Основні вольові якості особистості.

Основними вольовими якостями особистості є рішучість і сміливість, витримка і самовладання, наполегливість і терпіння.

Рішучість - це вольова якість, яка забезпечує приймання і виконання рішення без зайвих вагань. Нерішучі люди схильні сумніватись у тому, чи правильно прийняли рішення та вибрали спосіб його виконання, а тому часто не доводять справу до кінця. Важливою складовою частиною особистості є сміливість, тобто готовність людини йти на виправданий ризик і брати на себе відповідальність за ризикований вчинок.

Витримка і самовладання виявляються в умінні стримува­ти свої почуття і гальмувати імпульсивні дії, які заважають досяг­ти поставленої мети.

Наполегливість - це одна з найважливіших якостей особис­тості, яка полягає в здатності довести справу до кінця, незважаю­чи на обставини, невдачі й перешкоди. Не слід наполегливість плутати з впертістю. Вона визначається установкою і знижен­ням критичної оцінки реальних обставин. Впертість здебільшого спрямована на утвердження свого авторитету, передусім у влас­них очах, коли людина хоче продемонструвати свою самостійність без достатніх на те підстав.

Терпіння є складовою частиною наполегливості. Ця вольо­ва якість забезпечує вміння миритись з об'єктивними трудноща­ми і спокійно їх переборювати на шляху до мети. Не слід терпіння плутати з пасивним підкоренням, яке є характерною рисою без­вольної несамостійної людини.

Становлення людини як особистості й особистості медика відбу­вається лише за умови виховування і розвитку в себе необхідних вольових якостей. Медичний працівник повинен активно робити добро і, разом із тим, бути принциповим. Бути добрим не означає бути "добреньким" і йти на поводу у хворих. "Добреньким" можна бути від душевної ліні і несамостійності. Працівник, який не робить зауваження хворому, який порушує лікувальний режим, може мо­тивувати це тим, що не хоче засмучувати пацієнта і тим принести йому зло. Але порушення режиму є ще більшим злом. Так само не є добрим і медик, який закриває очі на недоліки в роботі й поведінці співпрацівників. Щоб відстояти свою позицію в цих ситуаціях, потрібно бути принциповим, самостійним і сміливим.

Медики стоять на сторожі здоров'я хворих, які нерідко бува­ють немічними, їм часто доводиться виконувати неприємні обо­в'язки, особливо при наданні допомоги неохайним хворим. Яким би не був контроль, неможливо прослідкувати за кожним кро­ком медпрацівника. Саме воля, совість і самодисципліна не доз­волять медику халатно ставитись до своїх обов'язків.

Медичні працівники завжди високо цінували свою професійну честь і гідність. Адже без поваги до медика є неможливою психо­терапевтична дія на хворого, а без цього інші методи лікування будуть неефективними. Потрібно завжди добиватись цієї поваги.

Дехто вважає, що вони зберігають свою гідність, коли з по­гордою ставляться до хворих і їх родичів. Проте заслужити по­вагу можна лише чесною працею, яка неможлива без належних вольових якостей.

На жаль, у деякої частини населення зустрічається нешаноб­ливе ставлення до відповідальної, благородної і, нерідко, важкої роботи медиків. Тут також необхідно бути твердим і принципо­вим. Поряд із цим, шануючи себе, медик зобов'язаний виховувати в собі належні професійні й вольові якості, без яких успішна діяльність буде неможливою.

Корені сили волі.

Перший корінь сили волі – бажання.

Бажання завжди вказують нам шлях, вони творці нашого майбутнього. Наші бажання – це те особисте, індивідуальне, що є у людини.

Розпізнаючи свої бажання, зможемо зрозуміти і взнати самих себе. Вони відображають багатство нашого внутрішнього світу. Не існує щастя без випереджуючого його бажання. Навіть у зерні, яке прагне сформуватись у рослину, живе магічна сила виконання. То як же може людина досягнути в житті чогось особливого, не бажаючи цього? Сила волі обумовлює концен­трацію бажань.

Другий корінь сили волі – сміливість. Не володіючи сміли­вістю, ми не змогли б прийняти ні одного важливого рішення. Як тільки відшліфувалися самі цінні і самі важливі бажання, людина готова до прийняття рішень. Оскільки, ніколи ми не зможемо реалізувати усі наші бажання, необхідно вияснити, від яких бажань потрібно відмовитись. І якщо ми не навчимося добровільно відмовлятися від частини бажань, то рано чи пізно нас заставить це зробити доля, через невдачі, які нас спіткатимуть. Крім того, з досвіду ми знаємо, що при здійсненні одного великого бажання сотні дрібних автоматично виконуються як супутні, або ж відпадають як непотрібні. В світлі цього відмову від виконання більш дрібних бажань можна розглядати як інвестиції в здійснення бажань більш значимих і цінних. Роздуми з цього питання вдало закінчить відоме прислів'я: „Собака, яка біжить за декількома зайцями, не піймає жодного».

Третій корінь сили волі – віра, віра в те, що ми можемо досягнути своїх цілей. Шляхом внутрішньої переробки наші бажання трансформуються в цілі. Як шлунок не може функці­онувати без їжі, так і наша підсвідомість не здатна працювати на нас, не маючи цілей. Але нам потрібні не які-небудь цілі, а тільки наші власні, що відповідають нашій індивідуальності. Людина вірить тільки в те, що відповідає її справжнім бажанням. Ця віра здатна звернути гори, вона пробуджує сили, необхідні для всіх звершень.

Четвертий корінь сили волі – життєва сила, необхідна для здоров'я і дужої нервової системи. Навіть у самої фізично слабкої людини достатньо сил для того, щоб досягнути великих цілей. Мабуть кожному траплялось спостерігати, як слабкі люди в гніві чи агресивному стані ставали справжніми силачами. Так що сил у всіх достатньо. Вирішальним є лише питання, по яких каналах направляється ця сила. І все ж ми повинні слідкувати за тим, щоб наш організм був натренований і виробляв життєву силу, яка б била через край, інакше наші цілі залишаться тільки пустими мріями.

П'ятий корінь сили волі – терпіння.

Часто читання біографій великих людей дає набагато більше, ніж читання книг з психології. Люди, які досягнули великих успіхів, спочатку мали тільки бажання. При наявності смі­ливості, щоб відстояти свої бажання, і віри в можливість їх здійснення не останню роль в успіху справи відіграє терпіння. Воно допомагає зберегти вірність своїм цілям навіть при невдачах. Почати задумане може кожний, але переможцем стає тільки той, хто не відступає при невдачах. Часто ті, хто не справився, значно здібніші і талановитіші, але вони не витримали труднощів.

Щоб стати кращими, нам потрібна витримка: і в спорті, і в мистецтві, і в науці, і в звичайному житті. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку. Призначення волі полягає у тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось.