Основні принципи підбору травосуміші

Підбір трав

Ефективне закріплення грунтів можна створити лише в тому випадку, коли трави для посіву підібрані в повній відповідності з природними особливостями району і властивостями корневої системи трав.

Великий вплив на ріст і розвиток трав здійснюють клімат і грунт (родючий шар грунту). Такі трави, як конюшина червона, конюшина розова не переносять або погано переносять пізньоосінні і ранньовесняні заморозки. Багато трав не ростуть або сильно страждають в засушливому кліматі (конюшина, тимофіївка лугова, лисохвіст луговий, полевиця біла і інші). Багато рослин мають поганий розвиток на засолених грунтах (єжа, овсяниця лугова, еспарцет і інші).

Помітна реакція рослин на механічний склад грунту.

Можливо класифікувати трави і по потужності їх розвитку в залежності від наявності вологи в грунті (від більш вологолюбивих до менш вологолюбивих): 1) канареєчник, бекманія; 2) лисохвіст, костер безостий (поймина форма), полевиця біла; 3) конюшина розова, полевиця біла, овсяниця лугова, конюшина біла, лядвинець рогатий, мятлик луговий, тимофіївка лугова, райграс пастбищний; 4) віка мишиний горошок, конюшина червона і біла, овсяниця лугова, мятлик луговий, райграс високий, єжа збірна; 5) еспарцет, пирій безкорневищевий, люцерна посівна і жовта, волоснець сибірський, житняк гребневидний, костер безостий (степна форка); 6) люцерна жовта, житняк гребневидний; 7) житняк пустинний і піщаний, овсяниця безбородчата (типчак); 8) прутняк, камфоросма; 9) черкез, еленія, кандим, саксаул.

Виходячи із пристосованості культурних багаторічних трав до різних кліматичних і грунтових умов можна рекомендувати такі трави для засіву в різних грунтово-рослинних зонах.

Лісова зона: рекомендується висівати конюшину червону, розову і білу, лядвинець рогатий, тимофіївку лугову, овсяницю лугову, єжу збірну, костер безостий, лихохвіст луговий, мятлик луговий, полевицю білу, овсяницю червону; допускається висівати в сприятливих випадках люцерну посівну, донник білий, канареєчник, райграси високий і пастбищний.

Лісостепова зона: рекомендується висівати конюшину червону і білу, люцерни посівну і жовту, еспарцет, донник білий, тимофієвка, овсяниця лугова, єжа збірна, костер безостий, пирій безкорневищевий; допустимі до посіву донник жовтий, райграс високий, мятлик луговий, житняки гребневидний і сибірський , регнерія омська.

Степова зона: рекомендується висівати люцерну посівну і жовту, костер безостий, житняк гребневидний, пирій проміжний, донники білий і жовтий, допускається сіяти овсяницю степову, пирій безкорневищевий.

Типи травосумішей

Типи травосумішей розподіляються: 1) за складністю; 2) за видовим складом; 3) за способом використання; 4) за швидкоспілістю; 5) за довготривалістю використання.

За складністю розподіляють травосуміші:

- прості (із 2-3 видів);

- напівскладні (із 4-6 видів);

- складні (більше 6 видів).

Рекомендується сіяти травосуміші з числом видів не більше 6-7.

За видовим складом розрізняють травосуміші: а) злакові; б) злаково-бобові; в) злаково-бобово-різнотравні; г) злаковорізнотравні; д) різнотравні.

Найбільшого поширення для закріплення придорожніх угідь набули злаково-бобові і злакові суміші.

За способом використання травосуміші можуть бути:

а) спрямовані на покращення механічних характеристик грунту;

б) спрямовані на покращення естетичного сприйняття придорожньої території;

в) змішаної спрямованості.

За швидкозрілістю травосуміші розподіляють на ранньозрілі, пізньозрілі та різнозрілі.

За тривалістю використання травосуміші розподіляють на однолітні і багаторічні.

Багаторічні в свою чергу розподіляють на:

- короткострокові (1-3 роки);

- середньострокові (4-6 років);

- довголітні (більше 6 років).

Склад травосумішей

В склад травосумішей необхідно включати трави злакові, бобові і культурне різнотрав"я, які розрізняються довголіттям, темпами росту на протязі вегетаційного періоду і строками життя, формою куща (низові, верхові, напівверхові) типом кущіння (корневищеві, дірчастокущові і інші), життєвими формами (багатолітні трави), відношенням до різних умов зволоження, підтоплення, затоплення і т.ін., за здатністю створювати міцну дернину.

Для складення травосуміші необхідно визначити процент (норму висіву) окремих її компонентів.

Враховуючи біологічні особливості окремих рослин, при складанні травосумішей необхідно керуватись наступними правилами:

- включати в травосуміші такі види і сорти трав, які в даних грунтово-кліматичних умовах є найбільш стійкими (зимовостійкість, засухостійкість і т.п.) і найбільш урожайні в чистих (роздільних) посівах (під урожайністю в даному випадку розуміється розвиток корневої системи);

- при визначенні в травосумішах різних біологічних груп трав і проектуванні норм їх висіву враховувати тривалість і характер використання травосумішей (вік їх життя);

- бажано включати трави різних темпів розвитку на протязі вегетаційного періоду (іншими словами, які мають різні періоди цвітіння);

- в несприятливих для розвитку рослин місцях і середовищі (наприклад, надмірно вологих місцях, високій засоленості грунтів) при виборі компонентів суміші керуватися насамперед їх стійкістю до несприятливих умов середовища.

Норми висіву

Видовий склад травосуміші, що висівають, залежить від мети, з якою здійснюється залуження угідь. Необхідно відмітити, що теоретичні основи складання травосумішей з метою закріплення придорожніх територій і елементів доріг практично не розроблені. Але певні напрацювання в цьому напрямку є при залужені сільськогосподарських угідь з метою створення пасовищ і заготівлі сіна для корму скота, а також створення трав"яних газонів. Тому нами приводяться норми висіву і співвідношення певних біологічних груп, виходячи з наведених напрацювань. При складанні травосумішей і встановлені норм висіву необхідно керуватись на сучасному етапі головним чином місцевою практикою, при цьому мати на увазі, що норми висіву в значній мірі залежать від вибраних параметрів агротехніки (способу засіву і прийомів по догляду).

Для укріплення рівних площин та пологих укосів в смузі відводу доріг застосовують висівання насіння газонних трав. Для цього беруть низові кореневищні, кореневищно-дірчистокущові та дірчастокущові трави, що мають достатню стійкість до відсутності вологи в грунті та утворюють суцільну міцну дернину. Трав"яний газон одержують з суміші, складеної з 3-4-х видів трав. Можуть бути використані такі варіанти травосумішей:

1-й тонконіг луговий - 65%

вівсяниця червона - 20%

польовиця волосовидна - 15%

райграс пасовищний - 20%

2-й тонконіг луговий - 30%

польовиця біла - 30%

вівсяниця ампле - 20%

3-й тонконіг луговий - 20%

вівсяниця червона - 45%

райграс пасовищний - 15%

вівсяниця лугова - 15%

конюшина біла - 5%.

На придорожніх територіях, біля дорожніх експлуатаційних дільниць на площадках відпочинку, в скверах можна також висівати такі суміші багатолітніх трав:

Кількість насіння, % Вага насіння на 1 га, кг

Універсальна суміш

тимофіївка 40 30

мятлик луговий 30 15

овсяниця лугова 30 40

Суміш для засушливих

місць, піщаних та супі-

щаних грунтів

овсяниця червона 30 30

гребенник 40 30

полевиця 20 10

конюшина біла 10 8

Суміш для глинистих

грунтів

тимофіївка 40 30

мятлик луговий 30 30

овсяниця червона 30 20

Суміш для затемнених

місць

гребенник 30 20

мятлик лісовий 40 30

овсяниця червона 30 20

На великих площах, особливо в молодих зелених насадженнях, смузі відведення можна висівати конюшину, люцерну, фацелію і еспарцет (в південних областях), при цьому при засіві керуватись місцевою практикою.