Визначення матеріалу, матеріалознавства, електротехнічного матеріалознавства. Живые микобактерии штамма БЦЖ, размножаясь в организме, приводят к развитию длительного (5-7 лет) специфического иммунитета к туберкулезу

Живые микобактерии штамма БЦЖ, размножаясь в организме, приводят к развитию длительного (5-7 лет) специфического иммунитета к туберкулезу. Имму­нитет сохраняется до 5-7 лет постепенно угасая, что создает необходимость ревакци­нации. О возникновении иммунитета можно судить по появлению рубца на месте введения вакцины и пост вакцинальной аллергии.

Применяется сухая туберкулезная вакцина БЦЖ (в дозе 0,05мг в 0,1 мл) для внутрикожного введения и БЦЖ-М (0,025мг в 0,1 мл) для недоношенных новорож­денных детей с массой тела 2000г и выше, а также детей, не получившим вакци­нацию в роддоме по медицинским показаниям и подлежащим вакцинации в детских поликлиниках.

Первичную вакцинацию проводят здоровым доношенным детям на 4-7 день жизни в роддоме на границе верхней и средней трети наружной поверхности левого плеча. Детей, родившихся на дому вакцинирует бригада вакцинаторов в те же сроки. Врач-педиатр организует ее.

Вакцину разводят непосредственно перед применением (допускаетсяеехранение в течение 2-3 часов в защищенном от света месте, затем неисполь­зованная вакцина подлежит уничтожению). Вводят вакцину строго внутрикожно в дозе 0,1 мл на границе верхней и средней трети наружной поверхности левого плеча. При правильной технике на месте введения образуется папула белого цвета, размером 5-8 мм в диаметре. Через 15-20 минут папула исчезает, и кожа приобре­тает нормальный вид. Запрещается наложение повязки и обработка места введения дезсредствами.

Противопоказания к вакцинации новорожденных вакциной БЦЖ:

1) недоношенность - масса тела менее 2500 г (вакцинируют вакциной БЦЖ-М);

2) внутриутробная инфекция, сепсис (после выздоровления через 6 мес.);

3) гнойно-воспалительные заболевания кожных покровов (после выздоров­ления через 1 мес.);

4) гемолитическая болезнь новорожденных (не ранее чем через 6 мес. после выздоровления);

5) тяжелые родовые травмы с неврологической симптоматикой (после выздо­ровления по заключению врача-невропатолога через 3 мес.);

6) острые заболевания (не ранее чем через 1 мес. после выздоровления);

7) врожденные ферментопатии;

8) иммунодефицитные состояния;

9)генерализованная инфекция БЦЖ, выявленная у других ранее родившихся детей в семье (пп. 7-9 вакцинация противопоказана).

Дети с массой тела 2000 г и выше прививаются вакциной БЦЖ-М.

Противопоказания для вакцинации новорожденных вакциной БЦЖ-М -масса тела при рождении менее 2000г. (остальные противопоказания. см.БЦЖ).

Детям, невакцинированным в роддоме, проводят вакцинацию БЦЖ-М в поликлинике в течение 1-6 мес. после выздоровления. До 2-х месяцев без постановки пробы Манту с 2ТЕ, после 2-х месяцев ребенок вакцинируется при отрицательном результате пробы Манту с 2ТЕ (после консультации фтизиатра). Интервал между постановкой пробы Манту и вакцинацией не менее 3 дней, не более 2 недель.

Если в течение 2-х недель ребенок не был вакцинирован, то пробу повто­ряют.

Другие прививки новорожденному ребенку начинают проводить через Змее. после вакцинации БЦЖ (БЦЖ-М), если в месте введения вакцины отсутствует пустула и образовалась корочка. При наличии пустулы через фтизио. педиатра оформляется временный медицинский отвод от прививок.

В последующем другие прививки могут быть проведены с интервалом не менее 2-х месяцев до, и после вакцинации БЦЖ. Наличие осложненного течения БЦЖ является временным противопоказанием от других прививок.

Сведения о вакцинации записываются в историю развития ребенка – (форма 112/у - Зб) дата, вид вакцины, серия, доза и прививочные реакции в 1,3,12 месяцев. Эти же сведения дублируются в "карте профилактических прививок" (форма 063/ у;026у).

Прививочная реакция. Через 4-6 недель на месте введения вакцины появляется гиперемия, с небольшим узелком в центре, иногда с пустулой, может быть небольшой некроз с незначительным отделяемым, затем образуется корочка.

Заживление наступает у большинства вакцинированных к 4 месяцам, у части - к 6-8 месяцам от введения БЦЖ. На месте введения вакцины БЦЖ у большинства привитых образуется поверхностный рубчик размером 2-10 мм в диаметре, у остальных остается пигментное пятно. Следует избегать механических воздействий во время водных процедур.

За нормальную прививочную реакцию принимается такая реакция, когда размер изменений на месте введения вакцины БЦЖ не превышает 10 мм в диаметре и заживление наступает не позднее 6-12 месяцев. В неясных случаях - необходима консультация фтизиатра.

Осложнения БЦЖ. Осложнения после вакцинации БЦЖ (БЦЖ-М) обычно носят местный характер и отмечаются cравнительно редко:

1) подкожные холодные абсцессы возникают при попадании вакцины подкожно, как правило, через 1 месяц после прививки. В течение 2-3 месяцев они размягчаются, и появляется флюктуация. Затем у некоторых привитых возможно изъязвление абсцессов. При заживлении образуется звездчатый рубец.

2) поверхностная язва характеризуется поверхностным изъязвлением верхних слоев кожи, появляется через 3-4 недели;

3) поствакцинальный лимфаденит региональных к месту введения БЦЖ лимфоузлов появляется на 2-3 месяце при наличии нормальной прививочной реакции;

4) келоидные рубцы на месте постпрививочной реакции (опухолевидное образование над поверхностью кожи беловато-телесного цвета, очень плотной консистенции).

При обнаружении осложнений немедленное направление к фтизиопедиатру. Такие дети наблюдаются по VI "Г' группе диспансерного учета. Наличие осложнения вакцинации БЦЖ - противопоказание для следующих ревакцинаций.

Визначення матеріалу, матеріалознавства, електротехнічного матеріалознавства.

Матеріал - це об'єкт, що володіє певним составом, структурою й властивостями, призначений для виконання певних функцій. Матеріали можуть мати різний агрегатний стан: тверде, рідке, газоподібне або плазмове. Функції, які виконують матеріали - різноманітні. Це може бути забезпечення протікання струму - у провідникових матеріалах, збереження певної форми при механічних навантаженнях - у конструкційних матеріалах, забезпечення непротікання струму, ізоляція - у діелектричних матеріалах, перетворення електричної енергії в теплову - у резистивних матеріалах. Звичайно матеріал виконує кілька функцій, наприклад діелектрик обов'язково випробовує якісь механічні навантаження, а значить є конструкційним матеріалом.

Матеріалознавство - наука, що займається вивченням складу, структури, властивостей матеріалів, поведінку матеріалів при різних впливах: теплових, електричних, магнітних і т.д., а також при комбінації цих впливів. Теоретичною основою матеріалознавства є фізика й хімія. Стихійними матеріалознавцями були ще прадавні люди, наприклад, що навчилися робити кам'яні наконечники або сокири з певних каменів із шаруватою структурою. Технічний прогрес людства багато в чому заснований на матеріалознавстві. У свою чергу технічний прогрес дає нові можливості, методи, прилади для матеріалознавства, дозволяє створювати нові матеріали.

Розглянемо приклад з комп'ютерною технікою. Перші комп'ютери були на вакуумних електронних лампах і мали порівняно скромні можливості. Розмір їх був приблизно зі спортивний зал, розмір одиничного елемента для зберігання й обробки інформації становив кілька сантиметрів. Після відкриття напівпровідників розмір елемента поменшився приблизно в 10 раз, розміри комп'ютера поменшилися також приблизно в 10 раз. У міру дослідження напівпровідників їх розмір зменшувався, поки не відбувся якісний стрибок після відкриття інтегральних схем, коли кілька транзисторів з'єднали в одному елементі. Надалі й цей елемент постійно зменшувався й у ньому з'єднували все більшу кількість транзисторів. У цей час елементарний транзистор має розмір приблизно 0.5 мкм, у більших інтегральних схемах з'єднуються тисячі елементів. Передбачається, що в найближчому майбутньому буде поступово здійснюватися перехід на масштаб 0.2 мкм і 0.18 мкм. Є ідеї про створення елементів розміром з молекулу!

Електротехнічне матеріалознавство - це розділ матеріалознавства, який займається матеріалами для електротехніки й енергетики, тобто матеріалами, що володіють специфічними властивостями, необхідними для конструювання, виробництва й експлуатації електротехнічного устаткування. Ряд матеріалів традиційні для кожного з розділів матеріалознавства, у першу чергу, це конструкційні матеріали. Основні матеріали, розглянуті тут специфічні саме для електротехнічного розділу матеріалознавства, це в першу чергу діелектричні матеріали, потім провідникові матеріали, матеріали для резисторів. В основному ці теми й будуть розглядатися в курсі електротехнічного матеріалознавства. Для успішного освоєння курсу не потрібно спеціалізованих знань – досить математики та фізики в обсязі загального курсу.