Емоції, почуття та їх вплив на психічний стан людини.

Пізнаючи навколишній світ і змінюючи його, людина не бай­дуже ставиться до того, що відбувається в ньому. Предмети та явища світу, події власного життя, стосунки з іншими людьми, суспільні події, факти з міжнародного життя переживаються людиною, викликаючи у неї задоволення, незадоволення, радість, горе, обурення, захоплення, співчуття, гнів, ненависть, впевненість у собі, сором та ін. Ці різноманітні переживання людини, в яких вияв­ляється її суб'єктивне ставлення до того, що діється навколо неї, до інших людей і себе самої, називають емоціями та почуттями. Ці види почуттів є водночас засобом впливу однієї людини на інших людей. Вони відіграють важливу роль у роботі пред­ставників багатьох професій, а особливо медика. Справжнім медиком як особисті­стю може стати лише особа, яка, крім глибоких професійних знань і вмінь, в обов'язковому порядку оволоділа мистецтвом емоційно­го впливу на психіку хворого і його родичів, що включає в себе гармонію якостей медика-фахівця, психолога, актора і педагога. Ось чому розуміння суті емоцій, значення їх для повсякденного життя і вміння виховувати їх є важливою складовою частиною становлення майбутнього медика.

Характерною рисою емоційних переживань є їх полярність. Кожне з них має яскраво виражений позитивний чи негативний відтінок (приємне - неприємне, задоволення - незадоволення, радість - горе, симпатія - антипатія, любов - ненависть тощо). Переважно протилежні переживання є несумісними в один і той же момент життя людини. Проте у складних почуттях вони мо­жуть утворювати своєрідну єдність (наприклад, сміх крізь сльози, протилежні переживання при ревнощах тощо).

Залежно від того, як емоції впливають на діяльність людини, їх поділяють на активні, або стенічні (ті, що покращують життєді­яльність людини, посилюють її енергію, спонукають до діяльності), й пасивні, або астенічні (такі, що пригнічують людину, послаб­люють її активність, демобілізують).

Астенічні емоції можуть бути причиною захворювань і завжди погіршують їх перебіг, заважають успішному одужанню. Дуже не­безпечно, коли хворий боїться свого захворювання, це не дає мож­ливості мобілізувати організм на боротьбу з недугою. Потрібно всіма можливими засобами постаратись відволікти його від важких думок і переживань про хворобу, підбадьорити, вселити оптимізм. У цьому відношенні ефективними є адекватні культ- і працетерапія. Характерною рисою всякого більш-менш сильного пере­живання є те, що воно "захоплює" особистість у цілому. Це свідчить про найтісніший зв'язок переживань особистості з хо­дом задоволення її потреб, змінами її життєвих взаємозв'язків із середовищем. Будь-яке сильне переживання мимоволі проявляєть­ся змінами виразу обличчя людини, пози, інтонацій, голосу, а та­кож діяльності внутрішніх органів (серця, легенів, шлунка, залоз секреції й ін). "Захоплюючи" весь організм, емоції надають його стану особливої якості: вони інтегрують (об'єднують) функції організму для швидкої відповіді на шкідливий або корисний вплив на нього, допомагають негайно оцінити характер цього впливу.

Складовий компонент емоційної реакції визначаєть­ся, з однієї сторони, індивідуальною направленістю, а з іншої - самою дійсністю, якою вона нам уявляється.