За місцем здійснення залежностей електричні централізації поділяють на системи з місцевими і центральними залежностями.

У системи з місцевими залежностями уся апаратура розташовуються в окремих релейних приміщеннях у горло­вині станції. Приймаючи до уваги релейну елементну базу, такий спосіб не тільки не забезпечував надійної роботи, але й сильно обмежить функ­ціональні можливості системи. Абстрагуючись від конкретних умов, слід зазначити, що при такому способі здійснення залежностей можливе ство­реним децентралізованих систем управління. Деякі нові системи мікроп­роцесорної централізації мають більш-менш подібну структуру. При цьому дуже різко зростають можливості схем рейкового обладнання. Подібні системи дозволяють оперувати такими термінами,як «інтелектуальне рейкове коло», «інтелектуальна стрілка» тощо.

Системи з центральними залежностями відносяться до сучасних. У них уся апаратура розміщується на посту централізації. Ці системи використовувалися на більшості малих станцій, але згодом вони були замі­нені на більш досконалі - з центральними залежностями і центральним живленням. Цей принцип зараз використовується на малих і ве­ликих станціях.

Переваги системи з центральними залежностями і центральним живленням:

• значне розширення функціональних можливостей: маршрутизація всіх видів експлуатаційної роботи;

• підвищення надійності роботи;

• поліпшення технічного обслуговування, прискорення пошуку ушкоджень;

• поліпшення умов праці обслуговуючого персоналу;

• індустріалізація проектування та будівництва.

Недоліки систем з центральними залежностями і центральним живленням:

• загальне збільшення капітальних витрат на будівництво ЕЦ;

• ускладнення кабельноїмережі;

• різке ускладнення системи;

• значнийтехнічний персонал для обслуговування й перевірки приладів.