Поняття і суть комерційної роботи.

Комерція – вид торгового підприємства або бізнесу, але бізнесу благородного, того бізнесу, який є основою будь – якої по – справжньому цивілізованої ринкової економіки.

Комерція – слово латинського походження ( від лат. Commercium – торгівля). Однак, треба мати на увазі, що термін ,,торгівля” має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому – торгові процеси, направлені на здійснення актів купівлі – продажу товарів. Комерційна діяльність пов’язана з другим поняттям торгівлі – торговими процесами по здійсненню актів купівлі – продажу з метою отримання прибутку.

Комерційна діяльність – більш вузьке поняття, ніж підприємство. Підприємство – це організація економічної, виробничої та іншої діяльності, що приносить прибуток. Підприємство може означати організацію промислового підприємства, сільської ферми, торгового підприємства, підприємства обслуговування, банки, адвокатські контори, видавництва, дослідницькі установи, кооперативу і т.д. З усіх цих видів підприємницької діяльності тільки торгова справа є в чистому вигляді комерційною діяльністю. Таким чином, комерцію потрібно розглядати як одну з форм(видів) підприємницької діяльності. У той же час і в деяких видах підприємницької діяльності можуть здійснюватися операції з купівлі - продажу товарів, сировини, заготовленої продукції, напівфабрикатів і т.п., тобто елементи комерційної діяльності можуть здійснюватися у всіх видах підприємства, але не є для них визначальними, головними.

Отже, комерційна робота в торгівлі являє собою величезну сферу оперативно – організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, направлену на здійснення процесу купівлі – продажу товарів для задоволення попиту населення і отримання прибутку.

Акт купівлі – продажу товарів базується на основній формулі товарного обігу – зміні форми власності:

Г - Т і Т’ – Г’.

З цього витікає , що комерційна робота в торгівлі – поняття більш широке, ніж купівля – продаж товару, тобто щоб акт купівлі – продаж відбувся, торговому підприємцеві необхідно здійснити деякі оперативно – організаційні і господарські операції, в тому числі вивчення попиту населення і ринку збуту товарів, знаходження постачальників і покупців товарів, налагодження з ними раціональних господарських зв’язків, транспортування товарів, рекламно – інформаційну роботу зі збутом товарів, організацію торгового обслуговування і т.д.

Простий перепродаж товарів з метою отримання прибутку, або інше ,,роблення” грошей з нічого, є по суті спекулятивною операцією, що не являє собою корисної комерційної діяльності ( благородного бізнесу).

1.1 Розвиток комерційної діяльності на Русі

Комерційна діяльність виникла в глибокій старовині з появою товарно-грошових відносин і торгових посередників. На Русі становлення торгівлі відносять до VIII – IX ст. Центрами древньоруських міст були ринки (,,торг”, ,,торжище”).Внутрішню торгівлю вели частіше за все самі виробники, без посередників. Розвиток же комерційної діяльності зв’язують з появою в X – XII ст. Торгових посередників ( посередницькі групи) – прасолів, офень, коробейників, купців.

У Древній Русі вживалися в основному два терміни - ,,купець” ( городянин, що займається торгівлею) і ,,гість”(купець, що торгує з іншими містами та країнами). Перші згадки про купецтво в Київській Русі відноситься до X ст. У XII ст. у найбільших містах виникли перші корпорації. Процес зростання купецтва був перерваний монголо – татарським нашестям і поновився в Північно – Східній Русі на рубежі XII – XIV ст.

Розвиток міст і чисельне зростання купецтва привело до виділення найбільш багатим і впливових груп купців – гостей в Москві, Новгороді, Пскові, Нижньому Новгороді, Вологді та інші.

У XVIII ст. Купецтво було оформлено як новий російський стан з утвореннями гільдій ( привілейоване гільдійське купецтво).

Вперше основи правильної комерційної діяльності на Русі були закладені Петром Великим, який виявив багато турботи і прикладав немало трудів для розвитку і розширення російської торгівлі.

Незважаючи на всі свої знання торгової справи Петро І нерідко сам зізнався, ,,що з усіх справ управління торгівля представляє найбільше ускладнення”. Головна перешкода полягала в тому, що російські люди, незважаючи на усіма визнану свою здібність до торгової і промислової діяльності і на свою виверткість і тямущість, не мали, однак, ніякої досвідченості в торгівлі, особливо у зовнішній торгівлі, якою Петро Великий майже ніхто не займався.

Тим часом, торгова справа, і особливо міжнародна, більше всякої іншої справи вимагає досвіду і близького знайомства з різними країнами. Коли, наприклад, довелося укладати торгову угоду з Голландією, в Росії не знайшлося жодної людини, крім самого царя, який знав би, які товари підлягають ввезенню – вивозу і яких вигод потрібно домагатися, укладаючи цей договір. У ту пору багато шкодила комерційним справам (особливо з іноземцями) звичка російських купців до обману, яку Петро І всіляко намагався викоренити.

Для попередження шахрайства Петро І затвердив штат бракувальників, тобто перевіряючи для торгівлі прядивом, льоном, салом, воском та юхтою, і передбачив правила самої перевірки. Крім того, з метою наведення порядку в торгівлі і убезпечення покупців від всякого обману Петро І встановив однакову для всіх вагу і міру, зразки яких і понині зберігаються в Петербурзі. Поліція повинна була суворо стежити за тим, щоб усі ваги і міри були тавровані і не відрізнялися від встановлених зразків.

Багато робив цар для розвитку зовнішньої торгівлі. Російські торговці вели зовнішню торгівлю вроздріб, кожний сам по собі, на свій ризик і страх. Тому сили і кошти окремих російських купців, як правило, були недостатні для цієї справи, тому вони не могли витримати конкуренції іноземних купців і постійно залишалися в збитку. Іноземні ж купці вже в ті часи діяли у зовнішній торгівлі переважно у складчину або компаніями і принаймні завжди зговорившись між собою( наприклад, існувала Англо – Голландська компанія).

Тому Петро І часто сам вибирав, який товар потрібно везти за кордон, розраховуючи на вірний збут, і вчив російських купців вивозити товар туди, де не було конкуренції іноземних торговців. А головне, Петро І старався привчити російських торговців діяти спільно ,,компаніями”, як торгують в іноземних державах. Він всіляко заохочував спроби російських купців до об’єднання в товариство для проведення торгівлі з Персією, Східнокитайське купецьке товариство, заохочував відправлення дітей купців в іноземні держави для навчання торговій справі і розвитку в російських людях духу торгового підприємства.

В області внутрішньої торгівлі Петро І провів величезні перетворення. У 1713 р. Він дарував право всім людям без виключення вільно вести торгівлю в Росії із сплатою мита; обмежив так звану казенну торгівлю, яка утрудняла приватну промисловість; була створена торгова (комерційна) колегія при Сенаті, що керувала торговими справами в державі. У 1703р. В Петербурзі Петром І була створена перша біржа. Пізніше біржі почали створювати у великих приморських торгових містах (Ревель, Рига, Архангельськ). При біржах присяжні маклери, записи (рішення) яких мали силу судових (позикових) протоколів. На біржах купецтво збиралося для ведення операцій, обороту векселів, прийняття постанов.

Таким чином, епоха Петра І послужила могутнім імпульсом для розвитку комерційної діяльності в Росії.

У XIX - початку XX ст. Комерційна діяльність була основним об’єктом заняття російського купецтва, яке стало почесним станом у російському суспільстві. У цей період мистецтво комерції в Росії досягло високого рівня. Існував своєрідний кодекс честі купця – комерсанта, що проголошував твердість і непорушність купецького слова, необхідність неухильного виконання прийнятих зобов’язань по торгових операціях, чесне і добросовісне служіння своїй справі.

Репутація купця в діловому світі цінилася дуже високо. Багато які представники російського купецтва і підприємства внесли великий внесок в розвиток і процвітання російської держави, відомі меценатством і добродійністю, залишили помітний слід в історії вітчизни.

Після жовтневої революції відношення державної влади до комерційної діяльності складалася по – різному, але в основному різко негативно.

У період ,,військового комунізму” комерційна діяльність була заборонена. В період непу (1921 – 1928) сталося пожвавлення комерційної діяльності у зв’язку з розвитком товарно – грошових відносин господарського розрахунку. Але, по мірі згортання непу, адміністративно – командні методи, жорстка централізація управління і планування почали витісняти комерційні відносини, економічні методи господарювання.

До другої половини 60-х років ставлення до комерції в країні як і раніше різко негативне. Вважалося, що ,,комерція”, ,,комерсант” – поняття, чужі соціалізму, радянській торгівлі, породження капіталізму, капіталістичної торгівлі х їх неминучим злом.

У другій половині 60-х років у зв’язку із спробами здійснити господарську реформу і надихнути товарно – грошові відносини підвищується інтерес до комерційної діяльності, організації комерційних відносин. І нарешті, в 1990 р., з початком перебудови нашого суспільства і переходу до ринкових відносин, відношення до комерційної роботи міняється, її значення різко підвищується.

Нові умови господарювання, розвиток і поглиблення товарно – грошових відносин, повного госпрозрахунку і самофінансування сприяло появі нового типу організації комерційних відносин між постачальниками і покупцями товарів, відкрили широкий простір комерційній ініціативі, самостійності і заповзятливості торгових працівників. Без цих якостей в ринкових умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

Раніше адміністративно – команді методи управління, що існували, приводили до того, що комерційна робота в торгівлі підмінялася в основному розподільними функціями. Зверху спускалися численні планові завдання на виробництво продукції, так само розподілялися і фонди. Від працівників нижчестоящих торгових ланок було потрібно лише неухильне виконання того, що було вирішено на горі.

При переході підприємства на повну господарську самостійність, самофінансування, з розвитком підприємства і ринкових відносин докорінно змінюються принципи і методи комерційної роботи, порядок формування товарних ресурсів. Ці принципи характеризуються, зокрема, наступним:

ü Свободою вибору партнера, контрагента по закупівлі товару;

ü Безліччю джерел закупівлі (постачальників);

ü Економічною рівноправністю партнерів;

ü Саморегулювання процесів постачання і купівлі – продажу товарів;

ü Свободою ціноутворення;

ü Конкуренцією постачальників і покупців;

ü Суворою матеріальною і фінансовою відповідальністю сторін за виконання прийнятих зобов’язань.

Перехід СРСР від планово – розподільчої системи до ринкових умов господарювання вимагає швидкого освоєння методів комерційної діяльності, прийнятих в країнах з розвиненою ринковою економікою. На жаль, перехід до ринкових відносин почався без розробки керівництвом країни обґрунтованої стратегії розвитку торгівлі, створення правової бази ринкових відносин, повного усунення держави від регулювання товарно – грошових відносин, в умовах розвалу господарських зв’язків між республіками колишнього Союзу.

Спізнення в розробці нормативної бази, надмірний податковий тиск, відсутність підтримки вітчизняного виробника порадили багато негативних явищ в комерційній діяльності, загнали значну частину підприємців в тіньову економіку зі своїми неписаними законами, далекими від принципів цивілізованих комерційних відносин.

Разом з тим, прогрес, що намітився останнім часом в розвитку вітчизняної правової законодавчої бази, не викликає сумніву в неминучості позитивного розвитку комерційних відносин у сфері товарного обігу країни.

1.2 Характер і зміст процесів, що виникають в торгівлі

Як вже відмічалося, істинною чистою функцією товарного обігу є зміна форми вартості. Але крім цього товарний обіг виконує і додаткові (виробничі) функції, пов’язані з продовженням процесу виробництва в сфері.

Відповідно, за характером фікції, що виконуються, процеси, що здійснюються в торгівлі, також можна поділити на два основних види:

ü Комерційні(або чисто торгові);

ü Виробничі(або технологічні).

Комерційні процеси – процеси, пов’язані зі зміною вартості, тобто з купівлею і продажем товарів. До них відносяться і організаційно – господарські процеси, які безпосередньо не пов’язані з актами купівлі – продажу, але забезпечують безперервність їх здійснення і не мають виробничого (технологічного) характеру (вивчення потреб, договорів купівлі – продажу, реклама та ін.).

Основні комерційні процеси в торгівлі можна поділити на наступні види:

ü Вивчення і прогнозування купівельного попиту, вивчення і виявлення потреб населення в товарах і послугах;

ü Виявлення і вивчення джерел надходження і постачальників товарів;

ü Організація раціональних господарських зв’язків з постачальниками товарів, включаючи укладення договорів (контрактів) на постачання товарів, розробку і представлення заявок на товари, організацію обліку і контролю за виконанням договірних зобов’язань, різні форми комерційних розрахунків та ін.

ü Організація і технологія проведення оптової закупівлі товарів у різних постачальників (на оптових ярмарках, оптових продовольчих ринках, товарних біржах, аукціонах, і виробників продукції, торгових посередників і т.д.);

ü Організація і технологія оптового і роздрібного продажу товарів, включаючи форми і методи продажу товарів, умови їх застосування, якість обслуговування і т.д.;

ü Рекламно – інформаційна діяльність по збуту товарів;

ü Формування торгового асортименту на складах і в магазинах, управління товарними запасами. Комерційні процеси є об’єктом комерційної діяльності в торгівлі.

Технологічні процеси – процеси, пов’язані з рухом товару як споживчої вартості і виробництва, що є продовженням процесу в сфері обігу (транспортування, зберігання, упаковка, фасування, підсортування і т.д.).Вони являють собою єдність трьох елементів – живої праці, засобів праці та предметів праці.

Засоби праці служать всі ті речі, за допомогою яких людина впливає на предмет своєї праці і видозмінює його. До засобів праці відносяться передусім знаряддя праці, а також виробничі будівлі, склади, транспортні засоби та ін. Знаряддя праці в торгівлі є торгові машини, апарати, різноманітне торгово – технологічне обладнання.

До предметів праці в технологічних процесах відносяться товари, що знаходяться в обігу, тара.

Технологічні процеси є об’єктом вивчення спеціальної дисципліни – організації і технології торгівлі, найважливіша задача якої полягає в науковій організації взаємодії знаряддя і предметів праці з робочою силою з тим, щоб раціонально використовувати, з одного боку, живу працю, а з іншого – матеріальні елементи праці, тобто знаряддя і предмети праці.

Крім комерційних і виробничих процесів виконуються так звані додаткові торгові послуги, оскільки здійснення актів купівлі – продажу товарів обростає різноманітними операціями по обслуговуванню покупців. У цивілізованій торгівлі саме ці додаткові послуги стають все більш домінуючими за масою праці, що затрачуються на них (доставка товарів додому, установка куплених технічно складних товарів у покупців, прийому замовлення у покупців та інше).

За своїм функціональним змістом додаткові торгові послуги можуть бути віднесені як до технологічних так і до комерційних процесів.

Торгові послуги в залежності від тієї ланки сфери товарного обігу, вони надаються покупцям, можна поділити на два види:

ü Послуги, що надаються оптовим організаціям і підприємствами своєї клієнтури (оптові торгові послуги);

ü Послуги, що надається покупцям в магазинах.

Перший вид послуг пов’язаний, як правило, з процесом оптового продажу товарів. Склад і вид оптових торгових послуг можуть бути найрізноманітнішими, як за функціями, так і за джерелами фінансування, видами розрахунків і т.д. Наприклад, за функціональним призначенням послуги можуть дути технологічними ( зберігання товару, фасування, упаковка, транспортування та ін.), комерційними (комісійні, рекламні, маркетингові і т.д.), організаційно – консультативні ( консультативно – інформаційні, торгово – розрахункові).

Послуги, що надаються покупцям в магазині, можна поділити на три види:

ü Пов’язані з купівлею товару (прийом попередніх замовлень на тимчасово відсутні в продажу товару);

ü Пов’язані з наданням допомоги при використанні придбаних товарів (розкрій куплених у магазині тканин, дрібна переробка і підгонка готового плаття і т.д.);

ü Пов’язані із створенням сприятливої обстановки для відвідування магазину (організація кафетерію, стоянки для машин і т.п.).

Процеси та операції, що виконуються в торгівлі, схематично представлені на мал..1.1.

1.4 Предмет, зміст і задачі курсу ,,Комерційна діяльність”

Курс ,,Комерційна діяльність” як наукова дисципліна вивчає раціональну організацію комерційних процесів у торгівлі з метою їх найбільш ефективного виконання, найшвидшого доведення товарів до кінцевих споживачів шляхом здійснення актів купівлі – продажу.

Предмет курсу – комерційну процеси, що здійснюються в оптових і роздрібних організаціях сфери товарного обігу.

Об’єктом вивчення курсу у вузькому розумінні є торгові, посередницькі, збутові, маркетингові організації, де здійснюються комерційні процеси.

У більш широкому значенні до об’єкта вивчення курсу потрібно віднести комерційну сторону всього процесу товарів від виробників до споживачів.

Основні принципи або сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в даній дисципліні (курсі), являють собою методологічні наукові дисципліни.

Методологічний арсенал курсу ,,Комерційна діяльність” включає як загальнонаукову, так і спеціальні методи пізнання (дослідження).

Одним з основних загальнонаукових методів пізнання є метод діалектичного матеріалізму, що передбачає вивчення, дослідження категорій від найпростіших до найбільш складних. Метод діалектичного матеріалізму базується на історичному розвитку явищ і процесів, виділяючи тенденцію їх безперервного вдосконалення, ускладнення, розвитку. Так, в посібнику спеціальний параграф присвячений історії і розвитку комерційної діяльності, окремі теми курсу розглядаються в аспекті їх історичного розвитку, ускладнення, удосконалення.

До загальнонаукових метолів дослідження в курсі потрібно віднести методи спостереження, експерименту, порівняння, аналогії та інше.

Спеціальні методи дослідження включають анкетні опитування покупців, експертні оцінки, економіко – математичні розрахунки, що забезпечують визначення економічної ефективності комерційної діяльності.

Структура курсу ,,Комерційна діяльність” передбачає сувору послідовність і логіку викладу тем, починаючи з характеристики суті і змісту комерційної роботи, психології та етики комерції.

Логічним завершенням структури курсу є тема, присвячена організації комерційної діяльності на окремо взятому підприємстві (планування роботи комерційного підприємства, фінанси підприємства, показники ефективності комерційної діяльності).

Така послідовність викладу тем курсу дозволяє озброїти студентів методично систематизованими об’ємом необхідних знань в області комерції для успішного здійснення професійної діяльності в умовах ринкової економіки. Однак, в цій професії використовуються знання і багатьох інших наукових дисциплін: маркетингу, менеджменту, товарознавства, психології, економіки, математики і т.д.

Маркетинг вивчає організацію збуту товарів, просування нових товарів до споживачів, виробляє стратегію реклами цих виробів. В основі маркетингових методів стимулювання продажу (збуту) лежить діяльність фірми по поширенню відомостей про достоїнства товару і переконанню цільових споживачів купувати його. Головний засіб для реалізації цих задач – реклама. В курсі маркетингу розглядаються форми комунікації, які стараються перекласти якість товарів і послуг, а також ідеї на мову запитів і потреб споживача.

Знання вказаних питань необхідні для успішного ведення комерційної діяльності.

В той же час курс комерції можна методично розглядати і механічно включаючи в курс маркетингу як складову його частину. Технологія комерційної діяльності з’явилася раніше за маркетинг, має свій чітко окреслений предмет вивчення, свої способи і методи виконання комерційних процесів. Однак, комерція як самостійна наукова дисципліна має тісні між предметні зв’язки з курсом маркетингу, виступаючи як форма стимулювання потреб різних сегментів ринку.

Комерційна діяльність тісно пов’язана з курсом товарознавства продовольчих і непродовольчих товарів. Товарознавчі знання про споживчі якості товарів дозволяють оптимізувати комерційні процеси, забезпечити найбільш точний і повний вибір товарів з необхідними характеристиками, підкреслити їх споживчі достоїнства і переваги. Товар – об’єкт комерційної діяльності, тому глибокі знання в області товарознавства є обов’язковим для підготовки висококваліфікованого комерсанта.

Знання методів економічного аналізу з курсу економіки підприємства необхідні для розрахунку економічної ефективності комерційної роботи. Ці розрахунки засновуються на методиці аналізу динаміки товарообороту торгового підприємства, витрат, прибутку, товарооборотністі та ін. Показників ефективності.

Комерційна діяльність тісно пов’язана із мистецтвом управління персоналом торгового підприємства, тобто з менеджментом і психологією ділового спілкування.

Таким чином, курс ,,Комерційна діяльність” має тісні між предметні зв’язки з багатьма суміжними дисциплінами, знання яких дозволяють забезпечити комерсанта найвищої кваліфікації.

Курс комерційної діяльності основною задачею ставить виявлення закономірностей і тенденцій розвитку сучасної торгової справи в складних умовах ринкової економіки з тим, щоб творчо використати ці закономірності і тенденції для ефективного виконання торгових процесів у сфері торгового обігу.

1.5 Роль і задачі розвитку комерційної роботи

Ринкові умови господарювання сприяли появі нового типу комерційних відносин між постачальниками і покупцями товарів, відкрити широкий простір ініціативі та самостійності торгових працівників. Без цих якостей в сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

У країнах з розвиненою ринковою економікою в комерційні діяльності дуже високо ціниться комерційна ініціатива, заповзятливість, мистецтво продати товар. Ці якості прищеплюються студентам – майбутнім комерсантам під час їх навчання в університетах і коледжах.

На лекціях в Гарвардському університеті (США) лектор навів у якості прикладу майбутнім комерсантам певного продавця автомобілів у Детройті. Знаходячись протягом чотирьох годин у застрягне тому ліфті, цей продавець за час вимушеного неробства зумів умовити ліфтера купити потриманий автомобіль марки ,,Додж”. В одному з американських штатів кращим продавцем був визнаний комерсант, який зумів під час конкурсу на кращого продавця продати костюм для небіжчика із запасною парою брюк.

Успішно здійснювати комерційну діяльність в складних і різноманітних умовах ринкових відносин зможуть лише добре підготовлені висококваліфіковані кадри комерційних працівників торгівлі, що пройшли глибоку підготовку або підвищення кваліфікації в області сучасної організації і технології комерційної роботи, маркетингу, менеджменту. На чолі торгових підприємств, комерційних служб повинні стояти кваліфіковані комерсанти – організатори, комерсанти – товарознавця, комерсанта – менеджера, які добре знають комерційну роботу. На оптових базах, в торгових організаціях і на підприємствах потрібно створювати комерційні служби або відділи, очолю вальні першими заступниками директорів підприємства або, прийнято називати, комерційними директорами.

До складу комерційних служб включаються торгові або товарні відділи, відділи з вивченням попиту або кон’юнктури торгівлі, комерційні павільйони оптових баз, зали товарних зразків та інші торгові підрозділи підприємств (організацій).

Актуальною задачею комерційних працівників торгових організацій і підприємств є залучення до товарообороту продукції вітчизняних виробників.

У зв’язку з цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками і виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів постачання. Договори постачання повинні активно впливати на вітчизняне виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формування оптимального асортименту товарів для населення.

При ринковій економіці якість комерційної роботи залежить передусім від уміння активно знаходити товари, що реалізовують в порядку вільного продажу, зацікавити промислові або сільськогосподарські підприємства, кооперативи, осіб, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у виготовленні потрібних населенню товарів.

Для виконання цих задач комерційним працівникам необхідно добре знати район та його природні багатства, реально оцінювати промисловість, сільського господарства, виробничі можливості та асортимент виробів, що виробляються підприємствами регіонів.

Для вивчення постачальників та їх можливостей працівники комерційних служб повинні брати участь в роботі товарних бірж, оптових ярмарків, виставок – продажів і виставок –переглядів зразків кращих і нових виробів, стежити за рекламними оголошеннями в засобах масової інформації, бюлетенях попиту і пропозицій, біржовими повідомленнями, за проспектами, каталогами і т.д. Доцільно відвідувати виробничі підприємства (постачальників) для ознайомлення з їх виробничими можливостями, об’ємом і якістю продукції, що випускається, брати участь в нарадах з працівниками промисловості.

Важливими задачами комерційної служби в торгівлі є вивчення і прогнозування місткості регіональних і товарних ринків, розвиток і вдосконалення рекламно – інформаційної діяльності, координації закупівельної роботи серед постачальників і споживачів. Для цього необхідно переймати досвід зарубіжних країн у використанні маркетингу, що дозволяє успішно організувати комерційну діяльність підприємств в умовах ринку.

На сучасному етапі комерційної роботи торгових організацій і підприємств повинна сприяти розширенню сфери зовнішньоекономічної діяльності з використанням різних форм економіко – фінансових зв’язків (бартер, кліринг та ін.).

Підвищення рівня комерційної роботи вимагає постійного вдосконалення нової техніки управління, АСУ, автоматизованих робочих місць (АРМ) комерційних працівників.

КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

II