Господарська діяльність як об’єкт моделювання, її властивості і особливості

Соціально-економічна система – це складна імовірнісна динамічна система, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і інших благ. Соціально-економічні системи відносяться до класу кібернетичних, тобто керованих систем.

Соціально-економічні системи відносяться, як правило, до класу складних систем. Складним системам властиві особливості, які необхідно враховувати в їх моделюванні, інакше неможливо судити про адекватність побудованої моделі. Серед цих властивостей необхідно виділити:

емерджентність як прояв властивостей цілісності системи, тобто наявність в економічній системі таких властивостей, що не властиві жодному з її елементів, розглянутому окремо, поза системою. Емерджентність є результатом виникнення між елементами системи так званих синергетичних зв'язків, що забезпечують збільшення загального ефекту у обсягах більших, ніж сума ефектів окремо узятих елементів системи, що функціонують незалежно друг від друга. У зв'язку з цим соціально-економічні системи необхідно досліджувати і моделювати, з огляду на синергизм;

динамічність економічних процесів, що полягає в зміні в часі параметрів структури економічних систем під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів (навколишнього середовища);

невизначеність розвитку економічних процесів (явищ) (стохастичнкий характер поведінки економічних об'єктів). Економічні явища і процеси мають нелінійний, випадковий характер. Можна вказати кілька причин, що обумовлюють стохастичність економічних процесів. По-перше, це неповнота знань про досліджуваний процес; по-друге, випадкова поведінка визначеної частини вхідних показників, що погано піддаються зміні і прогнозуванню (природно-кліматичні фактори, розвиток і вплив науково-технічного прогресу, різного роду суб'єктивні фактори); по-третє, принципова неповнота будь-якої математичної моделі, її наближений характер, погрішність вихідних статистичних даних. Невизначеність внутрішньо властива економічним системам, тому для їх вивчення необхідно використовувати економіко-математичні моделі на базі теорії імовірностей і математичної статистики, а також на основі теорії нечітких множин;

неможливість ізолювання процесів, що протікають в економічних системах незалежно від процесів у навколишньому середовищі, для того, щоб спостерігати і досліджувати їх окремо;

активна реакція на нові фактори, що з'являються. Здатність соціально-економічних систем до активних, не завжди передбачуваних, дій у залежності від ставлення суб'єктів управління і самої системи в цілому до цих факторів, способів і методів їх впливу;

керованість. Під керованістю розуміється цілеспрямована зміна регульованих вхідних показників системи. Економічні системи володіють тією властивістю, що принаймні деякі з вхідних показників є регульованими, піддаються зміні в області припустимих значень;

інерційність. Вона обумовлена неможливістю за невеликі відрізки часу докорінно змінити технологічну структуру економічних процесів. Це є викликано декількома причинами. Одна з них пов'язана з запізненням віддачі від капітальних вкладень (лаги), друга – із запізненням інформації про необхідність прийняття нових управлінських рішень, третя – із запізненням реакції управління на зміну ситуації.

Крім того, усі властивості складних динамічних систем можна умовно розділити на три групи:

властивості, що характеризують взаємодію системи з зовнішнім середовищем («входи», «виходи»);

властивості, що характеризують внутрішню побудову системи («структура»), тобто те, що визначає логіку функціонування системи, дозволяє формально описати, змоделювати функціонування складної динамічної системи і на цій основі вивчати і прогнозувати як інтегральні властивості («поведінка»), так і значення конкретних параметрів у задані проміжки часу;

загальносистемні, інтегральні властивості системи («поведінка») включають ефективність, самоорганізацію, безпеку, стійкість, керованість, надійність, живучість. У загальному випадку дана група властивостей не можу бути зведена до суми властивостей елементів системи.

Корисність – вихідний ефект, здатність системи вирішувати поставлену задачу.

Ефективність – оцінка ступеня пристосованості системи до виконання поставлених перед нею задач.

Впорядкування – здатність системи підкорятися управлінським впливам. Дана властивість забезпечується насамперед наявністю зворотного зв'язку.

Надійність характеризує «нульовий» рівень безпеки.

Всі ці властивості можна зобразити у взаємозв’язку та взаємозалежності – рисунок 1.

Рисунок 1 - Взаємозв'язок основних інтегральних властивостей складних динамічних систем

Досліджувану безліч елементів можна розглядати як систему, якщо воно характеризується наступними ознаками:

цілісність системи, тобто принципова незвідність властивостей системи до суми властивостей окремих її елементів;

наявність цілей і критеріїв у дослідженні даної безлічі елементів;

наявність більш загальної – зовнішньої стосовно даного, системи, називаною «надсистемою» або «середовищем»;

можливість виділення в даній системі окремих частин («підсистем»).

Особливості соціально-економічних систем як об'єктів моделювання:

складність структури і стохастичність зв'язків між елементами;

неоднозначність алгоритмів поведінки за різних умов;

велика кількість параметрів і перемінних;

неповнота і недетермінованість вихідної інформації;

розмаїтість і імовірнісний характер впливів зовнішнього середовища.

Види проектування соціально-економічних систем.Незалежно від розбивки конкретної складної системи на підсистеми при проектуванні кожної з них необхідно виконувати зовнішнє проектування (макропроектування) і внутрішнє проектування (мікропроектування). Оскільки на цих стадіях дослідник переслідує різні цілі, те і використовувані при цьому методи і засоби моделювання можуть істотно відрізнятися.

На стадії макропроектування повинна бути розроблена узагальнена модель процесу функціонування складної системи, що дозволяє розроблювачу одержати відповіді на питання про ефективність різних стратегій управління об'єктом при його взаємодії з зовнішнім середовищем. Стадію зовнішнього проектування можна розбити на аналіз і синтез. При аналізі вивчають об'єкт управління, будують модель впливів зовнішнього середовища, визначають критерії оцінки ефективності, наявні ресурси, необхідні обмеження. Кінцева мета стадії аналізу – побудова моделі об'єкта управління для оцінки його характеристик. При синтезі на етапі зовнішнього проектування зважуються задачі вибору стратегії управління на основі моделі об'єкта моделювання, тобто складної системи.

На стадії макропроектування розробляють моделі з метою створення ефективних підсистем. Причому використовувані методи і засоби моделювання залежать від того, які конкретно забезпечують підсистеми розробляються: інформаційні, математичні, технічні, програмні і т.д.

Тема 3.моделювання обсягу продукції

Сутність і значення маржинального аналізу.

Визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства.

Визначення критичної суми постійних витрат, змінних витрат на одиницю продукції і критичного рівня ціни реалізації.

Обґрунтування рішення про збільшення виробничої потужності.

Ухвалення додаткового замовлення за ціною, нижчою від критичного рівня.

Вибір варіанту машин і устаткування.

Обґрунтування рішення „виробляти або купувати”.

Обґрунтування варіанту технології виробництва.

Обґрунтування структури випуску продукції.

Обґрунтування рішення з урахуванням обмежень на ресурси.

Обґрунтування ефективності толінгу