Сутнісна характеристика моніторингу інновацій

У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» визначено, що моніторинг інноваційної діяльності — це систематична обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання, регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Моніторинг інноваційної діяльності здійснюється на підставі даних державної статистичної звітності, аналітичної інформації цент­ральних та регіональних органів державного управління, матеріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об'єкта моніторингу.

Нині існують чотири групи показників, що описують деякі ас­пекти науково-технічної та інноваційної діяльності. До них нале­жать статистичні показники розвитку сфери досліджень і розробок (НДЦКР), або статистика науки; патентна статистика; технологічний баланс платежів, що характеризують міжнародний трансфер техно­логій; бібліометричні дані про наукові публікації і цитованість.

Для моніторингу науково-технічної діяльності використовуються спеціальні форми статистичних спостережень у сфері науки, збір і роз­робка яких здійснюється органами державної статистики. Головний же недолік форм ста­тистичної звітності полягає в тому, що в них не відображаються багато кількісних та вартісних показників міжнародного трансферу технологій за різними видами існуючих у світі угод. Такими є уго­ди на: передачу патентів на винаходи; торгівлю безпатентними ви­находами; патентне ліцензування, передачу ноу-хау. Окрім згада­них, це угоди на: товарні знаки; промислові зразки; послуги техно­логічного змісту (інжиніринг); наукові дослідження й розробки, що здійснюються вітчизняними спеціалістами за кордоном або фінан­суються зарубіжними спонсорами. Додатково укладаються угоди на маркетингові, рекламні, фінансові, страхові, транспортні та інші послуги за реалізації основної угоди на обмін технологіями, які не мають технічного змісту.

З цього великого переліку видів угод і відповідних показників міжнародного трансферу технологій існує лише незначна інформація Національного Банку України щодо обсягів роялті та ліцензій­ний послуг, проведених наукових та конструкторських розробок, наданої науково-технічної допомоги. З усіх цих показників Націо­нальний Банк України публікує інформацію лише стосовно імпорту. Тобто експортна діяльність нашої країни в цьому напрямі офіцій­ною статистикою, Національним Банком України не відстежується. Це мотивується, в основному, незначними обсягами останньої.

Загалом же патентну статистику орієнтовано також на перший етап інноваційного циклу. Вона характеризує вузьку сферу іннова­ційної діяльності, і, крім того, має ряд інших недоліків. Так, багато продуктових інновацій не патентуються через швидке старіння тех­нічних рішень, які покладено у їх основу. На ряд процес-інновацій патенти не оформляються з міркувань збереження таємності, оскіль­ки в патенті розкривається чимало інформації. Значною перешкодою для патентування отриманих наукових результатів є відсутність коштів у наукових організацій та наукових працівників на цю діяль­ність і, головне, на подальшу підтримку дієвості патентів у різних країнах. Показники технологічного балансу платежів характери­зують лише потоки капіталу і технологій, але не дають змоги оцінити вплив цих потоків на тех­нологічну еволюцію та економічну, екологічну й технологічну її безпеку, а також на інноваційний клімат у країні.

Патентнийпошук — вив­чення охоронних документів різних країн з метою виявлення серед них патенту на винахід чи відкриття, аналогічних зробленому чи досліджуваному.

Патентний пошук є складною і копіткою справою. Серед такого великого обсягу інформації практично неможливо знайти потрібну без пев­ної методики пошуку.

Методика пошуку потрібної інформації ґрунтується на її класифікації. Усю технічну інформацію поділяють на науково-технічну і патентну.

Науково-технічна інформація — це інформація, розмі­щена в книгах, наукових статтях, депонованих рукописах, звітах про проведені науково-дослідні та дослідно-конструк­торські роботи, дисертаціях тощо.

Патентна інформація — інформація у поданих, але ще не розглянутих заявках, акцептованих заявках і виданих охоронних документах (па­тентах, авторських свідоцтвах).

Допомогу в пошуку необхідної науково-технічної літе­ратури надають різноманітні бібліографічні покажчики. Характер покажчика визначається його тематикою, ме­тою, ступенем повноти та обсягом цитованої літератури.

За тематикою покажчики поділяють на галузеві й тема­тичні. За метою покажчики поділяють на інформаційні та ре­комендовані. За способом і повнотою подання інформації покажчики поділяють на бібліографічні, анотовані та реферативні.

Україна власний патентний фонд почала формувати лише у 1992 році. Він базується переважно на матеріалах фонду колишнього СРСР. Патентні бібліотеки розвинутих країн містять дані про науково-технічні рішення за остан­ні 200 років. Повнота наявного в державі патентного фон­ду дає змогу перевіряти вітчизняні товари і зразки на па­тентну чистоту, оцінювати технічний рівень власних роз­робок шляхом зіставлення їх з останніми запатентованими розробками, прогнозувати тенденції розвитку наукових напрямів техніки й технології.

Перед опублікуванням змісту офіційного державного патенту інформацію про нього дають в державних періо­дичних виданнях патентного відомства країни. Надходження нових патентів на винаходи і корисні мо­делі систематизується за певними ознаками за допомогою міжнародного патентного класифікатора або універ­сального десяткового класифікатора. До кожного ви­находу чи патенту вказують номер авторського посвідчен­ня чи патенту або номер заявки на патент, дату заявки (дата пріоритету), індекс МПК чи УДК, прізвище та ініціали винахідника чи назву фірми-заявника, формулу винаходу, що відображає його новизну і корисність, а також необхід­ні для розуміння сутності винаходу креслення і схеми.

Залежно від типу вихідної інформації, взятої за основу пошуку, виділяють тематичний (пошук інформації за темою досліджень), нумераційний (номер охоронного документа і країна патентування) та іменний (фірмовий) (конкретна особа або фірма) пошук.

Отже, патентний пошук дає змогу інноваційним під­приємствам визначити наявність чи відсутність продуктів-аналогів і тим самим прийняти рішення щодо типу іннова­ційної політики, яка може бути оптимальною за умов, що склалися.

Якщо аналогів немає, а продукт є перспективним з погляду його сприйняття споживачами, то завданням фір­ми є його патентний захист і швидке виведення на ринок, що можливо за умов наступальної чи наступально-ризикової інноваційної політики. Коли ж патентний пошук за­свідчив наявність аналога, подальше розроблення іннова­ції є справою марною, якщо у ній не може бути зроблено таких змін, що гарантують їй непідпадання під дію охо­ронного документа.

У сучасному світі надзвичайно швидко зростає кількість науко­вої інформації. Так само швидко змінюються знання. Через це ви­никла необхідність створення центральної бази даних, яка зберігала б основні наукові журнали з усіх напрямів. Таку політематичну базу даних вперше створено Інститутом наукової інформації США у Філадельфії. Засновник інституту Юджин Гарфілд вперше у світі ввів індекс цитування, який встановлює кількість посилань на ту чи іншу статтю. Індекс визначається для окремого автора, журналу, ор­ганізації і навіть для країни. Таким чином можна об'єктивно встано­вити вклад відповідної структури у світову скарбницю знань. Вчені пильно слідкують за своїм індексом — для всього світу він править за взірець вагомості наукового результату.

Європейською науковою громадськістю було зроблено спроби підійти до формування системи показників інноваційної сфери так, щоб вони: охоплювали всі основні види інноваційної діяльності, виходячи з логіки інноваційного процесу; відображали її цільову орієнтацію; засвідчували вплив інноваційної активності на ефектив­ність виробництва; показували позиції корпорацій на внутрішньому й зовнішніх ринках. Ще у 1992 р. вийшло друком «Руководство по сбору и обработке данных в области технологических инноваций». У документі увагу зосереджено на дослідженні іннова­ційної діяльності на рівні промислових підприємств. У ньому пода­но основні поняття, які використовуються у цій сфері, визначено підходи до формування системи показників для характеристики ін­новаційної діяльності промислових підприємств, сформульовано ме­тодичні рекомендації з обробки й інтерпретації інформації, отриманої внаслідок обстеження.

Відтоді, виходячи з рекомендацій згаданого документу, у вітчиз­няній статистиці сталися певні позитивні зрушення. Проте їх недосить, і належить ще багато зробити задля всебічного й повного ста­тистичного забезпечення моніторингу інноваційної діяльності.