Культова практика іудаїзма

Паралельно з релігійними уявленнями виникав і культ, основ­ною частиною якого були свята й обряди. Серед останніх у період іс­нування ієрусалимського храму Ягве (X ст. до н. е. - І ст. н. е.) го­ловним був обряд жертвоприношення. Старий завіт Біблії ретельно регламентував цей обряд. Второзакония, наприклад, вимагало: «Три­чі на рік уся чоловіча стать має являтися перед лицем пана бога тво­го, на місце, що обере він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не має являтися перед лицем господа з пустими руками, але кожний з даром у руці своїй...» (16, XVI - XVII). Пере­лік жертвоприношень (рослинних, тваринних, грошових та ін.) і опис порядку приношення жертви міститься й у інших книгах Ста­рого завіту (Левіт, Числа).

У Біблії знайшли відображення й обрядові приписи харчового характеру (кашрут). Будучи пов'язаними з найдавнішими тотемісти­чними уявленнями, що забороняли вживання в їжу тотемних тварин або рослин, ці приписи поділяють продукти на дозволені (кошерні) й недозволені (трефні), відносячи до останніх м'ясо свині, зайця й де­яких інших тварин.

Серед безлічі релігійних обрядів велике значення в іудаїзмі на­дається обрядові обрізання, що являє собою трансформований зви­чай стародавніх ініціацій і є широко розповсюдженим серед семітсь­ких народів. Релігійне переосмислення цього найдавнішого звичаю було закріплене в Біблії, що розглядає обрізання як знак приналеж­ності до іудаїзму, присвяти Ягве.

Значну роль в іудейському культі відіграють різноманітні свята, серед яких слід звернути увагу на суботу (шаббат), пасху (песах), ку­щі (суккот), новий рік (рошгашана), судний день (іом-кіпур) і п'яти­десятницю (шабуот). Більшість з цих свят спочатку відбивали вироб­ничу діяльність древніх євреїв і збігалися з основними господарсь­кими циклами скотарського, а потім землеробського періоду. Зі зміц­ненням культу Ягве субота стала відзначатися як день спокою, вста­новлений богом по закінченні шестиденного творіння. Пасха і свято кущів, що примикає до неї, почали асоціюватися з виходом євреїв з Єгипту під проводом Мойсея. Новий рік і судний день, що йдуть один за одним, присвячувалися небесному суду Ягве. І, нарешті, ша­буот (п'ятидесятий день після початку пасхи) відбивав події, пов'я­зані з «синайським одкровенням» — божественною передачею євре­ям Тори через пророка Мойсея. Іудейські свята строго регламентова­ні, вимагають виконання десятків настанов і заборон. Так, суботні правила визначають порядок ведення домашнього господарства в пе­ріод свята, користування транспортом, ставлення до видовищ і т. п. Y свято пасхи віруючому забороняється вживання хліба з квасного тіста. Замість нього пропонуються опрісноки (маца). Звичай випіка­ти під час землеробського релігійного свята опрісноки (маццот), що уособлювали тіло духів ріллі, коріниться в тотемізмі й магії. В умо­вах переходу стародавніх євреїв до осілості цей звичай поступово замінив більш стародавній — приношення в жертву духам пустелі першого ягняти. Пізніше іудейські жерці зв'язали випічку опрісно­ків з виходом з Єгипту.