Особливості ІМ із зубцем Q та IМ без зубця Q

При лікуванні гострого ІМ основними завданнями лі­каря є:

1. зняття больового нападу;

2. спроба відновлення коронарного кровотоку на місці оклюзії;

3. попередження небезпечних для життя аритмій;

4. обмеження зони інфаркту;

5. лікування ускладнень;

6. психологічна і фізична реабілітація.

Напрямки лікувальної тактики:

1.Знеболювання.

2. Фібринолітики, гепарин, антиагреганти.

3. Нітрати.

4. Глюкозо-інсуліново-калієва-суміш.

5. Бета-адреноблокатори.

6. Блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем, верапаміл.

1. Периферичні вазодилататори з переважною дією на венозне русло (нітрогліцерин, ізосорбід динітрат та ін.).

7. Діуретики.

8. Інгібітори АПФ.

10. Спонтанне дихання під підвищеним тиском (суміш кисню і повітря - 1:1).

Лікування нестабільної стенокардії (НС) та неускладненого неQ –ІМ без підйому сегменту ST (раніше називався субендокардіальний ІМ)

Хворих на НС необхідно госпіталізувати за викликом швид­кої допомоги в інфарктне відділення.Сучасне лікування включає медикаментозні й хірургічні підходи. Об’єм невідкладних заходів на догоспітальному етапі: 1) моніторування ЕКГ і суворе обмеження рухової активності хворого; 2) нітрогліцерин сублінгвально до 3-х разів; 3) оксигенотерапія ( Sа О₂ підтримувати на рівні не менше 92%);4) аспірин; 5) морфій при відсутності ефекту від нітрогліцерину; 6) β-блокатор при відсутності протипоказань; 7) інгібітор АПФ при показаннях.

В стаціонарі медикаментозну терапіюпроводять з застосуванням таких груп препаратів:

І. Антитромболітичні засоби:

1.Ефективним є використання різних доз аспірину. Рекомен­дується розпочати лікування з добової дози від 160 до 325 мг. Для тривалого лікування відмічено однакову ефективність доз від 75 до 325 мг/добу.

2.Тиклопідин можна призначати в дозі 250 мг 2 рази на добу, клопідогрель 75 мг, особливого значення він набуває при протипоказаннях до засто­сування аспірину.

3.Гепарин. Швидкого терапевтичного ефекту досягають шляхом болюсного внутрішньовенного введення

гепарину в дозі 80 МО/кг/ год із наступною постійною інфузією 18 МО/кг/год під контролем активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), який не­обхідно підтримувати на рівні в 1,5-2,5 рази вищим за норму ( норма 60сек). Протипоказання до призначення гепарину: кровотеча, тром­боцитопенія в анамнезі, високий ризик кровотечі, недавно пере­несений інсульт.

Низькомолекулярний гепарин (НМГ) – клексан, фраксипарин у дозі 0,1 мл/10 кг 2 рази на добу підшкірно протягом 5-7 днів, потім 0,3 мл підшкірно 1 раз на добу впродовж 4-5 тижнів.

Інгібітори Ііб/ІІІа рецепторів тромбоцитів ( тірофібан, абцксимаб, ептифібатид) в/в при наявності серомаркерів ІМ або при плануванні БАП.

II.. β – блокатори при відсутності протипоказань.

У хворих із високим ризиком можливим є внутрішньовенне введення, потім, якщо стан їх стабілізувався, препарати призна­чають перорально:

- внутрішньовенна доза пропранолу складає 0,5-1,0 мг із наступним призначенням через 1-2 год по 40-80 мг рег оз кожні 6-8 год;

- метопролол призначають внутрішньовенно в дозі 5 мг (1-2 хв), повторюючи введення кожні 5 хв до загальної дози 15 мг, через 1-2 год 25-50 мг рег оз кожні 6 годин.

III. Нітрати.

Хворим на НС із больовим синдромом, що зберігається, вар­то призначати нітрогліцерин під язик кожні 5 хв. Якщо біль не зникає після 3-х таблеток, варто провести внутрішньовенну інфузію нітрогліцерину (початкова доза - 5-10 мкг/хв, 0,1% р-н ізокету або 1% р-н нітрогліцерину в 200-400 мл фіз.р-ну).

1. Антагоністи кальцію є препаратами другого плану. Вони резервуються для хворих, які не реагують на лікування нітратами і в-блокаторами, або в тому випадку, коли є непереносимість од­ного або двох цих препаратів. Вони можуть бути корисні також у хворих на артеріальную гіпертензією та варіантну стенокардію.

2. Морфій показаний хворим, у яких симптоматика не усу­нута після 3-х таблеток нітрогліцерину під язик, або спостеріга­ються її рецидиви при адекватній антиішемічній терапії. Небажано призначати його хворим з гіпотензією (пригнічення дихання, з порушенням свідомості). Доза - 2-5 мг внутрішньовенно.

В/в тромболітична терапія протипоказана.

Хірургічне лікування проводять за такими показаннями:1.Обрано ранню інвазивну стратегію, при якій усім хворим на НС без протипоказань у перші 48 год від госпіталізіції виконують рутинну коронарографію, яка має вирішальне значення у визначенні показань для проведення черезшкірної транслюмінальної ангіопластики без/або з стентуванням або аортокоронарошунтування. 2.Обрано ранню інвазивну стратегію хворим з групи високого ризику прогресування ІМ і смерті: пролонгований біль, ритм галопу, крепітація в легенях, гіпотензія, тахі-/брадикардія, вік вище 75 років, ФВ<40%, високі рівні тропоніну вище 0,1 нг/мл, небезпечні аритмії, ЦД, гострі блокади, попередні втручання на коронарних артеріях.