ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ................................................. 10 1 страница

ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС....................................................................... 11

РОЗДІЛ 1. Вступ до психології розвитку

Лекція 1. Тема: Психологія розвитку як наука........................... 11

Лекція 2. Тема: Проблема норми в психології розвитку........... 24

Лекція 3-4. Тема: Закономірності, рушійні сили,

фактори, механізми психічного розвитку................................... 32

Лекція 5. Тема: Розвиток особистості в процесі соціалізації.... 63

РОЗДІЛ 2. Основні напрямки розвитку людини

Лекція 6. Тема: Пренатальний розвиток і народження............ 72

Лекція 7. Тема: Розвиток нервової системи................................. 86

Лекція 8. Тема: Когнітивний розвиток......................................... 93

Лекція 9. Тема: Стать та розвиток................................................. 104

ГЛОСАРІЙ....................................................................................... 115

БІБЛІОГРАФІЯ............................................................................... 122

Передмова

Даний посібник присвячений проблемам психології розвитку і розкриває ключові теми базового курсу психології розвитку, що читається в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка. Психологія розвитку є більш загальним і теоретичним курсом порівняно з віковою і дитячою психологією, свого роду їх методологічною базою. У центрі уваги цієї дисципліни знаходяться зміст і різні аспекти застосування в психології принципу розвитку, одного з найважливіших методологічних принципів усіх наук, а новоутворення і симптоматика окремих вікових періодів стають тим матеріалом, на підставі аналізу якого виводяться загальні закономірності становлення психіки.

Основна мета у вивченні цієї дисципліни полягає у формуванні системи знань в області філогенетичного, онтогенетичного, антропогенетичного і мікрогенетичного перетворення психіки і поведінки; формування навичок наукового аналізу психологічної реальності і її вікових змін у людини, набуття уміння реконструювати науково-практичну картину дійсності інших психологів; створення у студентів установки на перенесення отриманих знань в суміжні дисципліни, у власну наукову і практичну діяльність, а також отримання об'єктивнішого уявлення про себе і оточення.

Завдання вивчення дисципліни

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

– основні поняття психології розвитку;

– чинники, закономірності і механізми психічного розвитку;

– методи дослідження психології розвитку;

– основні теорії психічного розвитку людини в онтогенезі у вітчизняній і зарубіжній психології;

У результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти:

– оперувати основними категоріями психології розвитку;

– порівнювати по ключових позиціях і поняттях різні теорії психічного розвитку;

– проектувати і здійснювати емпіричне дослідження онтогенетичного розвитку різних сфер психічного;

визначати симптоми патології характеру та поведінки.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

ЗМІСТ КУРСУ

«ПСИХОЛОГІЯ РОЗВИТКУ»

Змістовий модуль 1.

Вступ до психології розвитку

Тема 1. Психологія розвитку як наука

Поняття психології розвитку. Поняття «розвиток» в психології розвитку. Предмет та завдання психології розвитку. Зв’язок психології розвитку з іншими науками. Основні поняття психології розвитку: розвиток, ріст, дозрівання, становлення, формування. Типи розвитку: преформований та непреформований розвиток; фізичний, когнітивний та психосоціальний розвиток; еволюційний, інволюційний та революційний розвиток; кількісний та якісний розвиток.

Тема 2. Методи дослідження в психології розвитку

Поняття про методологію, метод і методику. Класифікація методів (по Б.Г. Ананьєву). Суть організаційних методів дослід­ження (метод поперечних зрізів, лонгітюдний, комплексний). Суть основних емпіричних методів дослідження (спостереження, експеримент). Ефекти соціальної перцепції, що впливають на результати спостереження: ефект ореолу ефект першого враження, феномен логічної помилки, ефект пріоритету, ефект новизни, ефект поблажливості, помилка контрасту. Суть допоміжних методів дослідження (анкетування, метод аналізу продуктів діяльності, метод експертних оцінок, метод тестів і проблема діагностики в сучасній психології). Суть методів обробки даних (якісні і кількісні їх характеристики). Суть інтерпретаційнх методів (генетичний, структурний). Психогенетичні методи дослідження. Близнюковий метод і його різновиди: класичний близнюковий метод, метод контрольного близнюка, лонгітюдне близнюкове дослідження, метод близнюкових сімей, дослідження близнюків як парі, співставлення близнюків з не близнюками, метод розлучених близнюків.

Тема 3. Проблема норми в психології розвитку

Поняття про норму. Види норми. Основні підходи до визначення норми. Поняття про психічне здоров'я. Критерії психічного здоров'я. Рівні психічного здоров'я. Ознаки патології характеру та поведінки.

Тема 4. Основні підходи до розуміння розвитку людини

Критерії виділення основних періодів розвитку людини. Зарубіжні теорії розвитку: психодинамічна теорія (З.Фрейд); теорія психосоціального розвитку Е. Еріксона; когнітивна теорія (Ж. Піаже); біхевіоризм та теорія соціального научіння (Е. Торндайк, Дж. Уотсон). Теорія соціального научіння А. Бандури. Персоногенетичний підхід до розвитку особистості. Теорії розвитку А. Маслоу, К. Роджерса. Вітчизняні теорії розвитку: соціально-когнітивна теорія розвитку Л.С. Виготського; теорія психічного розвитку Д.Б. Ельконіна; теорія психічного розвитку А.В. Петровського.

Тема 5. Закономірності, рушійні сили, фактори, механізми психічного розвитку

Поняття про рушійні сили та умови психічного розвитку. Суть механізмів розвитку, їх значення для ходу розвитку. Поняття провідної діяльності та її види. Соціальна ситуація розвитку. Критичні періоди розвитку. Стабільні, критичні та сенситивні періоди розвитку. Сутність захисних механізмів та їх значення для ходу розвитку. Фактори, що впливають на використання захисних механізмів. Первинні та вторинні захисні механізми та їх характеристика. Захисні механізми (за Е. Фроммом). Стилі реагування в складних життєвих ситуаціях. Закономірності розвитку людини: нерівномірність та гетерохронність, циклічність, нестійкість, кумулятивність (метаморфози), поєднання процесів еволюції та інволюції, сензитивність, компенсація. Взаємозв’язок навчання та розвитку. Екологічна модель розвитку. Типи відношень між суб’єктом та середовищем. Типи відношень між спадковістю та середовищем і їх характеристика.

Тема 6. Генетичні основи розвитку людини

Механізми спадковості. Гени і хромосоми. Комбінації генів. Поняття про генотип та фенотип. Хромосомні та генні аномалії. Генетика поведінки. Генетичне консультування та його роль. Показання для генетичного консультування.

Тема 7. Розвиток особистості в процесі соціалізації

Процес соціалізації та чинники, які його викликають. Адаптація, соціалізація, виховання, розвиток. Інститути соціалізації. Сфери соціалізації. Стадії соціалізації. Механізми соціалізації. Зараження як засіб соціалізації. Навіювання, або сугестія, як цілеспрямований неаргументований вплив на основі некритичного сприймання інформації. Наслідування. Теорія наслідування Г. Тарда. Асоціальні прояви особистості. Поняття про асоціалізацію, десоціалізацію та ресоціалізацію. Делінквент.

Змістовий модуль 2.

Основні напрямки розвитку людини

Тема 8. Пренатальний розвиток і народження

Основні тенденції внутрішньоутробного розвитку. Розвиток на різних етапах внутрішньоутробного періоду. Фактори впливу на внутрішньоутробний розвиток. Тератогени. Основні принципи дії тератогенів. Критичні періоди пренатального розвитку. Народження дитини. Обстеження новонародженого. Основні безумовні рефлекси новонародженого і їх значення.

Тема 9. Розвиток нервової системи

Будова нервової системи. Поняття про аксони та дендрити. Розвиток нервової системи в перинатальний період. Розвиток нервової системи в постнатальний період. Асиметрія півкуль та її прояви. Поняття церебрального домінування та домінування руки. Формування асиметрії в онтогенезі. Проблема ліворукості. Теорії походження ліворукості.

Тема 10. Сенсорний та перцептивний розвиток

Підходи до перцептивного розвитку: емпіричний підхід; когнітивний підхід; теорія диференціації (Е.Гібсон). Характеристика основних сенсорних та перцептивних процесів (смак, нюх, дотик, слух, зір). Комплексні процеси сприймання та уваги. Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).

Тема 11. Когнітивний розвиток

Розуміння когнітивного розвитку в теорії обробки інформації (інформаційний підхід) та теорії Ж. Піаже. Когнітивний розвиток на різних етапах онтогенезу. Джерела варіативності інтелекту. Фактори спадковості та середовища і їх вплив на розвиток інтелекту. Поняття обдарованості та геніальності. Теорії геніальності. Передумови геніальності (за В.П. Ефроімсоном).

Тема 12. Психосоціальний розвиток

Поняття про психосоціальний розвиток та його компоненти. Особливості психосоціального розвитку в ранньому віці. Психосоціальний розвиток в середньому дитинстві. Психо­соціальний розвиток в підлітковому віці.

Тема 13. Стать та розвиток

Стать та гендер. Поняття статевого диморфізму та дипсихізму. Типи психологічної статі та їх характеристика. Поняття про гендерну ідентичність, гендерну роль, гендерний стереотип. Теорії розвитку статевої (гендерної) ідентичності: психоаналіз, біхевіоризм, теорії соціального научіння. Етапи розвитку гендерної ідентичності. Ознаки порушення гендерної ідентичності в дошкільному віці. Еволюційна теорія статі В.А.Геодакяна. Нейроандрогенетична теорія Л.Елліса. Програми поведінки, що знаходяться під андрогенетичним контролем. Психологічні особливості, пов’язані зі статевою приналежністю.

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Змістовий модуль І. Вступ до психології розвитку

Тема 1. Методи дослідження в психології розвитку – 1 год.

Тема 2. Проблема норми в психології розвитку – 1 год.

Тема 3. Основні підходи до розуміння розвитку людини. – 2 год.

Тема 4. Закономірності, рушійні сили, фактори, механізми психічного розвитку – 2 год.

Тема 5.Розвиток особистості в процесі соціалізації – 2 год.

ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС

РОЗДІЛ 1. Вступ до психології розвитку

Лекція 1. Психологія розвитку як наука

2 год.

План

1. Психологія розвитку як наука. Предмет та завдання психології розвитку.

2. Основні поняття психології розвитку: розвиток, ріст, дозрівання, становлення, формування.

3. Зв’язок психології розвитку з іншими науками.

4. Типи розвитку.

1. Психологія розвитку як наука. Предмет та завдання психології розвитку

Психологія розвитку – розділ психології, який вивчає закономірності розвитку людської психіки, досліджуючи механізми і рушійні сили цього процесу, аналізуючи різні підходи щодо функцій і генезису психіки, різні сторони становлення психіки. Психологію розвитку можна назвати «Віковою психологією», хоча цей термін буде не зовсім точним. Поняття вікової психології в принципі вужче поняття психології розвитку, оскільки розвиток тут розглядається усього лише як функція вікового періоду. У віковій психології розвиток вивчається тільки у зв'язку з певним хронологічним віком. Психологія розвитку вивчає не лише вікові етапи людського онтогенезу, вона також розглядає різні процеси психічного розвитку взагалі. Тому правильніше вважати, що вікова психологія – це один з розділів психології розвитку. Психологія розвитку відповідає на питання що і як саме змінюється. Психологія розвитку – фундаментальна, а не прикладна область психології.

Нині психологія розвитку є дуже великою областю досліджень, різних не лише по конкретній проблематиці, але і по об'єкту вивчення, цілям, методам, теоретичним підставам. Все більше поширення отримує погляд на психологію розвитку як область, не обмежену індивідуальним розвитком організмів, а спрямовану на встановлення загальних законів розвитку, на розгляд у світлі єдиних генетичних принципів філогенезу, онтогенезу і таких процесів розвитку, які зазвичай відносять до сфери патопсихології, етнопсихології, загальної і диференціальної психології.

Наука про розвиток людини відповідає на питання про взаємодію багатьох чинників, що допомагають нашому становленню: яким чином ми, як індивідууми, можемо визначати хід нашого розвитку? Як наші стосунки зі значущими іншими – з важливими для нас людьми – вплинули на те, ким і чим ми стали? тощо.

Таким чином, психологія розвитку безпосередньо стикається з цілим рядом психологічних і суміжних з ними дисциплін: загальною і порівняльною психологією (психологією тварин), соціальною психологією, психолінгвістикою, етнологією, генетикою, геронтологією, нейрофізіологією та ін. Загальним «радикалом», що дозволяє ученим об'єднувати під загальним заголовком психології розвитку надзвичайно різнорідні дослідження, виступає ознака закономірної зміни поведінки організмів (людини або тварини), що відбувається з часом. Відповідно, найбільш стале визначення психології розвитку представляє її як галузь науки, що досліджує процеси розвитку поведінки організмів.

Психологія розвитку передусім є фундаментальною теоретичною дисципліною, але отримані в ній знання і вироблені методи використовуються в прикладних сферах.

Л. Монтада пропонує виділяти 6 основних завдань, що відно­сяться до сфери застосування психології розвитку на практиці.

1. Орієнтація в життєвому шляху. Це завдання передбачає відповідь на питання «що маємо?», тобто визначення рівня розвитку. Послідовність вікових змін у вигляді опису кількісних функцій розвитку або якісних східців розвитку є класичним питанням психології розвитку. На цій основі вибудовуються статистичні вікові норми розвитку, завдяки яким можна дати загальну оцінку ходу розвитку як в індивідуальних випадках, так і стосовно різних учбових і виховних питань. Так, наприклад, знаючи, які завдання самостійно вирішують діти 7 років, можна визначити, чи знаходиться конкретна дитина нижче, вище або врівень з нормою. Одночасно можна визначити, чи відповідають навчальні і виховні вимоги цій нормі самостійності.

2. Визначення умов розвитку і зміни. Це завдання передбачає відповідь на питання «як це виникло?», тобто які причини і умови, що привели до цього рівня розвитку. Пояснювальні моделі психології розвитку орієнтовані передусім на аналіз онтогенезу властивостей особи і її порушень з урахуванням установок середовища розвитку, взаємодії з вихователями, особливих подій а також – як ідеальний випадок – взаємодії усіх цих змінних. При цьому психологів цікавлять не стільки короткочасні, скільки довготривалі впливи чинників розвитку. Враховується також кумулятивний характер впливу чинників розвитку і дискретний характер причинно-наслідкових зв'язків. Знання умов дозволяє затримати порушення ходу розвитку (профілактика) і прийняти відповідні рішення для оптимізації ходу розвитку.

3. Прогноз стабільності і мінливості властивостей особистості. Це завдання передбачає відповідь на питання «що буде, якщо?», тобто прогноз не лише ходу розвитку, але і зроблених заходів втручання. Багато заходів в практиці учбової і виховної роботи – явно або неявно – припускають прогноз подальшого розвитку.

4. Пояснення цілей розвитку і корекції. Це завдання передбачає відповідь на питання «що має бути?», тобто визначає, що можливо, реально, а що має бути виключене. Як емпірична наука психологія розвитку, на відміну від педагогіки, нейтральна по відношенню до соціального замовлення, громадської і особистої думки. Тому вона здатна і зобов'язана їм протистояти, якщо це суперечить встановленим фактам і закономірностям. В той же час вона виконує функцію обґрунтування тих або інших пропозицій і проектів якщо вони узгоджуються з її знаннями. І нарешті, вона виступає ініціатором корекції вже прийнятих рішень, якщо дослідження показують їх необґрунтованість. Помилково встановлена норма розвитку призводить до істотних викривлень в практиці учбової і виховної роботи.

5. Планування корекційних заходів. Це завдання передбачає відповідь на питання «як можуть бути досягнуті цілі?», тобто що треба зробити, щоб отримати від втручання очікуваний ефект. Отже, корекційні заходи потрібні тільки у тому випадку, якщо не досягнуті поставлені цілі розвитку, якщо не осилено завдання розвитку або є в наявності факт, що умови розвитку ведуть до небажаного його ходу. Тут слід розрізняти: 1) цілі розвитку самого індивіда; 2) потенціали розвитку індивіда; 3) соціальні вимоги до розвитку; 4) можливості розвитку. Відповідно, і корекційні заходи повинні диференціюватися за їх призначенням. Нерідко між цими цілями має місце розбіжність, яка і має бути об'єктом корекції. Метою запланованої корекції може бути профілактика порушень розвитку, корекція розвитку або оптимізація процесів розвитку. У будь-якому випадку мають бути прийняті обґрунтовані рішення про те, коли втручання обіцяє бути успішним.

6. Оцінка корекції розвитку. Це завдання передбачає відпо­відь на питання «до чого це привело?», тобто що дали корекційні заходи. Сучасна психологія розвитку утримується від поспішної оцінки ефективності тих або інших корекційних дій. Вона вважає, що дійсна оцінка може бути отримана тільки в результаті тривалого спостереження за індивідом, в ході якого мають бути встановлений як позитивний ефект, так і побічні впливи.

У якості предмета психологія розвитку вивчає закономірні психічні зміни людини в часі, нові зміни, що спричиняють за собою, і пов'язані з цим факти і явища психічного життя. Психологія розвитку розглядає тенденції, закономірності і процеси розвитку людини, використовуючи для цього досвід декількох галузей знання.

Предметом вивчення психології розвитку є сам розвиток, який визначається як філо-, антропо-, онто- чи мікрогенетичні зміни поведінки і переживання, що утворюють процес, що містить, з одного боку, якісні зміни, які спадково слідують одна за однією, і, з іншого, лінії кількісних змін, що зв'язують їх між собою.

Складовою предмета психології розвитку є рушійні сили, умови і закони психічного розвитку.

під рушійними силами психічного розвитку розуміються ті чинники, які визначають поступальний розвиток дитини, будучи його причинами, містять в собі енергетичні, спонукальні джерела розвитку, направляють його в потрібне русло;

– умови визначають собою ті внутрішні і зовнішні постійно діючі чинники, які не виступають рушійними силами розвитку, проте впливають на нього, направляючи хід розвитку, формуючи його динаміку і визначаючи кінцеві результати;

– закони психічного розвитку визначають собою ті загальні і часткові закономірності, за допомогою яких можна описати психічний розвиток людини і спираючись на які можна цим розвитком управляти.

Американські учені Л.Р. Шеррод і О.Г. Бримм таким чином резюмують сучасні уявлення про розвиток.

1. Розвиток є принципово плюралістичним як в процесі, так і в результаті; ні процес, ні кінцевий результат розвитку не можна вважати односпрямованим або таким, що веде до одного і того ж кінцевого стану.

2. Розвиток проходить від зачаття до смерті, причому пластичність, здатність до зміни зберігається протягом всього життя. Це означає, що розвиток людини не обмежується окремим періодом її життя і пережите в одному періоді не обов'язково важливіше за те, що буде пережите в інші періоди. Різні процеси розвитку можуть починатися, тривати і закінчуватися в різні моменти життя.

3. Розвиток різних людей протікає вкрай неоднаково. Міжіндивідуальні відмінності можуть включати біосоціальні процеси диференціації, залежні від статевої, соціально-класової та іншої приналежності. Це означає, що міжіндивідуальна мінливість (варіабельна) може відбивати мінливість процесу розвитку.

4. Розвиток в різних областях життєдіяльності де термінується багатьма чинниками, які також можуть бути взаємозв'язані; він не зводиться до однієї-єдиної системи впливів, наприклад біології (розвиток не є простим процесом дозрівання, розгортання чогось заздалегідь даного) або середовища (розвиток не є простим процесом виховання і навчання).

5. Визнання індивідуальної особистості не лише продуктом, але і суб'єктом, творцем свого власного розвитку (наприклад екологічна теорія розвитку У. Бронфенбреннера).

2. Основні поняття психології розвитку: розвиток, ріст, дозрівання, становлення, формування

Основним поняттям психології розвитку є поняття «розвиток».

Розвиток – закономірна і безповоротна зміна психологічних процесів в часі (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський).

Розвиток – послідовні прогресуючі та регресуючі, в цілому безповоротні кількісні і якісні зміни психіки; при цьому старі структури входять в нові, зазнаючи зміни і реорганізації (В.В. Давидов).

Розвиток – виникнення якісно нових утворень, перехід психологічної системи на новий рівень функціонування (Л.І. Анциферова).

Розвиток – виникнення системних психологічних новоутворень (Л.І. Божович).

Розвиток – це складний інволюційно-еволюційний поступальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв).

Розвиток – це процес безповоротних, спрямованих і закономірних змін, що призводить до виникнення кількісних, якісних і структурних перетворень психіки і поведінки людини.

Під безповоротністю змін розуміється здатність до накопичення змін, «надбудови» нових змін над попередніми; спрямованість змін – здатність системи до проведення єдиної, внутрішньо взаємозв’язаної лінії розвитку; закономірність змін– здатність системи до відтворення однотипних змін у різних людей.

Поняття«розвиток» вказує на ті закономірні зміни, які відбуваються у психіці у часі. Ці зміни виражені у кількісних, якісних і структурних перетвореннях. Ми не можемо зрозуміти ті складні зміни, які відбуваються з людиною протягом її життєвого циклу, у відриві від історичного, культурного і соціального контекстів. Розвиток глибоко «вбудований» в контекст; цим терміном означають безпосередній широкий спектр умов, в яких він відбувається (наприклад соціальний контекст – сім'я, суспільство і культура).

Разом з тим, психічний розвиток – це абсолютно особливий, відмінний від інших процес, що детермінується не «знизу», а «згори», тобто зумовлюється тими формами практичної і теоретичної діяльності, які існують на даному рівні розвитку суспільства.

Особливістю психічного розвитку є те, що його кінцеві форми не визначені, а лише задані тими зразками, які існують в суспільстві. Психічні функції дитини розвиваються в процесі оволодіння нею суспільно-історичним досвідом. Психічна діяльність людини носить опосередкований характер, тобто досвід передається не прямо, а за допомогою знаків і мовлення. Виникнення і розвиток знаків і мовлення – це процес історичного розвитку психіки. Оволодіння знаками і мовленням – це процес індивідуального розвитку (онтогенез).

Розвиток людини – це надзвичайно складний процес, в якому змінюються одночасно, системно та нерівномірно різні сфери людського буття: почуття, інтелект, поведінка, свідомість. У пошуках рушійних сил, умов, специфіки, особливостей перебігу психічного розвитку дитини вчені-психологи різних часів та країн звертались до вивчення тих чи інших проявів людської психіки, в результаті чого і оформились основні напрямки та концепції. Так, психоаналіз звертається переважно до вивчення почуттєвої сфери людини, біхевіоризм – її поведінки, когнітивна психологія – до мисленнєвої діяльності, гуманістична психологія – до особистісного зростання. Та всіх їх об'єднує ідея про те, що розвиток властивий всьому людському життю, що, окрім вродженого біологічного патерну росту і розвитку, кожен індивід має тенденцію до психічного розвитку, і цей розвиток може включати в себе процеси, які розпочинаються не з моменту народження, а в більш пізні періоди життя.

Разом з поняттям «розвиток» в психології існують інші схожі поняття. Перш за все, слід уточнити, в чому полягає принципова відмінність поняття «розвиток» від інших змін об'єктів та змісту і специфіку психічного розвитку дитини. Об'єкти можуть зміню­ватись, але не розвиватись. Кількісні зміни об'єкта визначаються параметрами «більше-менше», перебігають у часі і вимірюються його координатами. Прикладами кількісних змін є: у фізичному плані – збільшення органів, ваги тіла, швидкості рухів; у психіч­ному – збільшення кількості навичок, знань, словникового запасу, розширення обсягу уваги, сприймання, пам'яті тощо. Але за цими процесами кількісного накопичення можуть відбуватись і інші явища та суттєві зміни в структурі процесів, які називаються розвитком.

Ріст. Таке розуміння розвитку як росту в сучасній науці майже не зустрічається. Зміни, які відбуваються в ході розвитку, можуть бути кількісними чи якісними. Ріст являє собою лише окремий аспект ходу розвитку – одномірний кількісний розгляд процесів розвитку. Розглядати розвиток в аспекті росту значить обмежитися дослідженням чисто кількісних змін, коли, наприклад, знання, уміння, пам'ять, зміст почуттів, інтереси тощо. розглядаються лише з погляду збільшення їх обсягу.

Так, збільшення запасу слів являє собою кількісні зміни. Фізіологічні зміни, які приводять до статевої зрілості, розуміння багатозначності слів у приказках є, навпроти, якісними змінами, тому приводять до появи нових форм поведінки чи нових інтелектуальних структур. Тому в парній категорії «кількість-якість» поняття росту відноситься до кількісного аспекту розвитку.