Напрямки та проблеми взаємодії психолога, педагога і соціального педагога у процесі навчання та виховання дітей

Взаємодія людей – це складне психологічне явище, в основі якого знаходяться цілісні системи взаємних дій і реакцій, між якими виникає причинна залежність. Взаємодія включає низку необхідних компонентів. По-перше, це обмін думками, знаннями, ідеями, тобто інформацією (комунікативний компонент), по-друге, - обмін діями (діяльнісний компонент), по-третє, - процес сприймання і розуміння партнерами один одного (перцептивно-емоційний компонент). Тільки в сукупності усі ці компоненти забезпечують взаєморозуміння людей.

Психологічна служба освіти – ці своєрідне поле взаємодії практичного психолога з учасниками освітнього процесу (дітьми, учителями, їх батьками, адміністрацією навчального закладу тощо).

Безперечно. Успішне розв’язання складних завдань навчання і виховання залежить від діяльності всього педагогічного колективу, від кожного педагога, його професіоналізму, ерудиції, культури. Опора на досвід педагогів і вихователів необхідна у роботі практикуючого психолога. Окрім того, він також здійснює синтез педагогічного досвіду з даними психологічної науки. Взаємодоповнюваність позицій психолога і педагога у підході до дитини, їх тісна співпраця на усіх стадіях роботи і з окремими дітьми, і з дитячими колективами необхідно розглядати як необхідну умову забезпечення роботи служби.

Нажаль, нерідко взаємодія в освітньому просторі розглядається переважно як парна взаємодія: педагог-учень, батьки-діти, педагог-батьки, психолог-дитина тощо.

У дійсності, професійна взаємодія в сфері освіти значима насамперед завдяки цілісному, всебічному включенню усіх учасників у взаємодію, формування у них уявлення про своє місце в освітньому просторі.

Отже, перед психологом стоїть завдання організувати продуктивну взаємодію усіх учасників педагогічного процесу, навчити взаємодіяти один з одним і з усіма.

Взаємодія можлива за умови чіткого розуміння і виконання усіма спеціалістами своїх функціональних і професійних обов’язків. Педагог не повинен підміняти ні батьків, ні психолога, психолого – педагога, батька, соціального працівника.

Взаємодоповненість професійних позицій і знань психолога та педагога у підході до проблемних питань – необхідна умова успішної роботи навчального закладу.

Система психологічної допомоги учасниками освітнього процесу передбачає їх тісну взаємодію. Однак усвідомлення функціональних позицій кожного дозволить успішно будувати співпрацю на засадах діалогічності. Визначення кола професійних компетенцій дозволить усвідомити кожному зміст його вкладу у спільну діяльність з розвитку дітей, створення сприятливого психологічного клімату, забезпечення психічного здоров’я усіх, хто включений в освітній простір.