Час і місце започаткування християнства. Стадія актуальної есхатології

Історія становлення християнства охоплює період з середини І до V ст. н. е. У цей час християнство пройшло декілька стадій:

• стадія так званої актуальної есхатології (друга половина І ст.);

• стадія пристосування (II ст.);

• стадія боротьби за панування в Римській імперії (III - V ст.). Перший етап історії християнства найбільш точно віддзеркале­ний в «Апокаліпсисі», останній за порядком книзі Нового Заповіту (хоча створеній раніше від інших текстів, приблизно в 68 p.). Слово «Апокаліпсис» у перекладі з грецької означає «одкровення». Це час­тина Біблії, що являє собою містичні оповіді про кінець світу, про­роцтва про долю людства й світу. Тому початковий етап християнсь­кої історії можна назвати апокаліптичним, а з урахуванням тієї об­ставини, що на розглянутому етапі християнство ще не порвало з іу­даїзмом — іудеохристиянським.

Спроби відшукати його історичний прототип успіху не мала. В кумранських рукописах йому притаманні особливі риси: вчитель знав істину «прямо з божих вуст», міг розтлумачити всі таємниці в пророчих проповідях. Кумраніти вірили в можливість воскресіння Вчителя та його повернення на землю.

Кумранітів слід розглядати як прямих попередників християнст­ва. На доказ наведемо постать Іоанна Хрестителя, який спочатку приєднався до кумранітів, а вже потім став проповідувати окремо. Згідно з традицією, одним із тих, кого було похрещено Іоанном у во­дах Йордану, став Ісус (Йошуа з Галілеї), котрий не приєднався до Іоанна, а почав самостійну проповідь.

У своєму подальшому розвитку християнство все більше відхо­дить від есейства, яке вплинуло на християнську есхатологію (тобто очікування кінця світу) демократичним характером, ненавистю до «всесвітньої повії» — Риму, очікуванням кінця світу та нового світу, котрий відповідав би нормам царства небесного.