальну загрозу життю працівників установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, коли іншими засобами неможливо припинити зазначені дії. Про кожний випадок застосування зброї адміністрація колонії повинна негайно повідомити прокурора.

Таким чином, режим у виправних установах це встановлений законом та відповідними закону нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування позбавлення волі. Режим як соціально-правове явище має свої певні форми вираження: 1) режим як вираз покарання; 2) режим як один з основних засобів виправлення засуджених; 3) режим як умова застосування інших засобів виправлення засуджених. Режим у процесі виконання і відбування покарання несе певне функціональне навантаження. Виділяють кілька головних функцій режиму: 1) каральну; 2) виховну; 3) забезпечення; 4) функцію соціального контролю (профілактичну). Всі ці функції взаємозалежні, доповнюють одна одну, тому застосовуються в комплексі. Зміст режиму в виправних установах складають правила: 1) які стосуються персоналу виправної установи (правила виконання покарання); 2) відносяться до засуджених (правила відбування покарання); 3) відносяться до інших осіб, які перебувають у виправних установах та на прилеглих до них територіях. Засоби забезпечення режиму призначені для забезпечення дотримання порядку і умов виконання та відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі всіма суб’єктами і учасниками кримінально-виконавчих правовідносин. Зазначені засоби поділяються на дві групи: 1) засоби забезпечення режиму загального характеру (засоби переконання); 2) спеціальні засоби забезпечення режиму (засоби примусу).