Працездатність студентів в умовах оздоровчо-спортивного табору

Здоровий спосіб життя студентів увазі систематичне використання засобів фізичної культури і спорту в навчальному році. Успішному виконанню навчально- трудових обов'язків при збереженні здоров'я і високої працездатності допомагає активний відпочинок. Серед різних форм відпочинку в канікулярний період широкий розвиток у вузах отримали студентські оздоровчо-спортивні табори (зимові та літні).

Комплексне використання природних і гігієнічних факторів у поєднанні з оптимальною фізичною активністю сприяє прискореному відновленню функціонального стану центральної нервової системи і працездатності студентів після екзаменаційного періоду. Так, в процесі 10-денного зимового канікулярного відпочинку в таборі студенти щодня виконували 15 - 20 –хв. зарядку на повітрі, прогулянки піші і на лижах, загальною тривалістю 2-3 год., ігри на повітрі, гартують процедури. В результаті всі функції уваги, тремор динамічний і статичний, час простою і складною сенсомоторної реакції, час утримання статичного зусилля у студентів, які відпочивали в таборі, в порівнянні з тими, хто залишався в місті, виявилися краще на 9-19 % і свідчили про повне відновленні, а в ряді випадків перевищенні показників, зафіксованих до початку заліково-екзаменаційної сесії.

20-денний відпочинок у таборі, організований через тиждень після завершення літньої сесії, дозволив відновити всі показники розумової та фізичної працездатності, в той час як у відпочивали в місті відновні процеси протікали мляво.

Щоб забезпечити найбільш виражений рекреаційний ефект відпочинку в таборі, необхідно враховувати ряд організаційно - методичних умов: 1) доцільно на період перебування в таборі для кожного студента розробити індивідуальну програму, що враховує його психоемоційний, функціональне і фізичний стан після екзаменів та адекватний вибір засобів і методів рекреативно-оздоровчого характеру; 2) забезпечити студентам дискретну зворотний зв'язок щодо широкого використання оздоровчо-гігієнічних факторів і засобів фізичної активності та оцінці їх впливу на психоемоційний, функціональний і фізичний стан. На цій основі необхідно долучати їх до методів самопізнання, самоконтролю, саморегуляції; 3) враховувати, що при реалізації програми фізичної активності необхідно дотримуватися послідовність зміни періодів: втягування, коли використовуються навантаження з щадним режимом, при ЧСС 120-150 удар / хв..; стабілізації, в процесі якої навантаження досягають оптимальних значень для кожного індивіда; періоду відносного зниження навантажень, необхідного для вираженого кумулятивного ефекту активного відпочинку; 4) по можливості ширше відображати в заняттях професійну спрямованість фізичного виховання і прилучення студентів до інструкторсько-методичної діяльності; 5) особливо значимо перебування в таборі для студентів першокурсників, процес адаптації яких до навчання у вузі найбільш складний за нервово-емоційним та фізичним витратам.