Добрива та їх застосування

Рослинні культури, які застосовують при створенні і утриманні різнопланових зелених насаджень на автомобільних дорогах, досить вимогливі до родючості грунтів. З кожним вегетаційним періодом рослини виносять з грунту багато поживних речовин, внаслідок чого родючість грунту зменшується. Поповнення в грунті цих речовин і накопичення їх в запас здійснюється шляхом систематичного внесення добрив – органічних, мінеральних, органомінеральних, бактеріальних.

Органічні добрива

До органічних добрив належать гній, перегній, пташиний послід, торф, компости, сапропель та зелена маса.

Гній утворюється з твердих і рідких виділень сільськогосподарських тварин та підстилочних матеріалів (торфу, соломи, тирси). Удобрювальна якість гною залежить від виду тварин, підстилки і способів його зберігання.

Одна тонна свіжого гною вміщує в середньому 4,5 кг азоту, 2 кг фосфору, 5 кг калію, 4 кг кальцію. Крім того, гній має всі необхідні рослинам мікроелементи. Він є основним органічним добривом тривалої дії. Позитивна дія його при внесенні на легких грунтах триває 3-4 роки, на важких – 4-5 років.

Необхідно правильно зберігати гній. Кращий спосіб зберігання – холодний (в щільних штабелях), при якому менше втрачається азоту і інших поживних речовин. Для такого зберігання відносять спеціальну площадку з ущільненим грунтом. Якщо грунт піщаний – підстиляють плівку, на яку укладають торф або різану солому шаром 20-30 см для акумуляції гноївки.

Гній укладають в штабель, ущільнюють і покривають торфом, а при відсутності його – грунтом шаром 20 см.

Гній необхідно доводити до напівпрілого стану і в такому виді вносити в грунт. Вносять його восени у важкі грунти і весною у легкі під основне розрихлювання грунту. Норма внесення відповідно становить 20-30 т/га один раз у 2-3 роки та 30-50 т/га один раз у 3-4 роки.

Перегній отримують внаслідок повного розкладання гною і різних рослинних залишків (листя, трави т.п.). Він має підвищені удобрювальні властивості, підвищену концентрацію поживних речовин в засвоюваній рослинами формі. Це цінне органічне добриво для приготування грунтових сумішей для вирощування сіянців, мульчування посівів і насаджень, додавання до грунту при висаджуванні дерев, кущів і квітів. Доза внесення перегною в середньому 2-3 кг/м².

Пташиний послід – швидкодіюче органічне добриво з високим вмістом основних елементів живлення, які знаходяться в легкозасвоюваній для рослин формі. Тривалість його дії близько року. Послід вміщує до 2% азоту, 1,7% фосфору, до 1% калію; у висушеному стані – відповідно 4,5%, 3,6% і 1,7%. Пташиний послід застосовують як основне добриво, так і для підживлення рослин. В сухій гранульованій формі його можна вносити в рядки одночасно з висівом чи садінням. Норма внесення на паровому полі становить 2-4 т/га. Для підживлення послід розбавляють водою безпосередньо перед внесенням у відношенні 1:10.

Торф вміщує значну кількість органічних речовин. Але не всякий вид торфу придатний для застосування як добриво у чистому вигляді. Якщо торф має нейтральну реакцію і в його золі багато кальцію, то він придатний для удобрювання грунту; якщо ж реакція кисла і в його золі багато заліза і алюмінію, то торф для удобрювання непридатний. Перш ніж удобрювати грунт торфом, необхідно перевірити його агрохімічні властивості. Верховий (сфагновий) торф найбільш кислий; низинний торф має pH 4.8-5.8, а іноді і нейтральну реакцію за рахунок досить високого вмісту кальцію. В останньому випадку торф можна застосовувати в чистому вигляді як вапняне добриво.

Компости отримують із різних матеріалів – органічних (гній, торф, опале листя, лісова підстилка, тирса та ін.) або органічних та мінеральних (торф+вапно, торф+фосфорне борошно+аміачна селітра та ін.). Деякі з них витримують у компостних купах 1-2 роки, інші можна використовувати через 1,5-2міс. після закладення. Стиглий компост має вигляд землистої однорідної маси. Дози внесення компостів становлять від 20 до 80 т/га.

Сапропель – відкладена в прісноводних водоймах суміш грунту з напіврозкладеними рослинними залишками. Містить більшість елементів мінерального живлення, а також вітаміни, антибіотики та біостимулятори. Кількість внесення сапропелю коливається від 10-20 т/га на відносно багатих суглинкових грунтах до 40-60 т/га на дуже бідних піщаних.

Зелена маса (сидерати). При нестачі органічних добрив іноді є можливість застосовувати для удобрювання грунту зелену масу рослин – сидератів, які висівають у другу половину літа і закладають в грунт з метою збагачення його поживними речовинами. Сидерати високоефективні в умовах достатнього зволоження, у першу чергу на легких за механічним складом грунтах. Сидерат вирощують з бобових рослин, зелену масу яких заорюють на глибину 20-25 см. Особливо велика роль зелених добрив в збагаченні грунту азотом.

Мінеральні добрива

Мінеральні добрива – це туки, які випускає хімічна промисловість. Вони не мають у своєму складі органічних сполук, проте містять один або кілька елементів мінерального живлення. Їх підрозділяють на прості (одинарні або односторонні), комплексні та мікродобрива.

До простих мінеральних добрив, які містять один з трьох основних елементів мінерального живлення рослин, відносять добрива азотні, фосфатні та калійні. Поживна цінність мінерального добрива визначається за вмістом в ньому діючої (поживної) речовини. Діюча речовина складає певний процент відносно загальної маси мінерального добрива. Решту його складають різні супутні наповнювачі, які можуть вміщувати сірку, кальцій, магній, інші мікроелементи.

а) Азотні добрива.

Ці добрива містять азот у різних сполуках: аміачні, амонійні, нітратні та амідні. Аміачні азотні добрива більш придатні для внесення у нейтральні та лужні грунти, нітратні – у кислі.

Одне з унікальних та високоефективних (34% азоту) азотних добрив – це аміачна селітра (азотнокислий амоній, нітрат амонію). Це фізіологічно слабокисле добриво, одна з кращих форм азотних добрив для нейтральних і лужних грунтів. Може застосовуватись як основне добриво і як підкормка під час росту рослин.

Синтетична мочевина (карбамід) – висококонцентроване азотне добриво, вміщує 46% азоту. Випускається в гранульованому виді. На грунт чинить вплив як фізіологічно нейтральне добриво. При внесенні мочевину необхідно по можливості швидко закладати в грунт з метою зменшення продуктивних втрат азоту.

Сірчанокислий амоній (сульфат амонію) вміщує 20-21% азоту. Це слабогігроскопічна, добре водорозчинна, малозлежувана, фізіологічно кисла сіль. На грунтах нейтральних і слаболужних не уступає нітратним формам азоту; на кислих дорново-підзолистих грунтах ефективність сульфату амонію нижча. На цих грунтах його треба вносити одночасно з вапном у приблизно рівному співвідношенні. Сульфат амонію рекомендується вносити восени під основний обробіток грунту.

Натрієва селітра (нітрат натрію, азотно-кислий натрій, чилійська селітра) – фізіологічно лужне добриво. Добре розчиняється в воді не гігроскопічна, в сухому стані добре розсіюється. Найбільшу ефективність натрієва селітра проявляє на кислих грунтах. Вона отруйна для тварин, тому після поверхневого її внесення, без заправлення в грунт, на удобрену ділянку не можна випускати травоїдних тварин.

Кальцієва селітра (нітрат кальцію, азотно-кислий кальцій) – фізіологічно лужне добриво. Вміщує 15-16% азоту, ефективне на всіх грунтах, але особливо на підзолистих, не насичених кальцієм. Недоцільно вносити в грунт з осені, оскільки наявний в добриві азот в нітратній формі не поглинається грунтом і легко вимивається в нижні шари грунту, залишаючись невикористаним рослинами. Головним недоліком кальцієвої селітри є висока гігроскопічність – під впливом вологи повітря вона розмивається.

Аміак водний (аміачна вода) – прозора рідина, вміщує 18-25% азоту, з різким запахом нашатирного спирту. Аміачну воду не можна вносити поверхнево, оскільки це призводить до значних втрат азоту, який знаходиться в ній у формі аміака. Її необхідно одночасно з внесенням заправляти в грунт. Аміачна вода – сильний луг, тому робота з нею вимагає обережності. Не можна допускати попадання аміачної води на зелені частини рослин.

б) Фосфорні добрива.

За ступенем розчинності фосфорні добрива поділяються на три групи: розчинні у воді (суперфосфат простий, гранульований чи подвійний); важкорозчинні (томасшлак, преципітат); нерозчинні (фосфорне борошно та ін.).

Як основне добриво, використовують усі форми фосфорних добрив (розчинні, важкорозчинні та нерозчинні). Для припосівного удобрювання та підживлення садивного матеріалу придатні тільки розчинні фосфорні добрива.

Суперфосфат вміщує 14-20% фосфорної кислоти. Сірий порошок, добре розчинний у воді. Випускається в основному у гранульованому виді. Фосфор гранульованого суперфосфату значно повільніше, ніж порошкоподібного, переходить у грунті в важкорозчинні сполуки, важкодоступні для рослин. Гранульований суперфосфат менш гігроскопічний, менше злежується. Фосфорна кислота суперфосфату майже не переміщується в грунті, закріплюючись в місцях внесення. Тому добриво треба заправляти в зону розміщення основної маси коренів. Його краще вносити восени.

Подвійний суперфосфат висококонцентроване фосфорне добриво, вміщує 40-50% фосфорної кислоти. Інші властивості практично такі ж, як і у суперфосфату гранульованого.

Преципітат – білий чи світло-сірий порошок, вміщує 22-37% фосфорної кислоти. Кращий спосіб застосування – передпосадкове удобрювання або внесення як основного добрива восени.

Фосфорне борошно – вміщує від 14 до 30 % фосфорної кислоти. Можна застосовувати на кислих грунтах як передпосадкове удобрювання в подвійній дозі в порівнянні з суперфосфатом. Неефективне на грунтах, насичених основними сполуками, особливо на карбонатних.

в) Калійні добрива.

Калійні добрива можна розділити на три групи: концентровані (хлористий калій, сульфат калію, каліймагнезія); змішані, які одержують шляхом розмелювання сирих солей та концентрованих добрив; сирі солі (сильвініт, каїніт та ін.). Калійні добрива краще вносити восени під зяблеву оранку (разом з іншими добривами) у вологий шар грунту.

Хлористий калій – сіль білого або розового кольору, вміщує 50-60% окису калію. Калій в грунтах середнього і важкого механічного складу поглинається грунтом і не переміщується вниз. Тому калійні добрива необхідно вносити в нижні шари грунту, в зону розміщення основної маси коренів рослин. На легких піщаних і супіщаних грунтах калій здатний частково переміщуватись вниз з током водного фільтру. В засушливих місцях тривале застосування хлористого калію може зумовити засолення грунту.

Сульфат калію (сірчанокислий калій) вміщує 45-48% окису калію. Добре розчинний у воді. Оскільки сульфат калію – безхлорне добриво, то він дуже ефективний для використання з точки зору екологічних вимог.

Каліймагнезія (сульфат калію-магнію) вміщує 28-30% окису калію і 8-10% окису магнію. Дуже ефективне добриво на легких піщаних грунтах, в яких часто має місце нестача магнію.

Карбонат калію (вуглекислий калій) – високо-концентроване безхлорне добриво, вміщує 52-55% окису калію. Добре розчиняється в воді, сильно гігроскопічне, злежується, від вологи повітря розпливається. Фізіологічно лужне добриво. Рекомендується застосовувати практично під всі культури, передусім в умовах кислих грунтів.

г) Магнієві добрива.

Нестача магнію проявляється передусім на дерново-підзолистих піщаних і супіщаних кислих грунтах, а також в субстратах захищеного грунту. Для поповнення магнію використовують магнієві добрива, основними з яких є доломітове борошно, окис магнію, каліймагнезія, сульфат магнію. Окрім з них (наприклад, доломітове борошно) використовують одночасно і для цілей вапнування кислих грунтів. Як добриво їх вносять під час основного розпушування (оранки) грунту.

д) Комплексні добрива.

Комплексні добрива вміщують два або три основних поживних елементи. Крім того, і їх склад іноді ввозять і мікроелементи. Залежно від способу одержання їх розділяють на змішані, складні і комбіновані.

Змішані комплексні добрива одержують шляхом механічного змішування простих (односторонніх) добрив на спеціальних тукозмішувальних установках.

Складні добрива виготовляють за єдиним технологічним процесом, тому елементи мінерального живлення знаходяться в одній хімічній молекулі (азотнокислий калій, фосфорнокислий амоній, амофос, діамофос та ін.).

Комбіновані добрива одержують шляхом обробки простих добрив фосфорною або сірчаною кислотою і амонізацією суміші аміакатами (нітрофосна, нітроамофосна, карбоамофосна поліфосфат амонію).

Основні дані найбільш поширених комплексних добрив наведені нижче.

Амофос вміщує 44-52% засвоюваної рослинами фосфорної кислоти і 10-11% азоту. Випускається в порошкоподібній і гранульованій формах. Норма внесення 2-3 т/га.

Діамофос вміщує 46% засвоюваної рослинами фосфорної кислоти і 18% азоту. Рекомендується для внесення в нейтральний грунт. Норма внесення – 2-3 т/га.

Нітроамофоска вміщує 13-17% азоту, 17-19% фосфорної кислоти і 17-19% окису калію. Норма внесення 5-6 т/га.

Нітрофоска вміщує 11% азоту, 10% фосфорної кислоти і 11% окису калію. Норма внесення 7-8 т/га.

Кристалін – швидкорозчинне мінеральне добриво, вміщує азот, фосфор і калій. Випускається чотирьох марок, з вмістом азоту від 10 до 20%, фосфор від 2,5 до 17% і калію від 8,3 до 16,5%. Кристалін краще використовувати для підживлення рослин.

Комплексні мінеральні добрива рекомендується вносити під основну обробку грунту весною і у вигляді підживлень в період вегетації рослин.

е) Мікродобрива.

Мікродобрива не можуть замінити основні види мінеральних добрив, але без них не забезпечується повноцінне живлення рослин. Діючою речовиною мікродобрив є мікроелементи (бор, мідь, залізо, марганець, цинк та ін.), які знаходяться в грунті в дуже малих кількостях. Вони входять в склад ферментів і активізують біохімічні процеси, що протікають в рослинах. Мікроелементи охороняють рослини від хвороб, підсилюють процеси засвоєння ними поживних речовин. Оскільки дози мікродобрив дуже малі, їх застосовують при передпосівній обробці насіння, для позакорневих і корневих підживлень рослин. При обробітку грунту їх теж застосовують, найчастіше в складі основних мінеральних добрив: борні (борний суперфосфат, бормагнійсульфат, бура), молібденові (молібденовий суперфосфат, молібден амонію), марганцеві (сульфат марганцю, марганізований суперфосфат), кобальтові (азотнокислий кобальт), мідні (сірчано-кисла мідь), залізні (залізний купорос), цинкові та ін.