Особливості проведення навчальних занять з фізичного виховання для підвищення працездатності студентів

Структура організації навчального процесу у ВНЗ надає дію на організм студента, змінюючи його функціональний стан і впливаючи на працездатність. Ця обставина має враховуватися і при проведенні навчальних занять з фізичного виховання, які також впливають на зміну працездатності студентів.

Щоб переконатися в правильності такого твердження, було проведено річний експеримент, в якому перевірялася доцільність проведення навчальних занять у такі періоди навчання, коли знижується працездатність і погіршується самопочуття: наприкінці навчального дня (на останній парі занять), на початку і в кінці тижня (понеділок, п'ятниця). Отримані відомості порівнювалися з даними студентів, де заняття проходили з звичайним плануванням. В результаті експерименту встановлено, що всі досліджувані показники: працездатність і самооцінка настрою, активність, самопочуття на окремих відрізках навчального року виявилися істотно кращими в групі з експериментальним режимом занять. Так, якщо до кінця тижня якісний показник працездатності знижувався в середньому до 46 % у групі з звичайним плануванням занять, то в експериментальній лише на 13,2 %. До кінця семестру відповідно на 42 і 15 %; в кінці року на 52 і 12 %. Аналогічний характер зрушень спостерігався і в показниках самооцінки.

За результатами досліджень встановлено, що для успішного виховання основних фізичних якостей студентів необхідно спиратися на закономірну періодику працездатності в навчальному році. Згідно з цим в першій половині кожного семестру на навчальних і самостійних заняттях доцільно застосовувати фізичні вправи з переважною (до 70-75%) спрямованістю на розвиток швидкісних, швидкісно-силових якостей і швидкісної витривалості з інтенсивністю по ЧСС 120-180 удар / хв.; в другій половині кожного семестру з переважною (до 70-75%) спрямованістю на розвиток сили, загальної та силової витривалості з інтенсивністю по ЧСС 120-150 удар / хв. Перша частина в семестрі збігається з вищим функціональним станом організму, друга - з його відносним зниженням. Заняття, побудовані на основі такого планування засобів фізичної підготовки, роблять стимулюючий вплив на розумову працездатність студентів, покращують їх самопочуття, забезпечують прогресивне підвищення рівня фізичної підготовленості в навчальному році.

При плануванні та організації навчальних і самостійних занять з фізичного виховання в режимі навчального дня в період впрацювання (ранкові години - нульова або перша навчальна пара) переважно використовувати фізичні навантаження з ЧСС 110 - 130 удар / хв і моторної щільністю до 65-80 % або з ЧСС 130 - 160 удар / хв. при моторної щільності 50-65%. Такий режим занять скорочує період впрацювання в навчальному працю, стимулює період високої працездатності. Проведення занять в такому режимі в період високої працездатності (друга навчальна пара годин) сприяє її збереженню до кінця навчально-трудового дня, включаючи період самопідготовки. Використання занять з двома розглянутими режимами в період зниження працездатності (третя - четверта пари годин) забезпечує короткий стимулюючий ефект післядії при ЧСС 110-130 удар / хв.. і більш виражений і тривалий при ЧСС 130-160 удар / хв. Заняття з ЧСС понад 160 удар / хв. і моторної щільністю 65-75% рекомендується використовувати лише на останніх годинах навчального розкладу. Для недостатньо тренованих студентів використання такого режиму призводить до істотного зниження розумової працездатності, і продовжувати продуктивну самопідготовку вони можуть лише після 4-5 год відпочинку. З цієї причини застосування такого режиму занять у дні напруженої навчальної діяльності (іспит, залік, контрольна робота) небажано.

При двох заняттях у тиждень поєднання фізичних навантажень з розумовою працездатністю має такі особливості. Найбільш високий рівень розумової працездатності спостерігається при поєднанні двох занять при ЧСС 130-160 удар / хв з інтервалами в 1-3 дні. Позитивний, але вдвічі менший ефект досягається при чергуванні заняття з ЧСС 130-160 удар / хв. і 110-130 удар / хв. Використання двох занять на тиждень при ЧСС понад 160 удар / хв.. веде до значного зниження розумової працездатності в тижневому циклі, особливо для недостатньо тренованих. Поєднання занять з таким режимом на початку тижня і занять з ЧСС 110-130, 130-160 удар / хв. в другій половині тижня надає стимулюючу дію на працездатність студентів лише наприкінці тижня.

Природно, що для осіб з ослабленим здоров'ям, а також для студентів з високим рівнем тренованості в розглянуті режими занять повинні бути внесені корективи. В цілому, чим вище рівень фізичної підготовленості, тим вище рівень стійкості розумової працездатності до рухових навантажень. Слід враховувати і процес адаптації до фізичних навантажень певної інтенсивності та тривалості, в ході якої розумова працездатність буде поступово носити більш стійкий характер.

Перевірка ефективності різноманітного поєднання режимів при двох заняттях у тиждень протягом одного семестру дозволила встановити»зону»оптимальної взаємодії між розумовою і фізичною працездатністю студентів. Їй відповідає використання занять з режимом ЧСС 130-160 удар / хв. Перевищення оптимуму у використанні засобів фізичного виховання підвищує ефект в рухової діяльності, але веде до обмеження в інтелектуальній. Їх знижений рівень веде до обмеження розвитку рухових здібностей і мало значущий для підвищення ефективності навчально-трудової діяльності. Тому орієнтація на оптимум відповідає вимогам соціальної практики формування загальнокультурного та професійного розвитку особистості студента у вузі.

У практиці фізичного виховання певної частини студентів постійно виникає проблема: як поєднувати успішне ' виконання обов'язків по навчанню і підвищення спортивної майстерності. Друге завдання вимагає 5-6 навчально-тренувальних занять на тиждень, а іноді й двох на день. Встановлено, що проведення двох занять на день різко обмежує можливості студентів - спортсменів у навчальній діяльності, особливо якщо обидва заняття були значні за обсягом. У той же час проведення до початку навчання короткочасної інтенсивного тренування в поєднанні з вечірніми об'ємними заняттями дозволяло їм успішніше вчитися. При п'яти заняттях на тиждень доцільно варіювати обсяг тренувальних занять виходячи з наступного їх співвідношення у відсотках: понеділок - 100, вівторок - 70-75, середа - 130-140, четвер - відпочинок, п'ятниця - 130-140, субота - 100-110. Такий підхід дозволяє, з одного боку, враховувати тижневу періодику працездатності, з іншого - забезпечує кращу адаптацію організму до тренувальних впливів. Для підвищення спортивного потенціалу студенти можуть виділяти на тиждень до 18 год. на тренувальні заняття. Якщо в канікули обсяг тренувальної роботи досягає 100 %, то в період іспитів його необхідно знижувати до 50-55%, під час заліків до 65-70 %, протягом семестру він становить 75-80%.

При систематичних заняттях різними видами спорту виховуються певні психічні якості, що відображають об'єктивні умови спортивної діяльності. На рис. 4.7 представлені типові відмінності в прояві психічних і психомоторних якостей у баскетболістів і плавців. Ігрові види спорту, а також види, пов'язані з єдиноборством, за інших рівних умов пред'являють більш високі вимоги до психіки. Це обумовлено швидкою зміною тактичних ситуацій, необхідністю їх миттєвої оцінки і організації відповідних дій, здійснюваних в умовах дефіциту часу.

Найбільш поширеною формою організації занять зі студентами спеціального навчального відділення є два заняття на тиждень по 90 хв. Однак дослідження дають підставу для внесення змін у цей режим.

Рис. 4.7. Типові прояви психічних і психомоторних якостей спортсменів (по відношенню до середнього рівня) у баскетболістів - білі стовпчики і плавців - заштриховані.

1 - тонка сенсомоторна координація; 2 - час дій у відповідь реакції па складні сигнали; 3 - розподіляється і переключення уваги; 4 - оволодіння сенсомоторними навичками та їх переробка; 5 - перекодування інформації; 6 - надійність у виконанні сенсомоторних завдань; 7 - психічна стійкість в умовах стресу.

Вивчення ефективності трьох режимів занять: I варіант - два заняття по 90 хв.; II варіант - 4 заняття по 45 хв.; III варіант - 6 занять по 30 хв. для студентів з однорідною характеристикою захворювань дозволило встановити наступне. Заняття з I варіанту в безпосередньому та віддаленому періоді післядії знижують розумову працездатність, особливо такі функції уваги, як стійкість, розподіл і інтенсивність. Це свідчить про наявність втоми у студентів, що підтверджується їх самооцінкою. Другий варіант надавав позитивний, хоча і незначну вираженість після дії. Найбільш виражений позитивний ефект був при III варіанті занять. Його позитивний ефект проявляється і в показниках функціональної підготовленості. Разом з тим виявилося, що по мірі стійкого підвищення рівня функціональних можливостей студентів, можливий перехід на II режим занять. Щоб підвищити розвиваючі можливості навчальних занять, доцільно (поряд з поліпшенням загальнофізичного стану і усуненням функціональних відхилень для зміни домінанти»неповноцінності») приділяти увагу розвитку функцій уваги, пам'яті, мислення, прояв яких необхідно в навчальній праці й активно розвивати які можливо в рамках фізичного виховання. Вирішення цієї проблеми пов'язане з включенням студентів у процес самовиховання, оволодіння прийомами самопізнання, а також самоспостереження, самоаналізу, самооцінки.

Отже, узагальнені характеристики успішного використання засобів фізичної культури в навчальному процесі, що забезпечують стан високої працездатності студентів у навчально-трудової діяльності, такі: тривале збереження працездатності в навчальному працю; прискорена впрацювання; здатність до прискореного відновлення; емоційна і вольова стійкість до збиваючих факторів; середня вираженість емоційного фону; зниження фізіологічної вартості навчального праці на одиницю роботи; успішне виконання навчальних вимог і хороша успішність, високі організованість і дисципліна в навчанні, побуті, відпочинку; раціональне використання бюджету вільного часу для особистісного та професійного розвитку.