Актуальність. Протягом останніх 20 років інфаркт міокарда (ЇМ) як одна з форм ішемічної хвороби серця (ІХС) є основною причиною смертності населення в більшості розвинутих
Протягом останніх 20 років інфаркт міокарда (ЇМ) як одна з форм ішемічної хвороби серця (ІХС) є основною причиною смертності населення в більшості розвинутих країн світу. За даними ВООЗ, цей показник у віці 50-54 роки складає 404-367 чол. на 100 тис населення. В Україні від ІМ щорічно помирає приблизно 150 тис. чоловік, а 25 % хворих на ІМ стають непрацездатними. При цьому слід врахувати наявність атипових форм перебігу, що значно ускладнюють його діагностику. Все це зумовлює необхідність досконалого знання клініки та критеріїв діагностики ІМ.
Інфаркт міокарда - це некроз ділянки серцевого м'яза в результаті порушення його кровопостачання. В основі розвитку ІМ лежить розвиток ішемічного некрозу, який виникає внаслідок відносної або абсолютної коронарної недостатності.
При трансмуральному (великовогнищевому) ІМ розвивається некроз основної маси ішемізованого міокарда. При нетрансмуральному (дрібновогнищевому або субендокардіальному) ІМ більша частина ішемізованого міокарда не є некротизованою.
Терміни ,,ІМ із зубцем Q“ та ,,ІМ без зубця Q“ краще відображають наслідки тромбозу коронарних артерій, ніж широко застосовувані терміни "трансмуральний/великовогнищевий ІМ" і "дрібновогнищевий ІМ". Виникнення нового ІМ через 48-72 год від початку захворювання називають затяжним ІМ, менше як через два місяці -рецидивним, а через два місяці й більше - повторним ІМ. Через два місяці після ІМ хворому встановлюють діагноз - післяінфарктний кардіосклероз.
Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 891;