Особливості розвитку емоційної сфери особистості

В. Штерн виділяє такі властивості емоційних процесів на ранніх етапах розвитку дитини: сила, яка пов'язана з безпосеред­ньою реакцією організму на незадоволення вітальних потреб, ко­роткочасність реакцій, неоднозначний і безпосередній характер емоційного реагування.

К. Обуховський стверджує, що унемовлят виникає потреба в емоційному контакті як орієнтування в емоційному стані інших людей. Перша симпатія до дорослого виникає на основі задово­лення від ситуативно-особистісного спілкування з ним. Потім у дитини виникає синтонія як здатність відкликатися на емоційний стан іншої людини. Уже в другому півріччі відбуваються зміни емоційних проявів, які проявляються у вибірковому і неодно­значному реагуванні дитини на емоційний настрій людей, з яки­ми вона взаємодіє. Емоційні взаємини з дорослими стають більш диференційованими і стійкими, хоча й зберігають ситуативний характер. Умовою розвитку симпатії є активність дорослого в спільній діяльності.

У ранньомудитинстві емоційного відтінку набуває не тільки присутність дорослого, скільки його участь у спільній предметній діяльності. Дитина провокує емоційну оцінку і відгук дорослого. З'являється радість засвоєння предметного світу. Часто почуття стають мотивами поведінки.

У дошкільний період емоції випереджають хід виконання дій, виникає здатність до співпереживання, здатність передбачити й наслідки своїх дій, сумління совісті. Ці соціальні почуття ли­ше починають формуватися. Вони розвиваються у грі. Дитина отримує задоволення від самої гри. Емоції беруть участь у підпо­рядкуванні мотивів, що призводить до становлення довільної регуляції.