Характеристика емоцій та почуттів.

2.1.Емоції поділяють на прості й складні:

Прості емоції. Прості емоції викликаються безпосередньою дією на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних з задоволенням його первинних потреб. Вони виникають у зв'язку з відчуттям їх влас­тивостей, які (кольори, запахи, смаки тощо) є для нас приємни­ми або неприємними, можуть викликати задоволення чи незадоволення. Ці переживання породжуються також ступенем задово­лення органічних потреб в їжі, питті тощо. Емоції, безпосередньо пов'язані з відчуттями, їх називають емоційним тоном відчуттів.

Складні емоції. У процесі життя і діяльності людини еле­ментарні її переживання перетворюються на складні емоції, по­в'язані з розумінням їх об'єктів, усвідомленням їх життєвого зна­чення. Так, задоволення від смачної їжі є простою емоцією, задо­волення ж від успішного закінчення якого-небудь завдання, сприймання красивого пейзажу чи картини є складним пережи­ванням. До складних емоцій належать такі переживання людини як радість, смуток, страх, гнів, сором та ін.

2.2. За силою, характером прояву і стійкістю емоції поділяються на:

Настрої. Настроєм називають загальний емоційний стан лю­дини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Він походить від тих емоцій, які переважають у неї. Настрій час­то виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Пере­вага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, нудним, спокійним, неспокійним, стурбованим тощо.

Пристрасть має подвійну природу. В пристрасті людина, по-перше, страждає, вона пасивна, а, по-друге, є активною істотою, яка наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. При­страсть завжди виявляється в зосередженості, зібраності сил людини, в їх спрямованості на досягнення певного об'єкта. Пристрасть полонить людину і проявляється по різному залежно від наявності чи відсутності перешкод до її задоволення.

Пристрасть потрібна людині для виробничої, наукової, мис­тецької чи іншої діяльності.

Крім пристрастей високого ідейного змісту, є пристрасті низь­кого порядку, які відіграють негативну роль у житті людини. Такою є пристрасть до алкоголю, наркотиків, самолюбства, влас­толюбства та ін.

Афекти. Афектами називають короткочасні та сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різних змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, на­пад страху тощо. Для афектів характерним є нестриманий їх вияв ("спалахнув від гніву", "завмер від переляку" та ін).

Людина під впливом цих емоцій говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані й про що жалкує, коли минає афект. Ще різкіше це відбувається при сп'янінні ("п'яному море по коліна"). Якщо у хворого розвинувся стан афекту, необхідно терміново вжити належних заходів для поперед­ження негативних наслідків, зумовлених цим станом.

2.3. За змістом виділяють передусім моральні, інтелектуальні й естетичні почуття.

Моральні почуття. Моральними є почуття, в яких вияв­ляється стійке ставлення людини до суспільних подій, інших лю­дей і себе самої. Вони нерозривно пов'язані з певними нормами поведінки, прийнятими в даному суспільстві, оцінкою відповідності дій, вчинків, намірів людини цим нормам. Джерелом моральних почуттів є спільне життя людей, їх взаємини, і спільна боротьба за досягнення суспільних цілей.

Совість. Оцінку людиною своїх власних вчинків, хороших і поганих, своєї діяльності, свого ставлення до інших людей називають її совістю. Ця оцінка є не тільки розумовою, а й емоційною. Вона переживається людиною. Усвідомлення людиною правильності своїх вчинків породжує спокій її совісті, радість, моральне задоволення собою. І, навпаки, усвідомлення людиною того, що той чи інший її вчинок розходиться з визнаними нею моральними принципами, пе­реживається як невдоволення собою, муки сумління, почуття каят­тя, сорому. Особистість має потребу зізнатися у своєму поганому вчинку, покаятись, виправитись, попросити вибачення в інших і тим самим відновити спокій своєї совісті. Совість є важливою формою прояву моральної свідомості людини. Голос совісті - вищий регулятор її ставлення до себе та інших людей.

Сором - це емоційний стан, що виникає внаслідок усвідом­лення людиною невідповідності своїх вчинків загальноприйня­тим у суспільстві нормам.

Сором'язливість є природною загальнолюдською рисою, од­ним з аспектів функціонування такого саморегулятора, як совість. Встановлено, що приблизно 40 % людей є надто сором'язливи­ми. Проте, у представників деяких професій, у тому числі медиків, надмірна сором'язливість знижує рівень професійності. Сором'язлива людина часто ніяковіє і не здатна сповна реалізувати свої можливості для налагодження ефективного контакту і спілкуваання, а також для рішучих дій з іншими людьми.

Сором'язливі люди не завжди можуть описати внутрішню картину хвороби, їм важко про щось попросити медичну сестру, а ще важче нагадати їй, якщо вона забула виконати прохання. Сором'язливим хворим дуже сором­но попросити іншого про якусь послугу. Медик завжди повинен пам'ятати про це і створити всі умови, щоб оберігати психіку таких хворих.

Інтелектуальні почуття. До інтелектуальних почуттів на­лежать переживання людини, що виникають і виявляються в її розумовій та пізнавальній діяльності.

Відсутність розумової та іншої діяльності, яка б захоплювала людину своїм змістом, незайнятість її певною роботою породжу­ють нудьгу. Вона виникає, зокрема, і в навчальній роботі учнів, коли останні не займаються розумовою діяльністю, і відіграє в ній негативну роль.

Естетичні почуття - це почуття краси і прекрасного.