Підтримання технічного рівня виробництва.

У практиці господарювання потреба в радикальній зміні виробничих технологій виникає не так часто, як потреба в оновленні (відтворенні) технологічного устат­кування. Часто базові технологічні процеси можуть ви­користовуватися досить довго (наприклад, для випуску традиційних видів продукції), однак устаткування в про­цесі його експлуатації зношується і потребує своєчасної заміни.

Важливим завданням планування технічного розвит­ку підприємства є визначення межі експлуатації вироб­ничого устаткування. Технічні засоби виробництва слід підтримувати у стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу і виготовлення про­дукції високої якості. Цього можливо досягти профілак­тичними заходами і своєчасним ремонтом і модернізацією обладнання. В умовах фінансової скрути деякі підприємства намагаються продовжити термін експлуатації тех­нічних засобів виробництва. Однак настає момент, коли витрати на ремонт стають настільки великими, що навіть істотна модернізація не виправдовує вкладених коштів.

Альтернативою капітальному ремонту та модернізації виробничого об'єкта є його заміна новим. Важливо порів­няти результати обох варіантів відтворення з погляду еко­номічної віддачі. Для цього необхідно врахувати, що:

1) у процесі заміни застарілого обладнання новим виникатимуть додаткові одноразові капітальні витрати і втрати від недоамортизації старої машини;

2) здійснення капітального ремонту і продовження таким чином терміну служби машини ще на один ремонтний цикл зумовлює збільшення собівартості виготовлення продукції відремонтованим обладнанням порівняно з її величиною при використанні нових машин.

До того ж необхідно врахувати різницю в продуктивності, а також тривалості ремонтних циклів нової і відремонтованої машини.

Коефіцієнт ефективності витрат на капремонт будь-якого типу обладнання розраховується за формулою:

де R_i – витрати на і-й капітальний ремонт машини; S_е – сума перевищення експлуатаційних витрат для відремонтованої техніки порівняно з новою; К_н - балансова вартість нової машини; a і b - коефіцієнти, які показують відношення відповідно продуктивності капітально відремонтованої машини до продуктивності нової у першому циклі експлуатації і тривалості ремонтного циклу відремонтованої машини до тривалості експлуатації нової до першого капремонту; S_а – втрати від недоамортизації старої машини.

Цей коефіцієнт може мати додатні, від'ємні та нульові значення. Витрати на капремонт будуть економічно виправ­даними за будь-якого додатного значення коефіцієнта.При цьому із його збільшенням ефективність ремонту підвищується. Якщо коефіцієнтмає від'ємне значення, то здійснювати капремонт еконо­мічно недоцільно. Якщо h_Рі = 0 , то варіанти вважаються рів­ноцінними, однак перевагу слід віддати новому обладнанню.

Аналогічно можна визначити ефективність модерніза­ції. Оскільки модернізація, як правило, суміщається з ре­монтом, то формула для визначення коефіцієнта ефектив­ності витрат на капремонт і модернізацію, які здійснюють­ся одночасно, має вигляд: