Види і джерела фінансування інноваційної діяльності

Інвестиції для фінансування інноваційних програм по­діляють на три групи: прямі, супутні, фінансування нау­ково-дослідних робіт.

Прямі інвестиції.Використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту. До них відносять ін­вестиції в основні засоби (матеріальні та нематеріальні ак­тиви) і в оборотні кошти.

Супутні інвестиції.Це вкладення в об'єкти, які пов'язані територіально і функціонально з інноваційним об'єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередач, каналізація тощо), а також вкладення невиробничого характеру (охорона нав­колишнього середовища, соціальна інфраструктура).

Інвестиції в НДР.Вони забезпечують і супроводжу­ють проект. Це насамперед матеріальні засоби, необ­хідні для проведення передпроектних досліджень, а також оборотні кошти, наприклад, для забезпечення поточної ді­яльності НДІ чи вищого навчального закладу на замовлен­ня підприємства.

Джерелами фінансових ресурсів підприємства можуть бути:

— власні фінансові кошти і внутрішньогосподарські резерви;

— позикові фінансові кошти;

— залучені фінансові кошти, одержані від продажу ак­цій, пайових та інших внесків членів трудових колекти­вів, громадян, юридичних осіб;

Власні фінансові кошти підприємства.Використову­ються найчастіше для фінансування невеликих за обсяга­ми робіт інноваційних проектів чи програм.

Прибуток і амортизаційні відрахування. Нині вітчизняні підприємства не мають реальної можливості нагромадження власних ресур­сів, як через недосконалість чинної податкової системи, так і через гіперінфляцію 90-х років, яка спричинила втрату (знецінення) їх амортизаційних фондів і оборотних коштів, Спад ви­робництва призвів до зменшення прибутку, необхідного для нагромадження інвестиційних ресурсів.

Мобілізація внутрішніх активів. Це джерело з'являється у процесі підготовки проекту Фінансовий механізм мобілізації полягає в тому, що частина оборотних активів підприємства вилучається із основної діяльності, оскільки ця діяльність уповільнюєть­ся через капітальне будівництво, і витрачається на фінан­сування цього капітального будівництва.

Грошова частина внесків власників підприємства. Включає додаткові внески у статутні фонди власників підприємства.

Залучені фінансові кошти. Є способом збільшення власного капіталу, оскільки не повертаються особам, що їх надали.

Емісія акцій. Це спосіб залучення інвестицій через до­датковий випуск акцій підприємства. Поширений в економічно розвинутих країнах. В Україні непопулярний, зокрема через нерозвинутість фондового ринку. На відміну від інших джерел власних коштів це джерело є платним, оскільки акціонери купують акції, розраховуючи на дивіденди. Обсяг випуску акцій, що дають можливість брати участь в управлінні (звичайні акції), коло їхніх потен­ційних покупців, а також пов'язана з цим проблема визна­чення номіналу акцій повинні бути ретельно продуманими.

Доброчинні внески сторонніх осіб (спонсорів). Форму­ються у тому разі, коли інноваційний проект має суттєву со­ціальну спрямованість і викликає інтерес у суспільства, що дає змогу залучити частину коштів для його реалізації у формі доброчинних внесків юридичних та фізичних осіб.

Позикові фінансові кошти.Передбачають повернення їх зі сплатою відсотків за користування або без сплати. Їх джерелами є кошти бюджетів, позабюджетних фондів, комерційні та інші кредити, іноземні інвестиції.

Кошти бюджетів. До них відносять кошти Державно­го бюджету України, кошти місцевих бюджетів, власні кошти спеціалізованих державних і комунальних іннова­ційних фінансово-кредитних установ. За їх рахунок фінан­сують цільові комплексні програми, фундаментальні та окремі прикладні дослідження, що мають важливе значен­ня для країни і здійснюються переважно спеціалізованими науково-дослідницькими організаціями.

Позабюджетні фонди фінансування НДДКР і підтримки інновацій. Використовують з метою забезпечення фінансування загальногалузевих, міжгалузевих і регіо нальних науково-технічних проектів, а також заходів що­до освоєння нових видів промислової продукції. Такі фон­ди можуть бути створені в міністерствах, у великих містах і регіонах, а також у межах концернів, холдингів, ФПГ.

Довгострокові кредити. Є найпоширенішими джерела­ми фінансування інноваційних проектів. Серед них виді­ляють традиційні (комерційні) кредити і нетрадиційні — лізинг, форфейтинг та франчайзинг), які надаються віт­чизняними та іноземними юридичними особами під борго­ві зобов'язання.

Лізинг. Це довгострокова оренда машин та обладнан­ня.

Форфейтинг. Фінансова операція, що перетворює ко­мерційний кредит на банківський. Терміни погашення векселів, які при цьому підписує інвестор, рівномірно розподілені у ча­сі, що дає змогу отримати відстрочку по платежах і гаран­тії банку щодо їх забезпечення.

Франчайзинг. Передбачає тиражування інновацій завдяки залученню ве­ликого капіталу. Окрім фінансових коштів інноваторові можуть бути передані нематеріальні активи (технології, ноу-хау), торговельний знак, імідж фір­ми тощо.

Іноземні прямі інвестиції. Залучаються переважно для реалізації масштабних проектів, пов'язаних з технологіч­ним оновленням виробництва, реорганізацією та диверсифі­кацією діяльності тощо. В Україні їх залучають у приватизаційні процеси. Поширенішим є спільне інвесту­вання інноваційних проектів вітчизняними та іноземними інвесторами на правах дольової участі (спільне підприємс­тво). Однак обсяги залучення іноземних інвестицій в Украї­ні нині недостатні, що зумовлено несприятливим інвести­ційним кліматом і невисокою привабливістю більшості віт­чизняних підприємств для іноземних інвесторів.

Інвестиційними інструментами є облігації. Вони відріз­няються від акцій тим, що:

— за ними здійснюється фіксована виплата відсотків;

— вони мають фіксований термін дії;

— за ними виплачується основна сума при погашенні;

— за ними діє переважна вимога стосовно активів за невиконання зобов'язань.

В Україні випуск облігацій — надзвичайно рідкісне явище і дуже дороге: необхідно виплачувати високі відсот­ки для покриття ризиків інвесторів. Водночас у розвину­тих країнах облігації є поширеним джерелом залучення капіталу, яке з успіхом використовується в економічних умовах з відносно низькими відсотковими ставками.