Особливості сучасного соціально-економічного розвитку країни. На сучасному етапі Таджикистан – одна з найбідніших країн Центральної Азії

На сучасному етапі Таджикистан – одна з найбідніших країн Центральної Азії. Особливістю його соціально-економічного становища за часів радянської влади був однобічний переважно сировинний розвиток народного господарства, що перетворив крану на сировинний додаток до промислових районів СРСР.

За рівнем економічного становища і ресурсного потенціалу Таджикистан на початку 90-х років перебував на останньому місці серед держав СНД. Хоча країна володіє чималими природними багатствами.

Надра країни містять запаси нафти, природного газу, вугілля, урану, мідних, свинцевих, залізних, алюмінієвих руд, фосфоритів, цинку, граніту, мармуру, ртуті, золота, олова, вольфраму, бору, карбонатів, флюориту, коштовних та напівкоштовних каменів. Нафту та буре вугілля видобувають на півночі Таджикистану, відповідно, в Нєфтєабаді та в районі Шурабу, на півдні республіки розташоване родовище природного газу Кизил-Тумшук.

На кінець 1990-х рр. у Таджикистані діяло 400 промислових підприємств, на яких було задіяно бл. 215 тис. робітників та інженерно-технічних працівників. На галузі важкої промисловості припадало бл. 40% промислового виробництва, легкої та харчової промисловості - 60%.

Основні галузі важкої промисловості - електроенергетика, гірничорудна, кольорова металургія, машинобудування, металообробка, виробництво будівельних матеріалів, хімічна промисловість. Кольорова металургія - основна експортна галузь республіки. Найбільшим і стабільно працюючим підприємством є Таджицький алюмінієвий завод у м.Турсунзаде. Алюміній дає основні валютні надходження. Розроблено проекти щодо поновлення видобутку золота, срібла, урану, ванадію.

Важливою галуззю є електроенергетика: за оцінками західних експертів Таджикистан за питомими показниками запасів гідроресурсів посідає перше місце у світі, а за абсолютними показниками - 300 млрд. кВт/год. на рік - восьме. У випадку повного їх використання республіка може стати найбільшим експортером електроенергії в регіоні. Сьогодні, однак, колосальний гідроенергетичний потенціал країни використовується лише на 4-5%. Створені на базі дешевої електроенергії в радянський час енергоємні виробництва каустика, рідкого хлору та ін. сьогодні практично не працюють через відсутність коштів у споживачів готової продукції та оборотних коштів у підприємств.

Основу електроенергетики Таджикистану становлять Нурецька ГЕС (на річці Вахш* потужністю 2700 МВт, що входить до 30 найпотужніших гідростанцій світу, Головна та Байпазін ГЕС (також на річці Вахш*, Кайраккумська гідроелектростанція на річці Сирдар'я і ГЕС, розташована поблизу м. Хорог у Нагірному Бадахшані, в Душанбе та Явані функціонують великі теплові електростанції. Усі вони станом на жовтень 2001 р. виробляли 12 млрд. кВт/год., себто працювали лише на 4% своєї потужності.

Таджикистан має у своєму розпорядженні три газопроводи: внутрішні - Кизил-Тумшук-Душанбе і далі в напрямку до Узбекистану і газопровід невеликої потужності Алімтай - Курган-Тюбе, а також транзитний - з Газлі до Ферганської долини.

Республіка Таджикистан переважно аграрна країна: загальна площа сільськогосподарських угідь перевищує 4,3 млн. га, понад 65% валової продукції сільського господарства припадає на хліборобство. Головною експортною сільськогосподарською культурою є бавовник, передовсім, тонковолоконних сортів. У найкращі роки в Таджикистані вироблялося до 1 млн. т бавовни-сирцю, однак через громадянську війну 1992-1997 рр. посівні площі під цією культурою скоротились, а збір бавовника зменшився з 800 до 380 тис.т.

У Таджикистані функціонує бавовняна біржа, де укладаються угоди купівлі-продажу бавовни-волокна, іншої бавовняної продукції. В останні роки великого поширення набули так звані ф'ючерсні угоди, за якими іноземні фірми надають господарствам засоби під майбутній урожай паливом, тракторами, отрутохімікатами, добривами і грошима для оплати праці сільськогосподарських працівників. Найбільшими інвесторами та покупцями продукції бавовняного виробництва є швейцарська фірма „Пауль Рейнхард" та торговельний відділ швейцарського банку „Кредит Свісс Фест Бостон". Також таджицька бавовна експортується до Ірану, Латвії, Росії. З технічних сільськогосподарських культур у Таджикистані вирощуються також тютюн, кунжут, олійний льон-кучерявець та герань, із якої виробляється ефірна олія.

Таджикистан експортує алюміній (55% усього експорту, переважно до Нідерландів і Туреччини*, бавовну (14%*, рослинну олію, текстильні вироби, нафту, електроенергію (бл. 4 млрд. кВт/год. у 2001 р.*. У структурі імпорту переважають машини і обладнання (60%*, продовольство (15%*, хімікати, паливо, природний газ (головним чином з Узбекистану*. Зовнішньоторговельними партнерами Таджикистану є 66 країн світу, у тому числі 11 держав СНД (на їх долю у 2002 р. припадало 51,8% зовнішньоторговельного обігу Таджикистану*. Найбільшими імпортерами таджицької продукції є Нідерланди, Туреччина, Латвія, Швейцарія, Узбекистан, Росія та Іран. Найбільшими експортерами продукції до Таджикистану є Росія, Узбекистан, Казахстан, Азербайджан, Україна і Румунія.

Попри вагомий економічний потенціал і певне економічне зростання, що розпочалося в Таджикистані після 1997 р., держава залишається найбіднішою в центральноазійському регіоні і на пострадянському просторі, маючи найнижчий рівень ВВП на душу населення. Рівень бідності населення становить понад 80%
, у результаті на заробітки за кордон їде щороку понад 1 млн. осіб. Економіка країни дуже залежить від заробітків емігрантів, які щорічно за даними ЄБРР пересилають понад 1 млрд. дол., що становить половину ВВП країни. Проте ці гроші не інвестуються, а витрачаються на поточне споживання. Не останню роль в цьому плані відіграє географічне розташування країни (93% території – гори*. Свої потреби з більшості продовольчих позицій Таджикистан задовольняв за рахунок ввезення з інших республік. Сьогодні Таджикистан може забезпечити своє населення тільки овочами. Навіть обсяги виробництва плодів, ягід і винограду на душу населення, чим завжди славився Таджикистан, за останні чверть століття невпинно знижувалися. Проте, незважаючи на надзвичайно високе аграрне перенаселення, селяни дуже неохоче мігрують до міст.

В Таджикистані дуже складна екологічна обстановка. Суттєвий вплив на неї мають енергетика та видобувна промисловість.