Туберкульозу в біопробі 5 страница

У птахівничих господарствах у разі встановлення туберкульозу всю птицю неблагополучного пташника здають на забій, проводять заключні оздоровчі заходи, після чого формують нове стадо із здорової птиці. Благополуччя щодо захворювання птиці на туберкульоз контролюють шляхом проведення систематичного обстеження внутрішніх органів загиблої та забитої птиці. При виявленні патолого-анатомічних змін, характерних для туберкульозу, матеріал досліджують бактеріологічним методом.

Заходи з оздоровлення великої рогатої худоби від туберкульозу в приватних господарствах. У разі виявлення в окремих господарствах реагуючої на туберкулін великої рогатої худоби її ізолюють, не допускають контакту на випасах і водопою з тваринами, які належать іншим господарствам населеного пункту, в межах якого виявлено хворобу. Молоко від реагуючих на туберкулін корів забороняється реалізувати і вживати в їжу. Через 30–45 діб ізольовану худобу повторно досліджують на туберкульоз симультанною алергічною пробою із застосуванням ППД туберкуліну для ссавців і ААМ. Тварин, які не реагували на туберкулін, а також тих, у яких інтенсивність реакції на ААМ вища в порівнянні з реакцією на туберкулін, вважають здоровими. Тварин з більш інтенсивними реакціями на туберкулін, ніж на ААМ, а також тих, які мають однакову інтенсивність реакцій на обидва алергени, піддають діагностичному забою, а відібраний від них матеріал досліджують бактеріологічним методом на туберкульоз. Діагноз на туберкульоз встановлюють за результатами патолого-анатомічного та бактеріологічного досліджень.

У приватних господарствах, де утримують понад 10 голів великої рогатої худоби, серед яких виявлені тварини, які реагують на туберкулін, цих тварин ізолюють і через 30–45 діб досліджують симультанною алергічною пробою на туберкульоз із застосуванням ППД туберкуліну для ссавців і ААМ. У період визначення природи реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби алергічним методом досліджують на туберкульоз інші види тварин і птицю. Господарські подвір’я і приміщення, в яких утримувалась хвора на туберкульоз худоба, очищають від гною, залишків кормів і проводять дезінфекцію.

Ветеринарно-санітарні заходи в неблагополучних щодо туберкульозу господарствах. Молоко від умовно здорових щодо захворювання на туберкульоз корів неблагополучного господарства знезаражують методом пастеризації на пастеризаторах за режиму 85^оС протягом 30 хв. або в режимі 90^оС протягом 5 хв. та на установках інфрачервоного нагрівання за режиму 79,5^оС ± 0,5^оС без витримування. Після пастеризації молоко направляється на молокопереробне підприємство. За відсутності в господарстві пастеризаторів молоко сепарують, вершки і відвійки кип’ятять. Вершки здають на молокопереробні підприємства, а відвійки використовують для годівлі тварин. Молоко від реагуючих на туберкулін корів благополучного господарства в період визначення у них причин сенсибілізації до туберкуліну знезаражують методом пастеризації або кип’ятінням і використовують для відгодівлі тварин. Після спростування діагнозу на туберкульоз корів повертають в загальне стадо, а молоко від них використовують без обмежень. Молоко, одержане від хворих на туберкульоз корів у період їхнього утримування в господарстві, знезаражують кип’ятінням і використовують для відгодівлі тварин. Молоко від корів з клінічними ознаками хвороби одержувати забороняється. Відвійки знезаражують на молокопереробному підприємстві методом пастеризації, лише після цього їх відпускають з відповідним записом у супровідних документах споживачу для годівлі тварин. Контроль якості знезараження молока і відвійок на фермі та на молокопереробному підприємстві здійснює державна районна або міська лабораторія ветеринарної медицини.

Худобу з неблагополучних ферм виводять в літні табори, розміщені не ближче ніж за 500 м від тваринницьких приміщень та населених пунктів.

Гній, підстілку та залишки кормів піддають біотермічному знезараженню за межами ферми. Гній як добриво використовують для вирощування технічних культур лише через 2 роки після зберігання його в буртах. Гноївку та сечу знезаражують формальдегідом згідно з настановою із застосування. Отели корів приймають у пологових приміщеннях. Телят вирощують ізольовано. До семи днів їх випоюють молозивом від здорових корів. У профілакторії телят обов’язково випоюють пастеризованим (або кип’яченим) молоком та відвійками від умовно здорових та здорових корів. Телят з 40-добового віку досліджують на туберкульоз алергічним методом, реагуючих здають на забій, а нереагуючих переводять на відгодівлю. Пасовища, на яких випасали неблагополучну щодо захворювання на туберкульоз худобу, вважають придатними для випасу через 12 місяців. Перед зняттям карантинних обмежень на фермі проводять санітарний ремонт та заключну дезінфекцію, а також заходи зі знешкодження збудника туберкульозу на території господарства.

Охорона людей від захворювання на туберкульоз. Керівники господарств та власники худоби забезпечують умови для проходження медичного обстеження не рідше одного разу на 6 місяців, у тому числі на туберкульоз, працівників господарств, які працюють з тваринами. Не допускають до роботи з тваринами хворих осіб і тих, які не пройшли медичне обстеження і не мають особистих санітарних книжок. Керівники господарств забезпечують усіх, хто працює на фермах, спеціальним одягом та взуттям, достатньою кількістю засобів для знезараження рук, взуття, одягу, створюють умови для зберігання спецодягу і взуття, а також для прання спецодягу. У кожному приміщенні повинні бути умивальники, мило, рушники, аптечки першої медичної допомоги, душові кімнати та кімнати для відпочинку. Керівники господарств контролюють ведення на фермах журналу для пропозицій та вказівок спеціалістів ветеринарної медицини і санітарно-епідеміологічних станцій, а також їх виконання. Працівники тваринницьких ферм повинні дотримуватись правил особистої гігієни, з якими їх ознайомлюють керівники господарств (ферм), медичні спеціалісти та спеціалісти ветеринарної медицини.