ЛЕПТОСПІРОЗ 4 страница

– комплектувати відгодівельні господарства дозволяється клінічно здоровими тваринами з благополучних господарств без дослідження на лептоспіроз;

– не допускати контактів тварин із худобою неблагополучних щодо лептоспірозу господарств, ферм, орендарів, власників, населених пунктів, на пасовищі, у місцях водопою тощо, не випасати невакцинованих тварин на території природного вогнища лептоспірозу;

– систематично знищувати гризунів у тваринницьких приміщеннях, на території ферм, у місцях зберігання кормів тощо в терміни проведення дератизації санітарно-епідеміологічною службою.

У разі встановлення діагнозу на лептоспіроз господарство (його самостійну частину) або населений пункт оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження та затверджують план організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів із ліквідації цього захворювання.

Водночас головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті повідомляє про це управління державної ветеринарної медицини області та головного лікаря районної санепідемстанції.

Спеціалісти ветеринарної медицини здійснюють клінічний огляд тварин, вимірюють температуру тіла у підозрілих у захворюванні. Таких тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою згідно з настановою щодо її застосування й антибіотиками (стрептоміцин сульфат – внутрішньом’язово по 25 тис. ОД/кг маси тіла з інтервалом 12 год протягом 4–5 днів; свиням, крім того, застосовують дитетрациклін внутрішньом’язово по 30 тис. ОД/кг маси тіла двічі через 48–72 год; канаміцин також внутрішньом’язово в дозі 15 тис. ОД/кг маси тіла тричі на добу з інтервалом 8 год протягом 4–5 днів). Вивчаючи чутливість 75 штамів лептоспір 47 серологічних варіантів до 20 антибіотиків у рідкому середовищі Кортгофа. Fuzi (1973) установив, що лептоспіри досить чутливі до ампіциліну, карбеніциліну, еритроміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, гентаміцину, олеандоміцину, поліміксину; помірно чутливі до пеніциліну, оксациліну, метациліну, стрептоміцину, неоміцину та хлорамфеніколу. Усі лептоспіри виявились резистентними до ванкоміцину, новобіоцину, рифампіцину, біоміцину, D-циклозерину. Е.П. Бернасовська зі співавт. (1999) зазначає, що активними відносно лептоспір є амоксицилін, еритроміцин, ампіцилін, бакампіцилін, циклациклін, піперациклін, мезлоциклін, доксициклін, хлортетрациклін, цефотаксим, моксалактам. Уведення антибіотиків хворим тваринам бажано поєднувати з ін’єкціями комплексних вітамінних препаратів.

Лікувальну сироватку вводять підшкірно в разових дозах великій рогатій худобі 50–120 см³, телятам – 20–40, свиням, вівцям, лисицям – 5–
30 см³. У тяжких випадках хвороби її ін’єктують повторно через 1–2 доби. Сироватку можна вводити і внутрішньовенно, але в половинних дозах.

Для знищення лептоспір у сечовивідних шляхах дають у середину гексаметилентетрамін з водою: великим тваринам – 5–20 г, дрібній рогатій худобі й свиням – 2–5 г, собакам – 0,5–2 г.

За умовами карантинних обмежень забороняється:

– виводити (вивозити) тварин із неблагополучного господарства, використовувати хворих тварин для відтворення, продавати їх населенню;

– перегруповувати тварин без дозволу головного лікаря господарства;

– виводити невакцинованих проти лептоспірозу тварин;

– випасати й напувати невакцинованих тварин на території, де перебували хворі на лептоспіроз тварини;

– використовувати м’ясо, продукти забою від хворих і підозрілих у захворюванні тварин без попереднього знезаражування;

– використовувати молоко від хворих тварин на господарські цілі без кип’ятіння. Молоко від клінічно здорових тварин, сироватка крові яких дає позитивну РМА без наростання титру, використовують без обмежень.

Плідників, інфікованих лептоспірами (позитивна РМА або наявність лептоспір у сечі), ізолюють, припиняють взяття у них сперми, обробляють лептоспіроцидними препаратами. Через 10–12 днів ефективність лікування контролюють шляхом мікроскопії сечі. У разі виявлення там лептоспір повторюють курс лікування й перевірку його ефективності. Запаси сперми, одержаної від плідників-лептоспіроносіїв, за шість місяців до встановлення діагнозу знищують.

О.Є. Галатюк (2003) зазначає, що серед коней спостерігається природна субімунізуюча інфекція, тому в благополучних господарствах за позитивної РМА з титрами 1:50 у частини коней і 1:100 не більше ніж у 20% поголів’я немає необхідності обробляти коней антибіотиками. У регіонах, стаціонарно неблагополучних щодо лептоспірозу, вакцинації підлягає все конепоголів’я господарства, в тому числі лошата з 2-місячного віку. При цьому ревакцинацію молодняку до року необхідно провести через 6 міс., а старших року – через 12 міс. Конематок на останньому місяці жеребності і в перший тиждень після жереблення, а також протягом 7 діб після дегельмінтизації не вакцинують. Таких коней вакцинують після завершення вказаного вище періоду. На 10–14-й день після вакцинації всім коням із титрами в РМА 1:200 і вище необхідно провести санацію антибіотиками. Клінічно хворих коней також обробляють антибіотиками і проводять симптоматичне лікування. Коли в конегосподарстві виявлені різні серовари лептоспір, які відсутні в одному з варіантів вакцин, то необхідно первісно вакцинувати першим варіантом, а через 14–15 діб – другим варіантом вакцини. Після вакцинації проводиться дезінфекція денників, піддонів, вигульних майданчиків, де утримуються коні. Наступне дослідження в РМА проводять через 3 місяці після вакцинації. У більшості коней титри антитіл у РМА не виявляються в цей період, а у незначної частини залишаються на рівні 1:50. У разі виявлення коней з титрами 1:200 і вище їм необхідно провести антибіотикотерапію. Регулярне проведення дератизацій, вакцинації молодняку та ревакцинації дорослих коней протягом 2–3-х років сприяє оздоровленню господарства.

Корми, до яких мали доступ хворі на лептоспіроз тварини, згодовують вакцинованому поголів’ю.

Бугаїв-плідників на племпідприємтвах (станціях, пунктах штучного осіменіння), розташованих у зонах природного вогнища лептоспірозу, вакцинують проти лептоспірозу.

Повторне дослідження сироватки крові в РМА і мікроскопію сечі всіх плідників на раніше неблагополучному підприємстві (станції) здійснюють через 3 місяці і у разі одержання негативних результатів – надалі кожні 6 місяців.

Забивають хворих тварин на санітарній бойні, а за її відсутності – у забійному цеху м’ясокомбінату в кінці зміни після видалення із залу всіх туш і субпродуктів. Приміщення та обладнання цеху після цього дезінфікують. Продукти забою використовують згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса й м’ясопродуктів.

У розплідниках службового собаківництва клінічно хворих і підозрілих у захворюванні тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою й стрептоміцином сульфатом, який уводять 1 раз на добу протягом 4–5 днів по 25 тис. ОД/кг маси тіла (або іншими антибіотиками, зокрема, клафораном).

Клінічно здорових собак усіх вікових груп вакцинують проти лептоспірозу. Продаж тварин із неблагополучних щодо лептоспірозу розплідників забороняється.

Після ізоляції хворих і підозрілих у захворюванні тварин у приміщенні та загонах проводять механічне очищення й дезінфекцію 1–2%-ними розчинами формаліну, 2%-ним розчином їдкого натру, освітленим розчином хлорного вапна, який містить 3% активного хлору.

Господарство (ферма, стадо) вважається оздоровленим від лептоспірозу після проведення ветеринарних заходів і за відсутності хворих тварин і тварин-носіїв лептоспір.

Перед зняттям карантинних обмежень через один-два місяці після проведення заходів досліджують у РМА не менш як 50 проб сироватки крові молодняку (не повинно бути позитивних реакцій) і не менш як 100 проб сечі від кожної тисячі дорослих тварин, але не менш як від 100 тварин, серед яких не повинно бути носіїв лептоспір. Реакція мікроаглютинації у дорослих тварин може лишатися позитивною. Повторне обстеження на лептоспіроз у раніше неблагополучних господарствах проводять через 6 місяців після зняття карантинних обмежень.

Вивозити (виводити) тварин на племінні і користувальні цілі дозволяється з господарств, благополучних щодо лептоспірозу.

Призначених на продаж тварин утримують у карантині і досліджують їх сироватку крові на лептоспіроз у РМА; свиней, крім того, обробляють стрептоміцином сульфатом у дозі 15–20 тис. ОД/кг маси тіла з інтервалом 12 год протягом п’яти днів незалежно від результатів лабораторного дослідження. У разі одержання негативних даних досліджень по всій групі, виведення (вивезення) тварин дозволяється без обмежень.

У разі виявлення у крові тварин антитіл усю групу залишають у господарстві і проводять додаткові дослідження для визначення благополуччя господарства щодо лептоспірозу (кров не менше від 50 гол. тощо).

Виведення (вивезення) молодняку з господарств, в яких є поодинокі (до 10%) тварини з позитивною РМА, за відсутності лептоспір у сечі дозволяється в межах області за згодою обласного управління державної ветеринарної медицини в господарства з аналогічною ситуацією щодо лептоспірозу після обробки стрептоміцином сульфатом (Бакулов И.А. та ін., 2000; Корнієнко Л.Є. та ін., 2002).